Психоаналіз Фройда: актуальне чи забуте?

Вже минуло 82 роки зі смерті засновника психоаналізу Зигмунда Фройда, але його ідеї все ще актуальні та, безсумнівно, мають вплив на наше життя. Фройд іноді висловлював ідеї лише декількома фразами, які влучно описували весь зміст, як-от: «я навіть не є господарем у власному домі». Все своє життя він вивчав підсвідомі мотиви наших вчинків, адже думки та дії, на його думку, керуються не розумом. Фройд дослідив, що саме в підсвідомих, прихованих бажаннях лежать причини душевних хвороб. Деякі теорії Фройда вважають застарілими та неефективними, але він залишив по собі епохальну працю та започаткував загальну концепцію психоаналізу.

«Обмовка за Фройдом», «Едипів комплекс», «Его», «Над-я» — часто чуємо або говоримо, але чи розуміємо?

«Обмовка за Фройдом» перекладається на англійську, як Freudian slip, що означає — вислизнути або прослизнути.

У голові крутиться одне — промовляєш інше. Подібне іноді відбувається.  Спробуємо з’ясувати чи мають випадкові обмовки прихований сенс. Можливо, це просто помилка чи ненавмисна запинка?

«Парапраксіси» — так називають подібні явища психоаналітики. Більшість вчених пов’язують їх зі словами, які ми обмірковуємо під час розмови з кимось. Ці словами можуть безпосередньо стосуватися розмови або ж зовсім іншої теми, яка нас хвилює. Іноді ми хочемо щось приховати від людини, але ця думка постійно нас тривожить і може «вилетіти» назовні.

Фройд припускав, що подібні обмовки насправді невипадкові — це несвідомі наші бажання та один із різновидів помилкових дій. До помилкових дій також належать і описки, очитки, «ослишки», тимчасове забування.

Психолог Деніел Вегнер припустив, що головною причиною «обмовок за Фройдом» є спроба уникнути їх. Наша підсвідомість намагається фільтрувати думки, щоб випадково не збовкнути наших потаємних бажань. Але, коли ця думка потрапляє в нашу свідомість, ми починаємо постійно думати про них, тоді шанс вимовити збільшується.

Тобто, найбільш популярне пояснення такого явища — це гра підсвідомості, яка пускає зовні сигнали про справжній стан речей. Але дослідити повноцінно його так і не вдалося, хоча спроб було достатньо.

Експеримент «обмовки за Фройдом» (за матеріалом BBC News Україна)

https://www.bbc.com/ukrainian/vert_fut/2016/07/160708_vert_fut_what_freudian_slips_really_reveal_about_your_mind_vp

Під час одного дослідження спробували використати електрострум та сексуальний підтекст. В експерименті брали участь гетеросексуальні чоловіки, яких поділили на три групи. Першою групою керував професор похилого віку, тоді як третьою молода асистентка, одягнена в коротку спідницю та прозору блузку.

Учасникам запропонували мовчки і швидко прочитати список із пар слів, на перший погляд, не пов’язаних одне з одним («суд – бруд» чи «дах – жах»). Насправді, ці слова були так званими «спунеризмами», тобто такими, які викликають ненавмисну перестановку початкових звуків часто з комічним ефектом.

Під час експерименту учасників випадково викликали за допомогою електричного сигналу, після чого вони мали прочитати чергову пару слів вголос. Як міг би передбачити Фройд, в присутності привабливої лаборантки учасники частіше плутали слова, в результаті чого з’являлись обмовки типу fast passion («швидка пристрасть») замість past fashion («минула мода») або happy sex («щасливий секс») замість sappy hex («повний сил»).

Тим часом учасникам у третій групі до пальців підключили електроди. «Ми сказали хлопцям – це було, звичайно, брехня – що у 70% випадків їх може вдарити струмом», – пояснює Майкл Мотлі, психолог із Каліфорнійського університету в Дейвісі, а також співавтор дослідження.

Утім, випробувані обмовлялися й в цій групі. Після цього дослідники виміряли рівень сексуальної тривожності учасників. Всупереч очікуванням, учені виявили, що найбільшу кількість обмовок із сексуальним підтекстом зробили саме ті піддослідні, хто мав найвищий рівень страху перед сексуальними бажаннями.

