«Одного дня я вирішила, що мої знання існують для того, щоб їх до когось доносити», — інтерв’ю з репетиторкою англійської мови Валерією Лисенко.

В цьому інтерв’ю ми поспілкуємося з людиною, яка може говорити англійською значно більше тексту ніж просто «London is the capital of Great Britain». Також дізнаємося про те, за скільки можна вивчити англійську та як побороти мовний бар'єр. Наша героїня – студентка 2 курсу факультету журналістики та репетиторка англійської мови Валерія Лисенко.

Почнемо з того, що ти – одна з моїх небагатьох знайомих, хто дійсно не соромився у процесі вивчення мови говорити англійською, та ще й на публіку. Пам’ятаю, як я дивилася твої розмовні сторіз й просто захоплювалася твоєю сміливістю. Як ти не побоялася й все-таки зважилася зруйнувати цей бар’єр?

Я дуже довго зважувалася на це. Але одного дня я подумала: «Ось кажуть, що потрібно практикуватися. А як практикуватися вимові англійської, коли ти живеш в Україні, і всі довкола розмовляють або українською, або російською мовами». Я записую сторіз в Instagram, тож чому не почати записувати їх не російською, а англійською? І якось так все розпочалось.

Лєро, ти є репетитором англійської мови саме для дітей. Розкажи, будь ласка, як тобі з ними працюється? І як власне ти сама готуєшся до цих занять? Бо наскільки я знаю, плани уроків ти складаєш самостійно.

Я взагалі дуже люблю дітей. Так трапилося, що вони мене постійно оточують і я з ними добре ладнаю. І одного дня я вирішила, що мої знання існують для того, щоб їх до когось доносити. І саме з того дня я почала працювати репетиторкою. І мені дуже подобається, що я можу поділитися знаннями з дітками, вони мене слухають, я знаю до них підхід.

До уроків я готуюсь досить довго. Я можу готуватися і дві години, й півтори години. Тому що це відповідальність, по-перше. Тобі потрібно скласти план так, щоб донести до дитини інформацію. При цьому, щоб вона не втомилася, і щоб в неї не відбити оце бажання вчити англійську на все життя, як часто роблять це у школі.

А як ти знаходила своїх учнів?

По-перше, я розмістила оголошення на сайті про те, що я – вчитель-початківець з англійської мови. Так і знайшлися перші такі «серйозні» учні. Ну, а починала зі своїх домашніх – зі своїх племінників, вчила з ними англійську мову, і так воно все зародилося.


Деякі викладачі англійської обурюються, що репетиторами англійської можуть бути люди, які її просто знають, але не навчалися професійно вчителювати. Я знаю, що ти сама поглиблено вивчала мову, а потім вирішила ділитися своїм досвідом. Але чи був у тебе певний бекграунд з того, як правильно навчати інших?

— Так, думаю, що був.  Я дійсно згодна з тим, що не можна, щоб кожна людина, яка знає мови, ставала репетитором. Тому що це дійсно дуже відповідальна професія, а не так як усі думають: «Ой, знаю англійську, піду повчу дітей». Це досить серйозно для цього. Бекграунд, я вважаю, у нас починається ще зі школи. Коли ми бачимо, як нас вчать вчителі, бачимо їхні помилки й хочемо щось змінити.

Також хочу сказати, я звичайно не вихваляюсь, але нещодавно я завершила курси вчителювання від Duke University через Coursera (прим. – освітня платформа з онлайн-курсами). Курс називався «Foundation of teachers» (перекл. —  Основи вчителювання). Ці знання лише підтвердили мої думки. Там розповідали теорію: про те як бути вчителем відповідально, як складати плани, як шукати підхід до дітей, як створювати атмосферу. Ну, і звичайно практично нам давали всілякі есе про те, чому я – вчитель, що я бачу в учителюванні. Тобто фактично з нас «витягували» думки, які у нас завжди були, але ми їх не озвучували. І це мені дало дуже багато насправді, тому що дійсно, коли дивишся на якесь питання збоку, не з такого, з  якого тебе привчили думати, то розумієш що ось воно: та істина, яка є поруч з тобою.

