Чи дійсно на навчання на журфаці – стабільне та передбачуване: українсько-американський проєкт

Студенте, теперішній чи майбутній, коли тобі здається що Запорізький національний університет уже не може здивувати тебе, що викликів від нього годі й чекати, згадай цю історію.

https://www.znu.edu.ua/cms/index.php?action=news/view_details&news_id=55027&lang=ukr&news_code=na-fakulteti-zhurnalistiki-rozpochavsya-virtualnij-studentskij-obmin-z-amerikanskim-universitetom

Неочікувано, але драйвово: запуск

Перша пара зі спеціалізації «Інтернет-журналістика» не обіцяла сюрпризів. Це ж не святкова ялинка на Новий рік – все буде за планом: практичні завдання, створення групового сайту, захист ІДЗ (лонгріду чи власної рубрики), іспит – семестр завершився. Принаймні я так думала, прямуючи на комп’ютерної авдиторії №241 другого корпусу ЗНУ.

Перше, що мене здивувало – невластиво велика група студентів, що зібралася в коридорі біля тієї самої двісті сорок першої, очікуючи на стартовий дзвінок.

Увімкнемо просту арифметику: на нашому факультеті близько 40 третьокурсників-журналістів. Спеціалізацій три: телевізійна, радійна та інтернет-журналістика. Сорок ділимо на три – біля аудиторії має бути плюс-мінус 13 студентів, а ще відсутні, а ще ті, хто запізнюються. «Здається, до нас приєдналися радійники», – подумала я, подумки прогортаючи списки груп, що їх надсилала староста, аби ніхто не загубився в освітньо-академічних будівлях.

Пронизливим скреготом дзвінок відволік мене від математичного аналізу присутніх. Щільною юрбою ввалилися до аудиторії. Здалося, що запанувала студентська стабільність: традиційні скарги студентів про недосип, погану погоду, «несподіваний» початок нового року. Проте мої здогадки про щось неочікуване підтвердила фраза викладачки: «Ми об’єднали вас на першу пару невипадково».

І що ми будемо робити?

Крок за кроком Катерина Сіріньок-Долгарьова почала розфарбовувати білі плями нашого розуміння того, чим ми будемо займатися наступного семестру.

Суть роботи (вона ж – ІДЗ, яке ще 15 хвилин тому здавалося мені найпередбачуванішим елементом курсу): у співпраці зі студентами Державного університету Анджело (Техас, США) зібрати інформацію про суспільно важливу тему та на її основі створити ґрунтовний журналістський матеріал.

«Ця співпраця відбувається в межах програми “Академія лідерства з інтернаціоналізації” за підтримки Американських Рад і міжнародної мережі “Education USA”. Факультет журналістики пройшов відбір і приєднався до програми ще минулого року. Першим етапом співпраці було навчання системі віртуальних обмінів COIL, яку запровадив американський університет SUNY (The State University of New York). Система COIL (Collaborative Online International Learning) надає можливість студентам із різних країн співпрацювати онлайн, вивчаючи спільні модулі в рамках своїх дисциплін. Зараз ми перейшли до другого етапу програми – її реалізації. Оскільки я вже мала парнерку зі США, з якою втілювала інший проєкт, то запросила професорку Елладу Гамреклідзе з Angelo State University долучитись до проєкту, і вона з радістю погодилася».

пояснила викладачка Катерина Сіріньок-Долгарьова.

Про що писати?

Натхненням для наших досліджень має стати десяток фільмів (від «Юди і чорного месії» до «Клубу перших дружин»). У них йдеться про такі явища:

толерантність;
расизм,
бідність,
гендерна нерівність чи соціальна нерівність у сім’ї,
дискримінація,
расизм,
кримінал,
політика,
справедливість,
зґвалтування,
гомофобія,
расизм,
фемінізм,
наркозалежність.

Чому нас об’єднали з радійниками?

Мультимедійність – ось, до чого ми прагнутимемо під час роботи (окрім, шести професійних стандартів журналістики, зрозуміло). Подкасти, інтерв’ю, фоторепортажі, аналітичні тексти – для повного розкриття теми можна використовувати будь-який медіаінструментарій. Головне – якомога глибше поглянути на болючу для суспільства тему – будь-якого суспільства, українського чи американського, не важливо. Хоча ні, важливо. Важливо зрозуміти, специфіку того ж фемінізму чи толерантності в нашій державі та США й зрозуміти, як у міжкультурному діалозі можна зарадити проблемам.

Наступний крок – знайомство

Мовний бар’єр – це відчуття, коли ти не можеш розповісти топік «Спорт», який вчив на уроках англійської з п’ятого класу. Це коли забуваєш слово «школяр» та не можеш сказати англійською «Ми студенти третього курсу факультету журналістики». Адже через камеру й зум-кол на тебе дивляться з-за океану двадцять пар очей і вмикаються комплекси.

Власне, за тиждень після фрази в аудиторії «Ми об’єднали вас на першу пару невипадково» наша група під’єдналася до онлайнового знайомства із американськими колегами. Тут-то нас і спіткав мовний бар’єр. Але мені здається, що й західні колеги були трішки збентежені спілкуванням із нами. Все ж таки, людську сором’язливість ніхто не скасовував і вона існує незалежно від країни та спеціальності. На щастя, ми змогли опанувати власні страхи й емоції та вважаємо, що знайомство вдалося.

Спілкування з американцями: інсайти

З першого курсу ми говорили про те, що комунікація – наше все. Але справжню суть цього поняття розумієш лише тоді, коли без комунікації проєкт піде шкереберть. І часу на порожні роздуми немає. Треба брати вола за роги й стартувати.

Це ми й зробили – написали американським колегам листа із запрошенням до спільного чату. У моєму телефоні вже з’явився збережений часовий пояс Техасу, адже треба хоча б орієнтовно розуміти, о котрій я пишу людині в Америку. Також запам’ятала код американського телефону – +1, бо без WhatApp не розуміє, що я хочу спілкуватися за кордоном.

Попереду ще довге спілкування, обрання теми й формату, ведення спільного гугл-диску, планування, інфомисливство та нарешті – презентація здобутої інформації.

Замість висновків

Навчатися на факультеті журналістики ЗНУ – як займатися серфінгом у відкритому океані. Будь-якої миті може зібратися хвиля чи визирнути акула. Неординарні завдання та колективний драйв творять історію нашого вишу.

Код американського телефону (як наш +38) – +1. Його треба обов’язково вказувати, об месенджери розуміли полінаціональність твоїх намірів.

Різниця в часі – це прикольно для спілкування. Але щоб встигнути написати американцям увечері, треба прокидатися рано.

Робота тільки почалася.

Авторка: Наталія Данилюк.

Постери фільмів, які нам порадили подивитися: