Тюльпани в «целофанє».

Українські жінки дуже полюбляють 8 березня. Приходиш на роботу, а там чоловіки майже всі причесані, ще й з квітами.

  • З днем жіночої краси!
  • З жіночим днем тебе!
  • На тобі тюльпан, зі святом.
І це ще не всі найприємніші слова, які може почути жінка в цей день. Додатком до люб’язних промов може бути ще набір каструль; сертифікат у салон краси, який ні в якому разі не треба сприймати як натяк на те, що тобі вже час підстригтися або манікюр зробити. І що їм тим жінкам тільки потрібно, скажіть?

Коли ти визираєш з-за своїх тюльпанів, щоб нагадати людям, що це свято – певний символ жіночої боротьби за свої права, стикаєшся з цоканням та очима, що закочуються за горизонт, як весняне сонце.

Так-так, здається я щось таке пригадую…  8 березня 1857 року нью-йорські жінки, які вийшли на протест (не за рівні умови праці і платню, звичайно), скандували щось на кшталт: «День тюльпанів! Ми хочемо більше тюльпанів!». Ну, приблизно десь так.

В очах кожного чоловіка, який вітає тебе, дуже хочеться бачити усвідомлення, що свято це створено було для того, щоб нагадати людям, що жінка – це не тварина, не предмет, вона не може бути чиєюсь власністю або мати менше прав, ніж чоловік.

Майже кожна хоча б раз в житті чула приблизно таке: «Ой, та які права там твої обмежують. Працювати можеш, голосувати можеш, закон тебе наче захищає. Жінки ще й мужиків ненавидять за щось. Що вам ще потрібно?».

Потрібно, щоб ти зрозумів, що фемінізм не має ніякого відношення до «чоловіконенависництва». І що 8 березня – це не день, коли всі жінки офіційно ненавидять чоловіків. Так, для декого це просто привід «відзначити свято». Ви розумієте. Але для жінок, які хоч раз в житті (а таких, на превеликий жаль, дуже багато) зіштовхнулися з сексизмом, це свято має бути нагадуванням: «Не дозволяй нікому казати де ти маєш бути – на кухні чи у вітальні. Ти маєш бути там, де ти хочеш бути. Не дозволяй нікому казати, що ти повинна сидіти дома з дітьми або, навпаки, будувати кар’єру. Ти маєш жити так, як вирішиш сама. Не дозволяй нікому торкатися свого тіла без твоєї волі. І якщо чоловіки хочуть використовувати «право чоловіка на секс», нехай використовують його між собою».

В кінці робочого дня після всіх привітань хочеться відпочити. Приходиш додому зі своїми шістьма тюльпанами, сідаєш на диван. Настрій якийсь дуже «вдячний». Хочеться подякувати тим жінкам, які наважилися заявити, які наважилися вимагати. Завдяки яким зараз ми можемо брати участь у політичному житті нашої країни, що наші зарплати можуть бути навіть вищими за чоловічі (хоча з цим ще є проблеми, беззаперечно). За те, що зараз жінки принаймні знають, що вони мають бути соціально, економічно, політично, та ще багато інших «-ично», рівними із чоловіками.

Почекайте… Боже, шість тюльпанів… Треба різні вази взяти…

Олександра Кутова