Хрипела смерть, и яд стекал по коже-

Чернобыль, как проклятие богов,

Впивался в души воем, страхом, дрожью,

Могильным пеплом с адских берегов.

  Цитата з вірша невідомого автора, котра знаменує страшну дату. 26 квітня 2021 року - 36 весну з моменту найстрашнішої катастрофи сучасності. Чорнобильська трагедія не полишає спогади українців навіть сьогодні.

Вона знищувала відразу та згодом, і дотепер. Молоді та старі, дорослі та діти, працівники станції, ліквідатори, прості жителі, котрі були змушені  покинути рідну домівку. Вони стали невинними жертвами без права голосу, котрі більше ніколи не мали нормального життя. І тому, навіть сьогодні, ніхто не може змиритися та звикнути, не тільки на теренах нашої країни, а й за її межами.

Перші паростки правди почали з’являтися у пресі лише через десять років після аварії. Вони хоча б трохи пролили світло на те, що трапилося. З  тюрми був звільнений Віктор Брюханов, колишній директор Чорнобильської АЕС, який пізніше прокоментував: «Істину ми не взнаємо».

Він мав рацію. Майже за чверть століття, всієї правди ми так і не знаємо. Хоча в Інтернеті та ЗМІ оприлюднено неймовірну кількість документів, свідчень, інтерв’ю, фото та відео. І від цього стає страшно, адже з кожним роком, тих хто може розповісти будь-яку важливу інформацію, стає все менше.

Велика дяка та пошана українським письменникам, котрі у своїх матеріалах змогли задокументувати багато важливого. Чорнобильська тема була свіжою, цікавою, але в той же час й нестерпною-пекучою. Тому після аварії автори намагалися писати майже наперебій.

На сьогоднішній день існує багато документальної та художньої літератури на тему Чорнобиля і ось підбірка деяких із них.

«Чорнобиль. Як це було» одна з найважливіших книг на тему. Вона написана колишнім заступником головного інженера ЧАЕС з експлуатації  Анатолієм Дятловим. Тобто вся викладена у книзі інформація, як то кажуть, «з перших вуст». Автор отримав дозу опромінення в 550 рентген і 10 років у в’язниці, як винуватець аварії. З роками променева хвороба прогресувала, саме тому Анталій Степанович прийняв рішення дати відповіді на деякі запитання через книгу.

Наступна книга, «Чорнобиль. Живі, доки нас пам’ятають» авторства Олександра Купного, присвячена спогадам. Люди, котрі зустрілися з Чорнобилем, в тій чи іншій мірі, розповіли про свою долю. У книзі викладено 12 оповідань про ліквідацію наслідків аварії, про життя і роботу в надскладних умовах.

 «Чорнобыль. 20 років потому. Злочин без покарання». Книга-розслідування публіцистки Алли Ярошинської, котра зібрала великий пласт інформації і не побоялася його оприлюднити. Авторка опублікувала багато таємних чорнобильських матеріалів: документи Політбюро ЦК КПРС, котрі шокують своєю цинічністю, переписку медичних і партійних чиновників, документи «чорнобильського опору» владі, результати досліджень незалежних вчених. Якщо вам цікаві саме факти, то ця книга буде вам до смаку.

Наостанок декілька художніх творів. У романі «Спаси та помилуй нас, чорний лелека» автор Віктор Козько оповідає історію життя села під Чорнобилем. Люди, які там проживали, не відразу зрозуміли що сталося. Деякий час вони проводили час у звичному темпі: ростили городи та худобу, святкували дні народження та весіллі. Але в момент, коли постало питання про знищення поріділого від численних вирубок гаю, де живе занесений до Червоної книги чорний лелека, люди наче прокинулися.

«Ліквідатори. Чорнобильська комедія». Історія про кохання двох молодих людей, котрим довелося відчути весь жах та біль аварії. Він — вчорашній випускник хімфаку, а тепер офіцер радіаційної розвідки.  Вона — місцева жителька та перша красуня. Любов, що спалахнула між ними, виявилася сильнішою від вибуху на АЕС. Для закоханих Чорнобильська трагедія обернулася комедією — смішною і драматичною історією.

Кожен з авторів присвятив свою душу темі аварії. У книгах розкрито історію різногранно та близько для кожного.

Але емоцій, котрі довелося пережити людям з Чорнобиля та правда, похована під уламками реактора, вже ніколи, напевно, не буде розкрита…

 

Влада Третяк