Репортаж — спогад.

В період з 28 червня по 09 липня 2019 року в Канівському районі Черкаської області, було проведено програму «Невідома Україна», а саме польовий-скаутський практикум під назвою  «Перехрестя часів». Учасниками експедиційної програми були: загін скаутів Запоріжжя «Іскатель», члени Запорізького молодіжного скаутського клубу «Хортичий острів», а також охочі, які долучились до нашої подорожі аби згодом стати справжніми скаутами та частиною команди.

Подорож  розпочалась зі зливи, яка супроводжувала нас всю дорогу. Блискавка яка миготіла вночі надавала подорожі певного таїнства. Одразу можна сказати, обираючи дану місцевість, ми дуже ризикували, адже заздалегідь важко було передбачити такі нюанси як наявність питної води (джерела), та доріг. Велика подяка водію автобуса Володимиру, що погодився на таку авантюру, адже ніхто не знав що саме очікує нас попереду.

По прибуттю в належне місце, команда дорослих скаутів одразу розвідала у місцевих мешканців, яке місце краще обрати для проведення нашої програми. Нам пощастило, адже свій табір ми розмістили на території яка облаштована спеціально для туристів. Власником цієї території був козак на ім’я Олександр, він виявився дуже гостинним та охоче дозволив користуватися всім майном яке малося на галявині. Окрім цього Олександр утримує чимале господарство: кури, гуси, качки, трійку кролей, собаку на прізвисько Рік  та двох дивовижних коней на яких мали змогу покататися учасники нашої команди.

На галявині ми були не одні. Поряд із нами своє таборування проводив Василь Миколайович Ковшар — ветеренар за світою та за сумісництвом — народний знахар-цілитель. Василь виявився місцевим мешканцем. На той момент, він разом із загоном хлопців таборування «Козак», проводили свою програму.  Зовні, Василь нагадував мені лісовика, адже мав довгу бороду та кошлате волосся.  Невід’ємною частиною  свого таборування, вважає «закалку тіла». Тож, щойно сонце сходило на горизонті, хлопці із своїм диво-наставником вже бігли знайомою їм стежкою, босі до річки, аби окунутися в прозорі хвилі Дніпра. Адже як зазначив сам Василь: «В здоровому тілі-здоровий дух».

Перший день в таборі як завжди був доволі напруженим і трішки виснажливим. Адже всі плідно працювали над облаштуванням побутових речей в таборі та побудовою наметового містечка. День був ясним та сонячним і нам вдалося добре облаштувати обрану нами галявину: встановили намети, зробили польову кухню, натягнули величезний тент, під яким могли зібратися всі учасники практикуму у разі якщо піде дощ, а ввечері насолодитися купанням в теплих Дніпровських хвилях. Однак, неочікувано для всіх, пішов дощ. І величезний тент, який ми встановлювали майже пів дня, було пошкоджено через сильний вітер. Частина команди прийнялась рятувати тент, аби його остаточно не знесло, інші робили для всіх смачні бутерброди із копченою ковбасою та гарячим чаєм із запашними травами. Змерзлі як цуцики, в дощовиках, ми прийнялись до вечірньої трапези біля ватри.

Всі наступні дні нашого практикуму були яскравими та насиченими. Щодня кожен з нас вчився чомусь новому відвідуючи активітети та плідно працючи над собою, одним словом пізнавав себе та сутність скаутингу в цілому. Активітети було проведено з медицини, розпалюванню багаття,  піонерингу та плетінню купальських вінків. Особливо всім запам’ятався активітет з піонерингу, адже саме на ньому ми навчилися робити невеличкі столики для посуду з гілок та мотузки.

Місця в які ми потрапили виявились сповненими таїнства та містики. Щодня ми відчували на собі дію матінки природи.  Як і в двох минулих програмах «Невідома Україна», був проведений екстрим похід який тривав два з половиною дні. В нього відправилась лише частина від усієї групи, всі інші залишились у таборі. Головною метою екстрим походу було не лише лінійне проходження маршруту, але й навчитися витримки та взаємодопомоги. Шлях виявився не таким простим як здавалося на перший погляд. Виникало відчуття наче якась невидима сила дійсно намагається нас заплутати аби ми не дійшли до кінцевої точки. Постійні підйоми та перевали, глубокі яри та прірви, болото, шипи колючих дерев — які постійно чіплялися за наш одяг наче кігтями і заважали нам рушати далі… Однак, нам вдалося подолати всі перешкоди та віднайти цікаві знахідки часів Першої світової війни.

Під час екстрим походу, ми завітали в гості до дивовижної людини, місцеві кличуть його Скіфом. Такий собі дідусь, який живе один на всьому хуторі та має невеличке господарство. Але найцікавішим є те, що свій будинок він облаштував під музей і зберігає в ньому дивовижні речі які йому залишають туристи що гостять у нього. На згадку про зустріч із запорізькими скаутами, ми подарували йому талісман у вигляді накінечнику.

9BH3G3gjG24

За народними звичаями, в ніч з 6-го на 7-е липня відзначається свято Івана Купала. Про це свято ходить чимало легенд, саме цю ніч прийнято вважати наймістичнішою в усьому році. Ніч на Івана Купала – це час єдності з природою, незвичайних традицій та цікавих обрядів. Оскільки ми знали що свято випадає на час проведення нашої програми, підготувались до нього заздалегідь. Для всіх дівчат було проведено майстер-клас по плетінню вінків з польових квітів. Кожна дівчина мала змогу відчути себе справжньою лісовою красунею. Щойно стало сутеніти, хлопці розпалили купальське багаття і всі прийнялись стрибати через нього. В народі кажуть, що купальське багаття та вода здатні очистити від негативу.

Також в один із днів було проведено гру-квест до дня Івана Купала, свята яке ми відзначили напередодні. Команди мали пройти всі випробування та зловити всю «нечисту силу» яка вирвалась на полювання. Випробування складались виключно із завдань, яких нас вчили на активітетах: в’язання вузлів виживання, розпалювання багаття на час, фільтрування води, питання з медицини і т.д.. По завершенню квесту, всі учасники отримали солодкі призи.

08 липня відбулося закриття програми «Невідома Україна». Всім без винятку було вручено сертифікати та нашивки за участь в експедиційному польовому практикумі «Перехрестя часів», який було проведено на Канівщині. Цього ж дня ми провели крайню свічу, на якій кожен мав змогу висловити свої враження стосовно практикуму. Свою останню ніч в поході, ми провели на карематах просто неба, шукаючи дивовижні сузір’я  та просто милуючись зоряним небом.

 

Студентка 3 курсу, Алла Яременко (Лань)