Захищайтесь, панове споживачі!

Невдовзі вже двадцять першому століттю виповниться двадцять років, але дещо в нашій державі лишається незмінним

Наприклад, один із найповсякденніших різновидів людської взаємодії: споживач-продавець. Ми давно вже звикли до того, що майже все в цьому світі можна продати й купити, але досі не навчились відстоювати свої права. Навіть знаючи, що більшу частину свого життя ми є саме споживачами. Важко сказати, що спричинило те, що українські споживачі у товарно-грошових відносинах зазвичай опиняються у підлеглому стані: чи то залишки радянського менталітету, чи то хиби в законодавстві, чи, можливо, просто пасивне прийняття громадянами всього, що з ними трапляється. Що б там не було – це треба змінювати.

Кожний українець має пам’ятати, що захист його споживчих прав забезпечується на законодавчому рівні. Варто розуміти, що зробити життя якіснішим можна ніяк не теоретичним, а лише практичним шляхом; отже, якщо проблема простроченого чи бракованого товару не вирішується на рівні адміністрації магазину (хоча й до таких суперечок мало хто доходить: більшість із нас, отримавши неякісний товар, просто викидають його й купують інший), треба не опускати руки, а витратити зусилля й час — і довести справу до кінця, звернувшись до Держпродспоживслужби. А, якщо вимагають обставини, то й до суду.

Аби вміти захиститись, споживач має, найпершим чином, чітко знати свої права. Вони в Україні, до речі, за Законом(!) такі ж точно, як і в країнах Євросоюзу. Наприклад, базовими правами є:

• Право на пропорційне зменшення ціни на некондиційний товар, якщо брак виявлено й оскаржено у гарантійний термін.
• Можна також за тих самих умов вимагати безоплатного усунення недоліків чи відшкодування коштів, що пішли на самостійне усунення браку.
• Якщо недоліки істотні, то у споживача є право вимагати повернення грошей чи повної заміни товару.
• Якщо компанія-продавець не реагує на звернення споживача, то завжди можна цілком правомірно поскаржитись на це відділу Держпродспоживслужби, або ж одразу до суду.

За даними «Порталу споживача» вітчизняне законодавство щодо захисту прав та інтересів споживачів складається із законодавчих та підзаконних актів:42 та 50 статті Конституції України, Закони України «Про захист споживачів», «Про рекламу», «Про інформацію», «Про освіту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про транспорт», «Про зв’язок», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», положення про «Правила роздрібної торгівлі», «Правила торгівлі на ринках», «Правила торгівлі у розстрочку», «Правила торгівлі лікарськими засобами», «Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами», «Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами».

Проте, одних лише громадянських прав для якісного функціонування системи комерційної справедливості недостатньо. Є у споживачів (якщо вони, звісно, хочуть бути якісно обслуговуваними) і певні обов’язки. Основним із них і обов’язковим для покупців можна назвати звичку завжди при здійсненні покупок вимагати продавця надати чек чи квитанцію та зберігати їх принаймні до розпакування товару. Крім цього, варто завжди уточнювати: чи підлягає товар, який ви збираєтесь придбати, обміну або ж поверненню та за яких умов це робиться?

Отже, шановні споживачі, пам’ятаймо, що для недобросовісних виробників та продавців у законодавстві України передбачено покарання у вигляді попереджень, штрафів і навіть позбавлення волі на визначений судом строк. Розуміймо, що якість нашого життя залежить у першу чергу від нас самих, тож боротися за неї треба нам же. І, враховуючи це, діймо!

Марія ОСТАПЕНКО