«Кролики» Девіда Лінча з’явилися на офіційному ютьюб-каналі режисера.

Короткометражний фільм з’явився на офіційному ютьюб-каналі американського режисера Девіда Лінча 9 червня. До цього автор викладав на ньому лише прогнози погоди в місті Лос-Анджелесі, які він сам озвучував. Стрічка має назву «Rabbits 1» та є частиною однойменного артпроєкту. Вперше Девід представив його публіці 2002 року. Це – серія коротких роликів, які стилізовані під ситком. Їх знімали вночі на спеціальному майданчику, який побудували в саду на території будинку режисера на Голлівудських пагорбах. Саундтрек до серіалу написав Анджело Бадаламенті – відомий композитор. Вже довгий час він співпрацює з Девідом, створюючи музичний супровід до його проєктів.

Усього налічується 8 епізодів, що об’єднані спільним місцем дії та, головне, персонажами. Останні — антропоморфні людини-кролики, що живуть разом у «безіменному місті, затопленому безперервним дощем». Їхні імена – Джек, Сьюзі та Джейн. Їх грають Скотт Коффі, Наомі Воттс та Лора Геррінґ. Утрьох вони також з’являлися в попередньому фільмі Девіда під назвою «Малголленд Драйв». Це – сучасна «казка» про любов та мрії, які іноді завдають багато болю, коли збуваються. Декораціями для сюжету слугували околиці голлівудської індустрії з усіма її таємницями.

«Rabbits 1» також цікавить тим, що має новий монтаж із додатковими сценами, та тепер триває 15 хвилин. Це означає, що незабаром ми можемо дочекатися виходу нових серій онлайн, які ?вважалися доступними тільки на ексклюзивних DVD-матеріалах. Раніше була можливість переглянути їх на офіційному сайті Девіда, однак режисер з якоїсь причини прибрав епізоди з вільного доступу. Для декого перегляд стрічок цього циклу видається нелегким випробуванням. Науковці з Університету Британської Колумбії навіть використовували фрагменти з серіалу в межах свого експерименту. Так, вони намагалися викликати відчуття екзистенційної кризи в піддослідних. Їхню ідею можна зрозуміти.

Дія всіх серій відбувається в темній кімнаті, яка нагадує апартаменти 1950-х років. Цим автор намагається стилізувати свій вебсеріал на зразок «класичного ситкому», для якого подібні декорації є традиційними. Однак, режисер підкреслює гротескність, роблячи акцент на тіні, що домінує в навколишньому середовищі. Окремий дискомфорт також викликає закадровий сміх – важливий елемент цього комедійного жанру. У «Rabbits 1» він з’являється несподівано. Як зазначають журналісти видання The Artifice, це ілюструє те, що «аудиторія ситкомів сміятиметься незалежно від того, що вона бачить». Також, коли до кімнати заходить хтось із персонажів, чутно оплески, ніби шоу знімалося в спеціальному павільйоні з аудиторією.

кадр з фільму «Rabbits 1»

Існує безліч теорій від фанатів серіалу щодо його змісту. Багато хто чіпляється за фрази, які використовують «кролики» під час своїх розмов. Варто зазначити, що їхні діалоги побудовані хаотично. Складається таке враження, що репліки персонажів можна скласти в правильному порядку, аби отримати повну картину того, що відбувається. Так, дуже часто згадується тема «секрету», що створює конфлікт серед персонажів. Також незрозумілим є роль «чоловіка ву зеленому пальті», який іноді стукає в двері квартири, намагаючись потрапити туди. Ситуацію міг би прояснити сам Девід, але він ніколи не коментує сюжети своїх фільмів. У деяких епізодах з’являється лише один з трьох «кроликів». Під час цих сцен він читає свою чудернацьку поезію. Іноді розповідь може перерватися через появу нового персонажа – загадкового демона, якого супроводжують червоні вогні.

Jack: I need to tell you something. I almost forgot. I have a secret.
Suzie: Oh?
Jack: I will bet you are both wondering.
Jane: Are you going to tell?
Jack: I’m not sure.
Jane: I’m going to find out one day.
Jack: Let me tell you.
(приклад діалогу)

Загалом, вебсеріал «Rabbits» посідає особливе місце в фільмографії режисера. Також фрагменти деяких серій з’явилися в останній на сьогодні повнометражній стрічці Девіда під назвою «Внутрішня імперія». Її назва походить від однойменного урбанізованого району в Каліфорнії. Цей фільм — сюрреалістичний кошмар голлівудської актриси Нікі Грейс, яку грає одна з головних муз режисера – Лора Дерн. У розмові з журналістами BBC вона зазначила, що не до кінця розуміє, про що насправді фільм. «Правда в тому, що я не знала, кого граю – і я досі не знаю це». І це не дивно, бо актори так і не прочитали сценарій повністю. Замість цього на початку кожного знімального дня Девід надавав їм декілька сторінок із діалогами. Виробництво затягнулося аж на цілих три роки. Багато часу зайняли зйомки в місті Лодзі, в Польщі.

Нечувану терплячіть продемонструвалипродюсери фільму. В інтерв’ю радіостанції NPR Лора Дерн розповіла історію про те, як новий продюсер відвів її вбік і сказав, що Девід дзвонив йому зранку. Лора спитала, про що була розмова. Він сказав, що Девід попросив привести йому одноногу жінку, мавпу та дроворуба до 3:15. Актриса відповіла стисло: «ти у фільмі Девіда Лінча, чуваче. Просто сиди та насолоджуйся поїздкою».

Представники компанії «StudioCanal» хотіли, аби прем’єра стрічки відбулася в Каннах. Однак фільм усе ж вирішили презентувати на кінофестивалі у Венеції. Показ відбувся 6 вересня 2006 року. Фільм отримав позитивні відгуки кінокритиків. Один з них, Роджер Ебберт, оцінив фільм на чотири зірки з чотирьох можливих, додавши, що після перегляду фільм «все ще грає в моїй голові, як завантажений стислий файл, що розширюється і встановлюється у моєму мозку. Цей Девід Лінч, він вклав в мене цифровий вірус». Журі також оцінили роботу режисера. Девіда нагородили статуеткою, «Золотим Левом», за внесок у розвиток кінематографу.

Отже, самоізоляція відкриває для представників мистецтва багато шляхів для вдосконалення їхнього таланту. Інтернет-ресурси сприяють доступності контенту для широкої аудиторії. Будемо сподіватися, що до подібної тенденції ділитися ексклюзивними матеріалами долучаться й інші митці.

автор: Дмитро Шишков