Сила, успіх, впевненість та дискримінація: жінки у журналістиці

Про стать журналістської професії ідуть суперечки вже багато століть. Жорстокий світ потребує лише сильних та впевнених у собі журналістів? Звісно, ні. Хоча жінки відчували обмеження у доступі до журналістських професій, стикалися з дискримінацією. Втім, історія нам доводить - жіноче слово та дух такі ж сильні, як і чоловічі. Стаття у глянцевому журналі чи то репортаж воєнних подій – немає жодної різниці. Жінки-журналістки, незважаючи на контекст їхньої роботи, і раніше і нині стикалися з ризиками: фізичний напад, сексуальні домагання, зґвалтування та навіть вбивства. На жаль, такі випадки стаються не лише з боку тих, хто заважає їм виконувати професійний обов’язок, але також - колег, керівництва чи глядачів.


Статистика

  • Глобальне опитування майже тисячі журналістів у 2014 році, ініційоване Міжнародним інститутом безпеки новин за підтримки ЮНЕСКО, встановило, що майже дві третини жінок-журналісток, які взяли участь в цьому опитуванні, зазнали залякування, погроз чи зловживань на робочому місці.
  • У період з 2012 по 2016 рік Генеральний директор ЮНЕСКО оприлюднив інформацію про убивство 38 жінок-журналісток.
  • «TheGuardian» оглянув 70 мільйонів коментарів, зафіксованих на його сайті за період з 1999 по 2016 рік. З цих коментарів приблизно 1,4 мільйона (приблизно два відсотки) були заблоковані за жорстоку або зривну поведінку. З 10 журналістів із персоналу, які зазнали найвищого рівня зловживань та «зневажливого тролінгу «, вісім були жінками.

Жінки-журналістки у «минулому»
У 1851 році Мері Герберт стала першою жінкою-видавцем у Новій Шотландії. Журналістка заснувала та розповсюджувала газету «The Mayflower, or Ladies Acadian Newspaper».
Флоренс Харпер відзначилася роботою з фотографом Дональдом Томпсоном. Жінка висвітлювала східний фронт у Першій світовій війні, Лютневу революцію в Петербурзі 1917 року для щотижневика » Leslies». Її книга»Росія, заплямована кров’ю» стала однією із перших західних розповідей про ті події.
У Данії жінки часто ставали редакторками після смерті своїх чоловіків-журналістів. Наприклад, Софі Морсінг, яка успадкувала «Wochentliche Zeitung » від свого чоловіка в 1658 році.
Першою жінкою-журналісткою у Фінляндії називають Фредріку Рунеберг, яка писала вірші та статті в « Хельсінгфорс Моргонблад» під іменем свого чоловіка Йохана Людвіга Рунеберга в 1830-х роках.
Першою жінкою у Фінляндії, яка працювала журналістом під власним іменем, була Аделаїда Ернроут, яка писала в « Хельсінгфорс Дагблад» протягом 35 років з 1869 року.
Анну-Маргеріт  вважають однією з найвідоміших журналісток-жінок Європи початку 18 століття. Її звіти про переговори, що ведуть до Утрехтського миру, читали по всій Європі і захоплювалися відмінністю, з якою вона повідомляла про скандал та плітки.

Тереза Хубер
У 1816 році Тереза Хубер стала редактором «Morgenblatt für gebildete Stände» —  одного з головних літературних і культурних журналів того часу. Тереза Хубер була першою жінкою, яка утримувала свою сім’ю на платній редакторській посаді в журналі. Хубер несе повну відповідальність за журнал з 1817 по 1823 . Вона була не лише автором і редактором журналу, але також внесла багато власних перекладів . У 1820 році було продано понад 1800 примірників.

«Letters and journals«

«Letters and journals» баронеси Фредеріки Шарлотти Рідезель , що стосуються війни за американську революцію та захоплення німецьких військ у Саратозі. У її матеріалі є аналіз подій, опис їх учасників, формулювання загальних наслідків війни. Більше того, вона була особисто на місці Саратозької битви: пережила облогу, ховаючись у підвалах будинків.
Історія жінок-журналісток у Непалі порівняно нова. Вільна преса тут почала з’являтися лише після демократичного руху 1990 року . Тільки після цієї зміни жінки стали активнішими на сцені журналістики. Кількість зареєстрованих жінок-журналісток при Федерації непальських журналістів — 1613 осіб.

Кореспондентки та кореспонденти  Другої світової війни США

ХХ сторіччя стало новою епохою не тільки в розвитку суспільства, а й в становленні журналістської сфери. У світі широкого поширення почав набирати «жіночий рух» — жінки хотіли спробувати свої сили у всіх сферах, а не лише у «традиційно жіночих». Тепер для них почали відкриватися нові перспективи у кар’єрі.
Сучасний світ

 

Барбара Уолтерс
Барбара Уолтерс — одна із найвпливовіших американських журналісток. Її вважають першою жінкою, що стала настільки успішною ведучою на телебаченні. Вона розпочинала як дослідниця та письменниця, а згодом стала «обличчям» ранкової передачі «Today» та ток-шоу «The View», кореспонденткою на «World News».

 

Глорія Боргер

Глорія Боргер — американська журналістка, головна політична аналітикиня CNN.
Боргер отримала Національну премію хедлайнерів за свою програму 2013 року «Шлюбні воїни: розборки у Верховному суді». Вона була частиною команди, нагородженої премією «Еммі» у праймтаймі за видатне пряме висвітлення випуску CNN у США в ніч на вибори 2012 року.

Гелен Томас

Гелен Томас – досвідчена журналістка, яка працювала репортером у Білому домі з 1961 року.
Зламати статевий бар’єр і довести свою професійну рівність допомогли жінки, які не побоялись втрутитися у світ, де їм спочатку відводили роль секретарок. Однією з таких жінок в американській політичній журналістиці була і залишається Гелен Томас. За свою довгу професійну кар’єру Гелен заслужила репутацію журналістки, яка не боїться поставити президентам незручні питання.
Одне з таких вона свого часу поставила Джорджу Бушу-молодшому:
«Я б хотіла запитати вас, пане президенте, ваше рішення захопити Ірак призвело до тисяч смертей та поранень американців й іракців. Усі причини війни, принаймні ті, які були опубліковані, виявилися безпідставними. Тож моє питання, чому ви насправді розпочали цю війну?».
На що Джордж Буш відповів:
«З усією повагою до вашого життєвого журналістського досвіду, думати, що я хотів війни, — помилка. З усією повагою до вас, Гелен».

Джудіт Міллер
Ще одна відома журналістка нашого часу – Джудіт Міллер. Вона відома своїми ексклюзивними репортажами із Ахмадом Чалабі напередодні війни в Іраку та новинами-блискавками. Наразі вона є інсайдером у Вашингтоні зі зв’язками у високих колах. Міллер отримала більшу популярність як репортер після того, як відбула ув’язнення за відмову викрити свої джерела по справі Валері Плейм.
Усі ці успішні жінки, а це лише невелика частина з них, переконують нас – журналістика не має статі. Як жінки, так і чоловіки матимуть відчутні переваги та недоліки у цій професії. Проте, усіх журналістів світу об’єднує те, що вони без перерви: і в день, і вночі тримають руку на пульсі подій навколо. Це професія для справедливих, наполегливих і відчайдушних людей. Це фах тих, хто вміє боротися зі значними перепонами на шляху до якісного інформаційного продукту.

Харкевич Тетяна