Мова тут зовсім не про тюльпани: історія Міжнародного жіночого дня.

Чомусь зараз жінки на 8 березня чекають на тюльпани чи інший подарунок від свого коханого. Але, можливо, варто чекати іншого. Нехай він скаже тобі: «Ти ж не мусиш постійно готувати нам вечерю, давай робити це по черзі». Чому колеги на роботі вітають тебе словами «наша тендітна, ніжна, жіночна», а не вкотре нагадують: «Ми з тобою працюємо нарівні, тож маємо право на рівну оплату». Чи це щось ж іншої реальності або сюжет фентезі? 8 березня – це не про квіти та нагадування про твою жіночу вроду. Це зовсім про інше – повага та рівність. Звернемося до історії.

Марш порожніх каструль

8 березня пов’язують з «маршем порожніх каструль», за однією популярною версією, який відбувся 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Жінки, які тоді працювали на текстильних фабриках, вийшли протестувати проти поганих умов праці: 16-годинний робочий день та заробітна платня, яка була нижчою від платні чоловікам. Чому така назва? Все просто – під час маршу жінки били в каструлі. Рішуча боротьба за свої права мала результат – з’явилася перша жіноча профспілка.

Як ви могли помітити, у той час жінки зовсім не думали про тюльпани, у них просто не вистачало сил на це.

Клара Цеткін

Пропозицію щорічно навесні святкувати День прав жінок висловила політична діячка Клара Цеткін у серпні 1910 року. Дивно, але під час Другої Міжнародної конференції жінок-соціалісток у Копенгагені не було нічого про тюльпани, натомість понад 100 делегаток з 17 країн підтримали пропозицію Клари Цеткін.

Чи починалося в Україні все з квітів?

У Києві 8 березня вперше відзначили у 1914 році. Члени партії РСДРП розповсюджували на вулицях прокламації (звернення у формі листівки), які закликали робітниць протестувати проти гноблення жіноцтва.

8 березня 1917 року відбулась жіноча демонстрація в Петрограді. У той час як два мільйони солдатів загинули під час війни, жінки вийшли під гаслами «Хліба і Миру». Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським – на початку російської революції. Через декілька днів цар зрікся престолу і тимчасовий уряд надав право голосу жінкам. 8 березня стало офіційним святом в СРСР в 1921 році. Саме з цього часу день боротьби за права жінок почав перетворюватися у день «жіночності, материнства, вроди та тюльпанів».

У 1936 році «жіноче питання» в СРСР було остаточно вирішеним і 8 березня перетворилося на огляд досягнень радянського жіноцтва. Свято почало набувати виразного пропагандистського характеру, а обговорення проблем дискримінації жінок фактично зникають. Радянська влада починає вітати «справжніх жінок», «чудових матерів», «багатодітних матерів-героїнь», «жінок – активних будівниць соціалізму» та все частіше говорити не про права жінки, а про її «молодість та жіночу вроду».

Тепер жінки вже не виходять протестувати, боротися за рівність, а чекають на букети-цукерки у подарунок. Проте, жінки-активістки не забувають про справжню суть цього дня і продовжують привертати увагу суспільства до конкретних проблем жіноцтва. Наприклад, у 2012 році активіст(к)и організації «Stop Patriarchy» в Нью-Йорку провели масовий марш, вони наголошували на проблемі експлуатації жінок в індустрії порнографії та сексуальних домагань до жінок-військовослужбовців.

Звісно, приємно отримувати тюльпани та інші подарунки, але не варто забувати: 8 березня – День солідарності в обстоюванні прав жінок. У цей день вас не мають визнавати лише гарною жінкою чи домогосподаркою, мамою. Невже сучасні жінки здатні лише на це? Жінка теж заслуговує на визнання її професійних здобутків та повагу до лідерських здібностей. З Міжнародним днем прав жінок!
Харкевич Тетяна