А ти плануєш й надалі розвиватися в цьому. Тому що ти ділилася зі мною, що у тебе в планах є запустити авторські курси. Можеш привідкрити ці залаштунки?

Ну це взагалі ще, можна сказати, така мрія, ціль. Звичайно, дійсно хотілося б відкрити авторські курси. Я над цим працюю зараз: пишу план, будую бізнес-план, спілкуюся зі спеціалістами, щодо того, як краще це зробити. Я б дуже хотіла відкрити курси з англійської мови для діток, тому що курсів зараз дуже багато, а хороших – мало. І я б хотіла весь той досвід, що я отримала за книжками, провела на заняттях з дітьми, вкласти саме в ці авторські курси. Звичайно, це буде не скоро, тому що це відповідально, знову ж таки, і треба підготуватися. Але я дуже про це мрію!

А як в тебе викладали англійську в школі, як ти її вивчала?

Вивчала мову я майже все своє життя, тому що з другого класу у нас викладали англійську. Звичайно, у початковій школі ти не звертаєш на це уваги. Але потім мене перевели у філологічну гімназію, і там у нас англійська та німецька стали основними мовами. Тобто у нас був філологічний клас, і англійську та німецьку викладали частіше ніж математику та біологію. Тому так трапилося, що до одинадцятого класу я вивчала саме ці дві мови.

Це було якісне викладання?

В гімназії – так, а в початковій школі не дуже. Але навіть у гімназії у нас була молода вчителька. Вона знала англійську добре, але донести інформацію не дуже могла. Тому десь до сьомого класу англійська для мене була чимось незрозумілим. А потім вже змінилася вчителька, стали викладати досить серйозно й давали багато завдань. І тут вже хочеш – не хочеш, а треба вчити. Вчила сама. У десятому класі вирішила піти до репетиторки, вона «заповнила» мої пробіли в моєму вивчені англійської. І вже тоді я зрозуміла: ось воно, я хочу вчити англійську. Це дуже класно, коли ти знаєш іноземну мову, коли ти постійно вчишся, дізнаєшся щось нове, коли спілкуєшся цією мовою. І ось таке моє вивчення мови перейшло дійсно, можна сказати, у напівпрофесійну діяльність.

Ти навчаєшся на факультеті журналістики. Але чи плануєш ти зробити так, щоб викладання англійської стало для тебе частиною професійного життя?

— Доведеться розкрити деякі секрети. Взагалі-то я замислювалася перед другим курсом про те, щоб перевестися на факультет філології. Я навіть хотіла складати ЗНО з англійської, тому що в мене не вистачало предмета. Але потім я зрозуміла, що в принципі я можу отримати другу освіту. Я обожнюю журналістику, і я навчаюся там, де й хотіла, навіть якщо я це зрозуміла зовсім нещодавно… Але все ж таки я люблю свою майбутню професію. Наділі я б хотіла вступити на магістратуру, але вже з викладацької англійської діяльності. Ну, і звичайно, за кордоном.

За своє життя я чимало разів бачила курси з англійської мови, які називалися щось приблизно «Англійська за місяць/тиждень/3 години». Чи варто вірити таким оголошенням?

— Це досить спірне питання. Тому що дійсно, коли ти «загорівся» вивченням англійської, ти можеш підучити її за три місяці так, що зможеш розмовляти цією мовою. Але це залежить від бази, звичайно. Можливо, якщо людина провчилася одинадцять класів у школі й весь цей час вчила англійську, має з неї хорошу оцінку й дійсно розуміє її, то за три місяці людина зможе зробити свій рівень трошки вищим. Але вивчити англійську повністю неможливо. Тому що це така мова, в якій немає кінця-краю. Тобто ти можеш її вчити все життя, але щось нове постійно буде з’являтися.

Навіть native speakers не досконало знають англійську.

Так, носії мови часто роблять помилки у говорінні, так само як і ми. Ми також спілкуємося нашою рідною мовою й припускаємося помилок.


Тобто для кожного цей термін вивчення мови – індивідуальний. Від яких чинників це залежить, що на це впливає?

