«Ніколи знову. Nevermore «make again»». Рецензія на книгу Олександра Михеда «Я змішаю твою кров із вугіллям».

#ХОЧУЗРОЗУМІТИСХІД #ЩОСЬНАСУВАЄТЬСЯ Наприкінці квітня у видавництві «Наш Формат» вийшла друком публіцистична книга Олександра Михеда «Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід».

Ця праця – це …

  • масштабне дослідження історії та культури 6 міст Донецької та Луганської областей;
  • спроба сформувати власну думку про так звану «донбаську ідентичність»;
  • подорож у минуле, аналіз сьогодення  та спроба змінити майбутнє.

Хто автор?

Олександр Михед — український письменник, літературознавець, куратор мистецьких проектів. Вибрані есеї та фрагменти його творів перекладено десятьма мовами. Учасник літературних резиденцій у Фінляндії, Латвії, Ісландії, США та Франції. Головний сценарист мультиплікаційного серіалу «Книга-мандрівка. Україна» (2–5 сезони) і автор 7 як художніх, так і нон-фікшн книг.

Що передувало написанню книги?

У жовтні 2016 року Олександр вирушив у робочу експедицію на Схід країни. За тиждень спостережень і розмов з місцевими в автора накопичилося 30 аркушів дорожніх нотаток. Саме вони й стали фундаментом для подальшого дослідження життя, легенд, звичаїв, традицій, принципів, поглядів і думок жителів Донбасу. Олександр Михед шукав історії, які могли об’єднати українців, які через війну та різні історичні передумови поділилися на два боки: «ми» та «вони».

Про що книга?

Це подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей. Разом із автором ми досліджуємо тамтешнє життя та історії міст, людей та те, що заховано в архівах. Костянтинівка, Покровськ, Добропілля, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Бахмут — шість різних за настроєм міст. Кожне з яких має свою історію, свої конфлікти, свої шрами від радянської влади. Тут будь-який прояв «ідентичності» вважається ворожим, а найменший натяк на зміни викликає неконтрольовану агресію.

Олександр через історію та міфи розповідає історію Сходу, який спочатку намагалися приборкати британські та бельгійськи інвестори, а потім імперська та радянська влада. Якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? Які історії заховано у степах Дикого поля? Ось про що Ви будете дізнаватися читаю книгу Олександра Михеда.

У книзі є 6 розмов з уродженцями Сходу: Сергієм Жаданом, Алевтиною Кахідзе, Ігорем Козловським, Романом Мініним, Володимиром Рафєєнком та Оленою Стяжкіною. Саме вони як ніхто інший знайомі з історією, з ментальністю людей, з війною…

Декілька цитат з книги

«Як і в Добропіллі, в Бахмуті нам розповідають про буцімто затонулий корабель, повний золота. І про сотні тих, хто увірував у це і продовжує невпинні пошуки скарбів. Зрештою я збагнув, що відсутність власної історії чи виразної особливості міста підмінятиметься історією про корабель, вантажений золотом. І з точки зору сторітелінгу — така байка спрацьовує ідеально — знову втрачений рай, гачок наживи та неможливість перевірити фактаж», — ось такі думки автора стосовно легенд/міфів, якими «живуть» на Сході.

«У вугіллі мене найбільше захоплює те, що це насправді рештки давніх зниклих форм життя. Капсула часу, яку мають спалити. І що спалять після нас? Що лишимо ми наступним поколінням для спалення? Пластикові кришечки? Кладовища побутової техніки і нових смартфонів?», — роздуми Олександра Михеда стосовно вугілля як символ.

«Я впевнена, що Кремель завжди боявся української національної потуги, тому взірець інтернаціонального, робітничого, індустріалізованого, урбанізованого Донбасу – це була примусова ідеальна модель суспільства, яке треба було збудувати», — з бесіди Олександра Михеда з Оленою Стяжкіною.

«Цією книжкою я хотів поламати час, побороти його. Дати голос мертвим, а забутим історіям – світло», — ніхто висловитися краще ніж автор про цю книжку — не може.

Для чого ця книга потрібна?

Олександр Михед як дослідник намагається знайти та сформулювати міські міфологеми через випадкові розмови, архівні матеріали, щоденники Марка Залізняки, історії, які знаю знають лише місцеві. Це й допомагає відстежити причинно-наслідкові зв’язки в історії регіону і знайти пояснення тому, що відбувається сьогодні.

Це оповідь про передумови сьогодення. У книзі «Я змішаю твою кров із вугіллям» є пояснення, як в одній і тій самій країні могли відбутися Революція гідності та війна на Донбасі. Це нагадування про важливість прийняття свого минулого як перемог, так і поразок.

Для кого ця книжка?

Праця Олександра Михеда буде цікава широкому колу читачів, усім тим, хто хоче пізнати історію і сьогодення українського Сходу.

Матеріал підготувала: Юлія Черняська