“Минулої ночі у Сохо”: нова стрічка Едгара Райта і її актуальність для сучасного кіно.

Новий фільм культового режисера Едгара Райта вже можна побачити у мережі. Цього разу автор комедійної трилогії “Три смаки “Cornetto” («Зомбі на ім'я Шон», «Круті фараони», «Кінець світу») вирішив спробувати себе у зніманні горору. В результаті ми маємо стрічку під назвою “Минулої ночі у Сохо”. Попри новий для себе жанр, фільм рясніє типовими прийомами та фішечками Райта. Одна з них, пристрасть до минулих епох, є лейтмотивом картини. Але про все по черзі.

Чи знаєте ви значення слова “Сохо”? Все-таки ці чотири літери, які прикрашають афішу, повинні мати якийсь сенс. Так, були б ви англійськими тусовщиками, то точно знали б, що це — головний розважальний квартал Лондона. На ньому знаходиться безліч клубів, барів і кінотеатрів. Щодня цими вулицями вештаються все нові і нові гуляки в пошуках випивки та цікавої компанії. Схоже, що так було завжди. Якщо не крутіше.

Саме “Сохо” стане новим домом для головної героїні фільму — дівчини Елоїзи (Томасін Маккензі). На початку історії вона живе у маленькому містечку і мріє переїхати до столиці – щоб вступити до модного університету на факультет фешн-дизайну. Елоїза має явний талант до шиття. З цим у неї багато спільного з бабусею та мамою. Остання з’являється в картині лише у двох сценах, але тільки — як галюцинація Елоїзи. Річ у тому, що жінки не стало, коли героїня була ще дитиною. Через це її внутрішній світ перебуває у тривожному стані. Але думати про проблеми ніколи. Лист – зарахування до університету – напуття бабусі – швидкісний потяг – і ось він, галасливий Лондон.

Але перші дні у столиці проходять не найкращим чином. Не надто він і привітний, цей Туманний Альбіон. Спочатку дивний таксист, що робить грубі натяки, потім — недбайливі сусідки по гуртожитку і недосип через їх нескінченну гульбу — все це не схоже на рідне містечко. Від зайвого шуму дівчина втікає у світ фантазій. Елоїза божеволіє від епохи “свінгуючих 60-х”. Це зрозуміло з першої сцени. Кімната в її будинку прикрашена старовинними плакатами до фільмів з Одрі Хепберн, а хіти того часу впевнено почуваються саундтреком до фільму 2021 року. Тут, можна сказати, видно автобіографічність Едгара Райта. Життя на околиці країни, оспівування того часу, якого не застав — у нього з головною героїнею явно багато спільного. До речі, навіть її ім’я відсилає до одного з хітів 60-х, пісні поп-виконавця Баррі Райна — Eloise, що іронічно помічає один із героїв стрічки. Так, її можна зрозуміти. Живучі в такому сучасному світі важко не замислитися над тими, далекими роками зі старих фільмів та милих пісень. Але чи такими вони були милими та безтурботними?

Вирішивши якнайшвидше з’їхати від настирливої тусовки, Елоїза знаходить оголошення про здачу кімнати в одному зі старовинних будинків Сохо. Нею володіє загадкова старенька, міс Коллінз, яка має багато спогадів про це житло. У першу ж ніч, проведену тут, Елоїзі сняться сни, в яких вона бачить себе співачкою-початківцем (Аня Тейлор-Джой) у Лондоні 60-х. Пробиваючись до успіху, та наробить багато помилок, що призведе до сумного фіналу. А Елоїзі нічого не залишиться, окрім як занурюватися в ці сни і все-таки розгадати таємницю її життя, ризикуючи втратити свідомість. Міс Коллінз зіграла іменита актриса Дайана Рігг, для якої ця роль стала останньою в кар’єрі – вона померла до того, як стрічка вийшла у світовий прокат. Так, фільм присвячений її пам’яті. Взагалі, Дайна була знаковою фігурою «свінгуючого Лондона». Для англійців вона стала синонімом цієї епохи. У Великій Британії її пам’ятають за ролями в шпигунських бойовиках — фільмі про Джеймса Бонда і в серіалі «Месники». Широкій аудиторії вона відома як голова роду Тіррелів із фентезі «Гра престолів». Окрім неї, у стрічці також з’являються такі культові британські актори як Теренс Стемп та Ріта Ташингем.

Так, ці фільми слугували неабияким натхненням для творчості Райта. Недарма перше, що бачить головна героїня, потрапивши у минуле, це афіша з прем’єрою фільму «Кульова блискавка» з Шоном Коннері у головній ролі. А багато сцен навіяно видатним горором Романа Полянського — «Відраза». Наприклад, сюжетна лінія з головною героїнею, яка переживає помутніння свідомості, багато в чому відсилає до цієї стрічки. Також фінальні сцени «Сохо» цитують відомі епізоди «Відрази». Цей факт дуже парадоксальний, адже основною темою фільму є становище жінок у суспільстві. Стрічка підкреслює зворотній бік розважальної індустрії, де, як 60 років тому, так і зараз, багато в чому правлять багаті білі чоловіки в чорних смокінгах. Їм навряд чи цікавий ваш талант, ви для них — лише нове прикрашення вільного вечору, і це жахливо. І хто, якщо не Полянский, в умах людей асоціюється зі старим порядком через свої скандали, попри його безмежний талант?

 

Якщо перша половина фільму забарвлюється в солодкі ілюзії золотих 60-х з помпезними інтер’єрами нічних клубів та атмосферою задзеркалля, то друга — історія нашого часу, епохи MeToo, де крах фантазій головної героїні перегукується з класичними горор-тропами, від яких, однак, втомлюєшся ближче до фіналу. Сюжетний поворот наприкінці лише посилює це почуття «олдових», але вірних конструкцій. У результаті казка про те, що раніше було краще, руйнується через те, що стіни забутої кімнати в Сохо зберігають чимало гірких спогадів. Глядач таки є випадковим відвідувачем одного з таких місць. Пильно, не так галасливо, як раніше, але начебто нічого не змінилося. І це дуже сумно.

Дмитро Шишков