— Це залежить від того, наскільки людина хоче вивчати мову. Це найважливіший чинник, тому що коли в тебе є бажання, то можна, як то кажуть, гори звернути, і для цього щось робиш. Другий чинник – це наша лінь. Адже як би людина не хотіла вчити, вона все одно щось десь пропустить. Ще одним чинником є, наприклад, сприймання інформації. Деякі люди є візуалами, йдуть на курси, а там – текстуальна інформація. Вони не розуміють, не вловлюють суть, не можуть потім розібратися самостійно. І складається враження, ніби викинув гроші «на вітер».

Тобто реально потрібен індивідуальний підхід, і це може зробити тільки репетитор, наскільки я розумію?

— Я б так не сказала. Повернуся до питання про свої курси. У своїй роботі, коли до мене просяться дітки, найперше, що я роблю з ними – проводжу тестування. Тобто перше заняття у нас – діагностика. Таким чином я визначаю рівень дитини, я питаю в неї про хобі, улюблений фільм, книжку, і з цієї інформації «витікає» досить багато чинників, які я використовую потім у роботі. Тобто найперше, я вважаю, щоб на курсах запитували про ваше хобі, ваше сприйняття, що ви більше любите. Запитайте у дитини, що вона любить більше: дивитися фільми чи слухати музику. Якщо вона скаже, що любить слухати музику, то робіть потім якийсь акцент на аудіо, listening (перекл. – прослуховування) і так далі. Я вважаю, що це досить потрібне заняття – діагностика. І на багатьох курсах, наскільки мені відомо, так не роблять. Тобто просто людина приходить, їй кажуть «Сьогодні у нас такий-то урок, вчимо це». І звичайно потім з’являються проблеми у вивченні.

У свідомості людей є доволі таке «закореніле» уявлення, що якщо сказати фразу англійською з помилками, то інші все одно зрозуміють, тому граматику не потрібно вчити. Чи правда це?

— Граматику потрібно вчити. Звичайно ця думка на 40% правильна. Тому що дійсно, якщо ти намагаєшся говорити, але робиш помилки, то в цьому немає нічого страшного. Навпаки – ти робиш кращою свою вимову, якщо ти звичайно стараєшся, ти починаєш розмовляти, «поглинати» якісь фрази розмовні. Але без граматики людина розмовляти не зможе. Тому що як не крути – все розпочинається саме з граматики. Потрібно знати хоча б базові три часи в англійській мові, і тоді ти зможеш хоч якісь речення вибудувати.  

Така ж сама історія з часами, до речі. Деякі запитують: а нащо воно нам треба? Якщо, як кажуть самі носії мови, вони не вживають всі ці часи.

Вони так кажуть, тому що вони цього не помічають. Часи дійсно треба, тому що це те, як люди будують свої речення та фрази. Навіть ми, коли говоримо українською чи російською мовами, будуємо наші речення згідно з якимось часом, ми просто цього не помічаємо. Звичайно, коли людина, яка розмовляє англійською, запитає, як нам побудувати це речення, який ви час тут вживаєте, ми відповімо: «Який там час, просто береш і говориш». Тому не все так просто, і часи в англійській мові – це дуже важлива тема.

А чи вийде так, щоб прийти на курси, не вчити граматику, а просто вчитися розмовної англійської?

— Моя думка, звісно, суб’єктивна, як і будь-якої іншої роботи. Але я вважаю, що це неможливо. Навіть якщо ти просто приходиш на курси, де з тобою говорить людина, яка володіє тільки англійською мовою, ти все одно на слух сприйматимеш граматику. Тому що речення, як я вже сказала, побудовані на часах англійських. Тобто все одно ти на слух сприймаєш граматику, запам’ятовуєш її та використовуєш. Тобто знову ж таки – граматика важлива.

Чи є такі люди, яких неможливо навчити, бо в них немає схильностей до мов?

Я вважаю, що немає. Тому що дійсно все сходиться до бажання людини. Якщо їй це не треба, але її змусили вчити, то людина буде вчити англійську, але використовувати її не буде, і взагалі не розумітиме те, що їй казатиме вчитель, або репетитор, або на курсах викладачі. Але немає людини, яка була б, наприклад, схильна до математики, але не змогла б вивчити англійську. Тобто ми можемо все.

