«Ми звичайні люди, такі як усі», — інтерв’ю з представницею ЛГБТ-спільноти
21 століття – це світ можливостей, апогей розвитку та наша сучасність. Щодня ми боремось за свої права, за своє місце під сонцем та за життя в цілому, але водночас забуваємо про людей, які нас оточують. Ми звикли звинувачувати один одного у своїх негараздах та не звертати увагу на почуття інших. Варто лише озирнутись, аби побачити, що кожен з нас страждає. Хтось від насильства, хтось від морального тиску з боку родичів, а хтось від постійного булінгу. Одним із прикладів такого ставлення людей один до одного є проблема гніту представників ЛГБТ спільнот.
За даними американського дослідницького центру PewResearch, станом на 2019 рік лише 14% українців вважають, що люди нетрадиційної сексуальної орієнтації повинні бути прийняті суспільством. Натомість, українська влада, згідно зі звітом про становище ЛГБТ в Україні за січень-серпень 2020, не внесла принципових змін до Законодавства України щодо захисту людей, які були дискриміновані за гендерною ознакою, а поліція «жодним чином не покращила ефективність розслідувань злочинів та інцидентів ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності».
Ми поспілкувалися з представницею ЛГБТ-спільноти і вона розповіла про труднощі, з якими стикнулася у сучасному світі.
(відповіді перекладено українською без будь-яких лексичних або граматичних змін; ім’я змінено за проханням героїні)
- Доброго дня! Назвіть своє ім’я та розкажіть про себе, будь ласка.
Мене звати Христина, мені 18 і я студентка. Зараз маю стосунки з дівчиною. Я бісексуалка.
- Ви – представниця ЛГБТ-спільноти. Чи здійснювали ви камінг-аут?
Залежить від того, що під цим розуміти. Я зробила камінг-аут перед деякими близькими друзями і знайомими, але родичі, одногрупники та багато з тих, з ким я спілкуюся не особливо тісно або недостатньо їм довіряю, не знають про мою орієнтацію.
- Чи відчували Ви колись психологічний або фізичний тиск (булінг) через власну сексуальну ідентифікацію?
Так! Особливо в період 12-15 років, коли тільки почала себе усвідомлювати.
- Якщо так, то розкажіть детальніше, будь ласка (за бажанням)
Стикалася з неприємними жартами, образами, одного разу мій, як я тоді вважала, друг, дізнавшись про те, що я бі, почав писати мені в особисті переписки повідомлення зі словами «ти дно в моїх очах, помри». Часто чую неприємні висловлювання від людей навколо щодо ЛГБТ; зараз вже виробився імунітет до цього, а раніше було дуже боляче і важко.
- Як, на Вашу думку, український соціум ставиться до представників ЛГБТ? Чим зумовлене таке ставлення?
Дуже упереджено. Багатьом гомофобним людям чомусь здається, що ми хочемо їх спокусити, розбестити і згвалтувати їхніх дітей. Вони вважають, що ми якийсь окремий сорт людей, все життя яких побудоване на сексі і збоченнях, хоча ми точно такі ж звичайні люди зі звичайними почуттями, проблемами та бажаннями. Мені здається, таке ставлення зумовлене, в першу чергу, страхом чогось незвичайного, незнайомого, вузькістю поглядів, відсутністю емпатії і спроб зрозуміти іншу людину. Ну і ще в нас з дитинства вирощують ненависть до «інакшості», я теж була гомофобкою досить тривалий період, навіть коли усвідомила себе як бісексуалка.
- Що б Ви порадили людям, які бояться здійснити камінг-аут через ризик гніту з боку оточуючих?
Таким людям можу порадити тільки одне — не поспішати, якщо не відчуваєте, що для вас зараз це комфортно. Такий страх цілком обгрунтований, за орієнтацію можуть побити або згвалтувати, тому приховувати її заради своєї безпеки абсолютно нормально. Це не боягузтво або легкодухість, це, в першу чергу, турбота про себе. Коли прийде час, ви відчуєте, що готові ?
Наприкінці, ми подякували Христині за сміливість та побажали побільше толерантних людей довкола.
Та все ж слід пам’ятати: якщо вам потрібна допомога або порада з приводу сексуальної ідентифікації, можете скористатися лінією довіри за номером 800 50 50 99. Телефон працює без вихідних з 14:00 до 2:00. Усі дзвінки анонімні, суворо конфіденційні та безкоштовні по всій території України.
авторка: Валерія Лисенко