Як не руйнувати здоров’я власними руками, або Любіть себе такими, які ви є

Проблема анорексії у дівчат-підлітків стає все більш поширеною. «Краса» хворобливої худорлявості навіюється за допомогою різних телепроектів типу «Супермодель по-українські» або серіалів, де грають молоді, красиві і дуже-дуже стрункі дівчата, що за допомогою своєї вроди і тонкої талії  всім подобаютсья і нібито мають величезний успіх - така собі картинка псевдощастя

Це все розвиває у молодої дівчиної комплекс неповноцінності та нездорове прагнення худішати. Адже, якщо ж вона не стане такою — то не буде щасливою і не буде подобатися навколишнім.

Своєю історією поділилася з нами Вікторія — двадцятирічна дівчина, що знає на власному досвіді, що таке — необдумана гонитва за хворобливою худорлявістю: «Коли я йшла вулицею, то часто чула позаду себе: «О, дивись яка гидка! Така худа… Напевно чимось хворіє…». На той час, я не усвідомлювала своєї хвороби. Я думала: я вродлива, гарна дівчина, просто вони цього не розуміють… Але настав час, коли через хворобливу худорлявість я стала почувати себе дуже погано. В мене була занадто бліда шкіра, постійні запаморочення, я відчувала слабкість у всьому тілі. Потім припинилися критичні дні. Але я не здавалася. Я невпинно виснажувала себе фізичними вправами, бігала і мало їла. Я боялася. Боялася, що втрачу все це. Всю свою красу: худі ноги, маленькі ручки і підтягнуте обличчя».

Нав’язливе прагнення до схуднення та страх ожиріння, які відчувала Вікторія прийнято називати анорексією. В такому стані людина швидко втрачає вагу, погано спить, депресує, відчуває почуття провини і при прийомі їжі, і при голодуванні, неадекватно оцінює свою вагу. Все це супроводжується м’язовими спазмами, блідістю шкіри, відчуттям холоду, слабкістю, аритмією — тобто тотальною астенією через недоїдання та стресовий стан людини.

Анорексія у світі почала прогресувати ще з кінця 19-го початку 20-го століття. І, на жаль, дає про себе знати і в 21-му. Ми поспілкувалися  з Вікторією на цю тему, щоб дізнатися, звідки виникає прагнення до нездорової худорлявості.

 — Віко, розкажи будь ласка, звідки свого часу в тебе виникло бажання радикально худнути?

— Це почалося в 16 років. Я постійно дивилася телепередачу «Пусть говорят», і мені там сподобалась одна дівчина Валерія Кошкіна. Вона була дуже худа, і мені хотілося бути такою ж. На той час деякі знайомі говорили, що я не худа, навіть товста. Я прийшла до школи і зважилась. Ваги показали 60 кілограм, мене кинуло в жар, і мені хотілося довести друзям, що я можу схуднути.

— Як ти харчувалася на той час?

— Починала я нібито правильно. Це було повноцінне харчування кожен день, але дієтичне. Я їла білкову їжу — м’ясо курки або телятини. Намагалася вживати якомога менше вуглеводів, ніякого печива та солодощів. Дотримувалася загальноприйнятого правила схуднення — не їла ввечері, як би не хотілося. Потім поступово ще себе обмежувала. Спочатку перестала їсти шоколад, щось ще, і так перейшла на дробове харчування та стала їсти тільки яблука та салати. Я схудла на 25 кг за 4,5 місяця.

sM0eLoV3K3E

— Як на це зреагували твої друзі та знайомі?

— Вони просто почали мене жаліти. Друзі казали, що я стала занадто худа, жартували наді мною, мовби я стала некрасива. А вчителі казали, що мені потрібно відволіктись і зайнятися чимось цікавим. Також запрошували мене розповісти про свою проблему іншим. Це мене бентежило.

— Ти зверталася до лікарів?

— Ні. Це сталося раптово. Батьки викликали швидку, коли я не могла вже ходити до школи. Я виходила на вулицю і мене нудило, а потім я втрачала свідомість. Тоді батьки мої дуже злякалися. А лікарі говорили, що це батьки винні, дитину довели.

— Який тобі діагноз поставили?

— У мене була нервова анорексія (лікарі поставили такий діагноз), але я не була з цим згодна, мені здавалося що це — дурниця, і такого не може бути, якщо я трохи схудла (як мені це здавалося) — це ще нічого такого не значить.

M80O_f1KApM

— Який курс лікування тобі назначили і скільки часу ти пробула у лікарні?

— У лікарні була три тижні. Мені робили обстеження шлунка і всіх органів, виписали відповідне лікування. Коли я вийшла з лікарні, то пройшла психологічні сеанси з лікарем-психологом. Він зі мною спілкувався і дізнавався психологічні причині моєї моєї хвороби. Мені тоді здавалася, що він каже якусь дурню. Але потім я зрозуміла — він був правий.

— І як ти стала харчуватися вже після терапії?

— Батьки почали мене відгодовувати, але все це було марно на той час. Аж ось  пройшов майже рік — і я зустріла хлопця, якому не подобалось, що я настільки худа. Всі його друзі казали теж саме. Ось це і стало для мене мотивацією. Задля нього, та й задля себе, я вирішила набрати вагу.

— А зараз я ти себе відчуваєш?

— Оскільки я ще повністю прийшла до форми, то зараз відчуваю себе не дуже комфортно. Коли моя вага більше 50 кг — я відчуваю головний біль, напевно вже нав’язливий, тому що я досі комплексую через свій зовнішній вигляд. Хоча моя вага маленька для зросту 170 сантиметрів.

_QJ7G8gsCVY

— Вікторія, маючи такий складний власний досвід, що ти хотіла побажати людям, які нав’язливо хочуть схуднути?

— Худніть, але правильно і нерадикально. Не треба слідувати тому, що пишуть в інтернеті. Треба радитися з професіональним спеціалістом-дієтологом. Робіть фізичні вправи, але не виснажуйте себе до знемоги. Пийте багато води: це і втамовує спрагу, і виводить токсини з організму. Головне — знайте межу. Схуднення не повинно викликати дискомфорту. Якщо відчуваєте у себе симптоми анорексії — мерщій звертайтеся до лікаря, не чекайте поки ваш організм почне руйнувати себе сам. А головне — любіть себе такими, які ви є. Ну, і прагніть бути кращими, завжди всебічно розвивайтесь. І тоді вас не буде так бентежити те, хто і що про вас скаже та чи є у вас зайвий кілограм.

Підготувала Даша ПАСІЧНИК