«Гра в кальмара»: серіал на вечір або на подумати?
ОБЕРЕЖНО! В ЦЬОМУ МАТЕРІАЛІ НА ВАС МОЖЕ ЧЕКАТИ СПОЙЛЕР. У середині вересня на платформі «Нетфлікс» вийшов корейський серіал «Гра в кальмара», який несподівано став світовим хітом. Не дивлячись на те, що в серіалі, на подив багатьох глядачів, немає жодного кальмару. Шоу вже визнано найуспішнішим неангломовним проєктом «Нетфліксу» й має всі шанси стати найпопулярнішим серіалом стрімінгу в історії.
Здається, весь світ збожеволів: «ТікТок» заполонили мільйони роликів за мотивами «Гри в кальмара», а у Бельгії школярам навіть заборонили дивитися серіал, щоб вони не повторювали небезпечні ігри.
При цьому багато хто говорить про те, що в серіалі немає нічого нового. Але в чому тоді секрет його популярності?
Коротко про сюжет
Головний герой Сон Кі Хун живе з матір’ю. Він ігроман, який загруз у боргах через прогорілий бізнес, йому не вистачає грошей навіть на подарунок на день народження доньки. Колектори обіцяють вирізати нирку, власна родина зневажає його, а матір потребує дорогого лікування. Тому герой погоджується брати участь у грі, де 456 учасників ставлять на кін свої життя заради виграшу в 45,6 мільярду вон (38,5 млн доларів США).
Ігри на виживання
Багато хто звинувачує серіал у вторинності. Згадують франшизу «Голодні ігри», а також культовий японський фільм «Королівська битва». Хтось навіть заявляє про прямий плагіат фільму «Страшна воля богів» (2014), у якому школярі також грають у різні варіанти дитячих ігор.
Проте західний і, тим більше, азіатський кінематограф переповнений подібними сюжетами. Жанр гри на виживання існує давно, і в нього навіть з’явилися свої канони та правила. Найчастіше це соціальна критика у страшних декораціях (наприклад, серія фільмів «Куб»).
Автор «Гри в кальмара» й не приховує, що надихався цілим шаром творів на цю тему. Яскраву кольорову гаму та гротескне зображення насильства серіал явно запозичив у культового британського шоу про світові змови «Утопія». А коміксова абсурдність майданчиків для ігор нагадує китайський хіт «Планета звірів», де головний герой, щоб урятуватися від боргів, грає у смертельні «камінь-ножиці-папір».
Проблема бідності
«Гра в кальмара» розповідає не лише про корейські, а й загальносвітові проблеми. При цьому він використовує кліше, що вже закріпилися за корейським кінематографом: серйозну соціальну проблематику («Паразити»), жорстокість й насильство («Олдбой»), яскравий візуальний ряд. Це допомагає західному глядачеві не заплутатися у незвичних іменах та незнайомих назвах.
При цьому в серіалі багато стає зрозумілим, тільки якщо ви хоч щось знаєте про Південну Корею — і це не правила дитячих ігор. У цій країні дуже гостро постає проблема кредитів та банкрутства. Інститут репутації тут дуже сильний, і банкрутство — це не лише фінансові проблеми, а й соціальна стигма. Тому рівень самогубств тут один із найвищих у світі.
У Кореї один із найвищих коефіцієнтів різниці між доходами найбідніших і найбагатших верств населення. І навіть хороша освіта не гарантує успіху: рівень безробіття серед молоді 22%. Тому учасники гри на виживання, замкнені на острові та змушені йти на будь-які жертви заради грошей, — це молоді корейці, що воюють за робочі місця.
Загадкові VIP-гості в масках звірів, які спостерігають за іграми заради розваги — не просто умовні багатії, які знемагають від нудьги. Це «чеболі» — найбільші бізнесмени країни, які спочатку допомагали розвиватися економіці, а зараз стали об’єктами соціальної критики через зловживання владою.
У серіалі знайшли відображення й такі особливості, як обов’язковий призов до армії, культура демонстрації особистого успіху (згадайте, як багато в шоу йдеться про те, що гравець №218 закінчив Сеульський університет) та суворе підпорядкування старшим за віком та званням.
Відданість, доброзичливість та шанування старших — у сучасній Кореї це перетворилося на нормалізацію булінгу у школах, університетах та офісах. Символом цього порядку стає гравець №001. Літній чоловік викликає жалість, і головний герой бере його під опіку. Але у фіналі ми дізнаємося, що всю страшну систему створив саме їм.
Поняття «хан»
Головним ключем до розуміння серіалу стає поняття «хан» (гіркість образ, колективний смуток та смуток цілого народу).
Саме «хан» відчуває головний герой наприкінці серіалу, коли вирішує боротися проти організаторів ігор. Подібне переживання «хан» показано нам в фільмі «Потяг до Пусана». Символом того, що з жертви герой перетворюється на месника, стає те, що він перефарбовує волосся у червоний колір. Це внутрішня лють, якій він нарешті дає вихід.
Ілюзія вибору
Сам острів із майданчиками для ігор –– це суспільство у мініатюрі. Ведучий щиро вірить, що дає всім гравцям рівні шанси на перемогу. Вони навіть мають можливість вийти з гри, але це лише ілюзія. Герої втрачають її, як тільки свиня-скарбничка наповнюється купюрами. Гроші та азарт утримують гравців сильніше за охоронців з автоматами.
Не дарма у старій кімнаті розпорядника ми бачимо «Теорію бажань» Лакана. Цей французький філософ вважав, що людський світ формується у первісному суперництві з іншими. Смертельні ігри виявляються нехай і простою, але надто яскравою ілюстрацією цієї думки.
Незважаючи на безліч тем, актуальних саме для Південної Кореї, головними темами тут стали загальнолюдські проблеми: свобода вибору, соціальна несправедливість та справжня близькість між людьми. Крім того, ми любимо ідентифікувати себе з героями та уявляти, як би ми вчинили в подібних ситуаціях. І навіть якщо вам не сподобалося шоу, ви напевно замислилися, чи коштує грошова незалежність вашої людяності.
Олександра Кутова