Говорити з акцентом – це погано? І якщо так, то як його позбутися?

— Ні, це не погано. Тому що це – наша ідентифікація. Люди, які живуть у Лондоні й говорять з британським акцентом, приїжджають до Америки, де їх не розуміють. Вони не соромляться цього, а навіть пишаються. Я вважаю, помилково думати, що акцент російський чи український, це погано. Це добре! Тому що ти спілкуєшся, ти не боїшся, ти робиш успіхи! Слухаєш себе, можеш потім перейти на інший акцент: на британський чи американський. Але ж ти це робиш, ти розмовляєш, ти тренуєшся, і я вважаю, що це прекрасно.

Завжди було цікаво: чи можна вивчити англійську мову через серіали або фільми?

— Так, я думаю, що можна. Але знову ж таки все сходиться до того, що має бути якась база. Якщо у вас є якісь базові знання зі школи, ви дивитиметеся фільм з англійськими субтитрами, то ви все одно запам’ятовуватиме якісь фрази, і таким чином ваш мозок мимоволі, релаксуючи, вчить англійську мову.

По собі знаю, коли я активно готувалася до іспитів з англійської мови, була максимально занурена в англомовне середовище, то я підсвідомо замінювала слова на англійські. Чи є в тебе така «профдеформація», якщо її так можна назвати?

— Є, і я це досить часто помічаю. В мене навіть була ситуація, коли я сиджу з дитиною, ми з нею перекладаємо текст. Там було щось типу «My father works at the factory». І я кажу, що це речення перекладається як «My father works at the factory». І дитина така: я щось не зрозуміла…

Тобто ти розумієш, але вже на підсвідомості не перекладаєш для себе, бо й так все зрозуміло.

— Так, я навіть у гуртожитку, коли щось роблю, або довго з кимось не розмовляю, помічаю, що я думаю англійською і людям відповідаю вже цією мовою.

Наостанок дай, будь ласка, пораду, як обрати «свого» репетитора?

— Це досить тяжке питання. Тому що все залежить від людини. Репетитори бувають різними, так само як і викладачі. Звичайно треба думати хто для вас є еталоном. Це може бути жінка, або чоловік – треба відразу для себе зрозуміти, з ким би вам було комфортно працювати. Якщо це дівчинка із сьомого класу, то вона буде соромитися з чоловіком-репетитором, і їй краще обрати репетитора-жінку, тому що так їй комфортніше. Комфорт – це важливо, він створює атмосферу. А атмосфера вже надає вам якийсь стимул навчатися або навпаки.

Також треба обирати репетитора, у якого є якась практична частина. Тобто він не просто знає англійську, або хоча б інколи нею розмовляє, десь виступає англійською мовою. Тобто в його житті має бути присутня англійська, а не так, що це тільки теоретичні знання. Також треба дивитися на бекграунд персони, як кажуть журналісти. Тому що є люди, які, як ти вже казала на початку, знають англійську й думають, що вони можуть навчати дітей. А це може бути людина з нестабільною психікою й просто не зможе навчати дітей, адже сама не може зрозуміти, хто вона.

Потрібно займатися з різними репетиторами. Тому що вам може здатися, що один репетитор досить класний, а коли ви завершуєте заняття, то розумієте, що він давав більше особистої інформації, аніж знань з англійської мови. Це часто так буває. Моя перша репетиторка, яка займалася зі мною, коли я готувалася до екзаменів, пів заняття розповідала про своїх хлопців. А я робила в цей час завдання. Я звичайно, вдячна їй, що вона навчила мене писати англійською мовою. Але озираючись назад, я розумію, що із 45 хвилин занять половину ми розмовляли про чоловіків.

Продовжи фразу:

Англійську важливо знати тому, що…

… це міжнародна мова.
Після того, як я привітаюся з іноземцем та дізнаюся як в нього справи, я запитаю в нього…

… про погоду.
Хороший репетитор англійської мови – це…

… це той, хто розмовляє англійською мовою й може донести свої знання до людини так, щоб вона зрозуміла англійську.

Алла Стрілець