Намагаючись приховати свої пориви, чоловіки, вочевидь, ставали жертвами «ефекту білого ведмедя», вперше описаного російським письменником Ф. М. Достоєвським. Спробуйте не думати про щось, приміром, секс або білого ведмедя, і всі ваші думки почнуть крутитися навколо цього.

Едипів комплекс

Зигмунд Фройд описав едипів комплекс ще в 1897 році. За ідею цього розладу взята історична трагедія Софокла «Цар Едіп». Головний герой, не знаючи своїх батьків із народження, вбиває батька. Пізніше він одружується на Іокасті, яка виявилася його матір’ю. Едіп дізнається про це від пророка, не витримавши страшної правди, позбавляє себе зору. Ця історія стала поштовхом для Фройда дослідити взаємини батьків і дітей.

У своєму розумінні едипового комплексу З. Фройд виходив із того, що бісексуальність (чоловіче та жіноче начало) людини призводить до такого стану, коли дитина може займати як активну, так і пасивну позицію. Сексуальна привабливість одного з батьків протилежної статі й ненависть до батька тієї ж статі складають, із точки зору Фройда, позитивну форму едипового комплексу. Любов до одного з батьків тієї ж статі й прагнення усунути з життя одного з батьків протилежної статі характерні для негативної форми цього комплексу. У процесі психосексуального розвитку дитини проявляються обидві форми, утворюючи так званий повний едипів комплекс.

Его та Над-я

Теорія особистості — це одна з найвідоміших ідей Зигмунда Фройда. Психіка людини, за цією теорією, складається з окремих взаємодіючих частин: его та над-я. Саме досвід дитинства через его та над-я, як людина обробляє ці переживання ( свідомо чи несвідомо) і формує особистість у зрілому віці.

Спочатку Фройд використосував термін «его» для позначення почуття власного «я». У повсякденній розмові ми й зараз використовуємо термін «велике его» саме в цьому сенсі. Але термін «его» у теорії особистості вже не стосується власного «я», а таких функцій, як судження, регулювання, контроль. Він спрямований на вирішення проблем та тестування реальності, що дозволяє людині зберігати самоконтроль.

Над-я — це моральний компас особистості, що регулює почуття доброго та неправильного. Спочатку ці цінності ми засвоюємо через батьків. Над-я продовжує зростати з часом: ми сприймаємо моральні норми суспільства та окремих людей, які для нас важливі або є прикладом для наслідування.

Критика теорії особистості

Теорія особистості зазнала критики від сучасних психологів, але лише її частина. Фройд вважав, що над-я виникає ще в дитинстві, бо діти бояться покарань від батьків. Однак дослідження показали, що у дітей, які бояться покарання формується лише страх та недовіра до власних батьків. Почуття моралі насправді розвивається, коли дитина переживає любов і хоче її зберегти. Для цього вона бере участь у поведінці, яка відображає мораль батьків, і, отже, отримує їх схвалення.

Погляди Фройда були новаторськими для того часу, часто критикуються і сьогодні, але залишаються надзвичайно важливими у психології.

Можливо, це змусить вас замислитися.

Цитати Зигмунда Фройда, які використовують та аналізують у всьому світі:

  1. Ми не випадково обираємо одне одного… Ми зустрічаємо тільки тих, хто вже існує в нашій підсвідомості.
  2. Чим досконаліша людина зовні, тим більше демонів у неї всередині…
  3. На жаль, пригнічені емоції не вмирають. Їх тільки змусили замовкнути. Але вони все ж продовжують впливати на людину зсередини.
  4. Ти не перестаєш шукати сили і впевненість зовні, а шукати слід у собі.
  5. Заздрість – це руйнування.
  6. Ніщо в житті не обходиться так дорого, як хвороба і – дурість.
  7. Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе – це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути – це ви зараз.
  8. Людині властиво понад усе цінувати і бажати того, чого вона досягти не може.
  9. До зайнятої людини не часто ходять у гості ледарі – до киплячого горщика не летять мухи.
  10. Той, хто кохає майже всіх, — знає жінок, той, хто обожнює одну, — знає, що таке любов.

Харкевич Тетяна