Об’єднані трагедією: приватна історія художника-ліквідатора Чорнобиля

Книга «Чорнобиль: етюди з натури» Олега Векленко — це ідеальний варіант подачі збірки міркувального типу стосовно історії Чорнобиля разом із фотографіями та малюнками автора.

Хто написав?

Книгу написав український художник, професор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олег Векленко. Він був одним із перших, кого таємно, без яких-то пояснень забрали до Чорнобиля. Олег – ліквідатор наслідків вибуху 4 реактора Чорнобильської АЕС, який був у Зоні впродовж травня-червня 1986 року.

Про що книга?

Це книга спогадів автора, його роздумів та рефлексій на тему Чорнобиля. Тут все про його особисті відчуття, пережиті в період перебування в Зоні. Книга поділена на міні-глави від того моменту як його призвали до штабу з відправки ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС й до організації виставки у 2004 році у м. Славутич (був побудований для працівників станції). Книга читається дуже швидко та легко, оскільки усе структуровано, глави не великі (2-3 сторінки) та ще й доповнені фотоілюстраціями.

Що запам’яталося?

По-перше, це опис тих проблем з якими зіткнувся кожен ліквідатор. Наприклад, наскільки керівництво країни не було готово до вибуху: не було жодного нормального дозиметра, який би міг правильно поміряти рівень радіації, а також відсутність засобів захисту ліквідаторів. Фактично їх не було, що й призводило до опромінення радіацією та смертей.

«З протирадіаційного захисту на початку травня на станції (не в таборі) можна було роздобути марлевий респіратор «Пелюсток», хоча і випрану, але досить затаскану білу робу, брезентові рукавиці та білі х/б штани. І то, якщо пощастить», — цитата з книги.

Ще запам’ятався опис приїзду журналістів газети «Правда», коли вони побачивши агітаційні плакати одразу почали це фотографувати. Тобто, одразу розумієш, що просвітницько-пропагандистська робота – на першому місті. Не можливо не згадати, як один журналіст сказав: «Так, якщо сюди приїхав художник малювати, то значить все тут нормально»… Тут слова зайві.

«Товарищи! Излучение в здании в 10 раз меньше чем на открытой территории! Отдыхайте в здании!

Штаб»

Ось таке оголошення висіло в адміністративно-побутовому корпусі №1 в Прип’яті. Але ніхто не звертав уваги на нього. Відпочивала де, хто хотів. Олег підіймає проблему, що люди просто цього не розуміли, оскільки ніхто не пояснив небезпеку радіації. Якщо війну ти бачиш та чуєш, то радіацію неможливо побачити неозброєним оком, тому й здається, що небезпеки немає.

Читання навіює таку думку: наскільки пощастило людям, що поряд був художник Олег. Він постійно когось малював, а біля нього одразу збирався цілий натовп ліквідаторів та обговорювали чи схоже малює чи ні. Саме його малюнки підіймали настрій людям: хтось дружині хотів відіслати, хтось батькам на згадку, а когось Олег зобразив в останнє, бо багато хто помер від променевої хвороби.

Але головна цінність цієї книги – фотографії та малюнки художника. Тут можна побачити увесь шлях ліквідатора: від початку поїздки до Чорнобиля до його виставки у Славутичи. Тут є побутові, робочі фотографії. Тобто, на власні очі бачиш життя ліквідаторів і це не може не приголомшувати. Його малюнки чіпляють, бо це реальні люди зі своєю історією в очах.

Кому ця книга буде цікавою?

Ця книга буде цікава для будь-кого хто цікавиться Чорнобилем, історією, документальною фотографією. Олег Векленко так скомпонував пережите, що робить нас, читачів, максимально присутніми в цій історії. Разом згадуємо минуле та розуміємо наслідки цієї події для нас, наших нащадків та людства в цілому.

Підготувала студентка 3 курсу Юлія Чернявська