Другокурсники факультету журналістики ЗНУ зустрілися з фотохудожником Олександром Максимовим

Дев’ятнадцятого лютого студенти другого курсу факультету журналістики поспілкувалися із запорізьким фотокореспондентом Олександром Максимовим. Зустріч відбулася в межах дисципліни «Фотожурналістика» за ініціативи викладачки Катерини Доценко.

Гість розповів присутнім про свій професійний шлях і труднощі, з якими стикаються початківці. Він дав поради студентам про пошук свого жанру у фотографії та розповів, яким світлинам надає перевагу: «Увесь світ закоханий в документальне фото. Що б вам не казали, як би не переконували гарними студійними знімками. Я не люблю постановку. Є фотокори, які виходять, знаходять гарну дівчину або колоритного дідуся і просять: “Станьте отут, підніміть руки”. Це актуально для газети, але, на мою думку, не дуже цікаво. Постановка псує смак фотографа. Саме у миттєвостях розкривається зміст події або характер героя».

Олександр Максимов показав приклади своїх робіт і поспілкувався зі студентами у форматі «питання-відповідь». Наведемо ключові фрагменти розмови.

Попри шалені темпи диджиталізації, є фотографи, які роблять плівкові зображення.  Як ви ставитеся до такої техніки?

Я вважаю, що цифрова технологія дає фотографу більше, ніж найкраща плівка. Пам’ятаю аналогові часі, коли потрібно я витрачав багато зусиль і грошей заради одного кадру. Цифрове фото – це трансформація аналогових кадрів, наступний крок. Зрозуміло, що плівкові зображення мають особливі тональні переходи. Однак я вважаю, що головна ознака знімки – це ідея. Її можна якнайкраще реалізувати за допомогою цифрових технологій.

Як ви протистоїте творчій кризі?

Я завжди знаходжуся в стані перманентної творчої кризи. Треба продовжувати працювати, навіть якщо нічого не мотивує. Згадуйте банальні поняття «обов’язок» і «дисципліна». А найкращий вихід – це кохання. Знайдіть людину, яка бачитиме у вас трішки більше, ніж є насправді. Так ви будете прагнути кращого.

Чи не обмежує робота в газеті творчу волю фотографа?

Творче обмеження присутнє завжди. Коли я розпочав працювати в газеті, то відчув, що образних знімків поменшало. Журналістська робота потребує іншого підходу. Навіть коли я йду знімати не для газети, помічаю, що змінився погляд на довкілля.

У Вашому доробку є чорно-біло й кольорові світлини. Як Ви обираєте, де залишити колір, а де – ні?

Чорно-біле фото концентрує увагу глядача на головному. Коли ми передаємо, людську емоцію, наприклад, колір буде недоречним. Він відволікатиме. Видалити колір означає відійти від реальності й зануритися у внутрішній світ фотографа. Якщо це жанрова світлина, то в 90% випадках вона виглядатиме привабливіше в чорно-білому варіанті.

Щороку в березні ви влаштовуєте виставку своїх робіт. Яка провідна тема заходу буде цьогоріч?

Будуть жанрово-документальні фото людських облич. Через карантин нових знімків у мене небагато. Тому на виставці представлю вибрані фото різної давності. Умовна назва виставки – «Контрапункт».

Якою зі своїх робіт ви пишаєтеся найбільше?

Таких світлин декілька. Наприклад, є зображення зі святкової лінійки в Біленьківській школі. На ньому зображені школяр і школярка. Мені здається, що то цікава сцена з поглядами й першим почуттям.

Яку світлину ви мрієте зробити?

Напевно, не одну світлину. Я хочу йти мистецькою стежиною, аби споглядати людські долі, людські очі. Мріяти про один кадр – це, як на мене, несправедливо.

Олександр Максимов також надав студентам поради для знімання пейзажів: «Якщо на небі немає хмарин, гарна світлина не вийде. Димка, туман формують настрій. Цікаві світлини народжуються під час погодних змін: сутінок, появи хмарності. Не варто фотографувати о дванадцятій годині дня. Зенітне освітлення робить малюнок пласким. Для пейзажної зйомки обирайте час, коли сонце низько на небосхилі. Так з’являються мальовничі довгі тіні».

Наприкінці зустрічі спільнота розглянула світлини, які знаходяться в зоні коворкінгу наукової бібліотеки ЗНУ. Пан Олександр також запросив охочих на традиційну виставку, що відбудеться в березні. Присутні подякували гостю й поділилися своїми враженнями від спілкування.

«Приємно, що викладачі влаштовують такі зустрічі. Від професіоналів можна дізнатися багато, починаючи від порад і закінчуючи цікавими деталям про фах. Ця зустріч дала мені поштовх, щоб йти далі й дізнаватися більше про фото, адже це реально цікаво. Кожна світлина – це історія», – розповіла другокурсниця Ірина Бондар.

Нагадаємо, що Олександр Максимов – це фотокореспондент видання «Запорізька правда» й автор блогу «Нотатки фотографа». Він також поширює свої роботи на ресурсі Fotocommunity.

Наталія Данилюк,

студентка 2 курсу факультету журналістики