Персональний журналізм у призмі закону

Працівника ЗМІ не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням. Сьогодні цей принцип є окремою статтею у Кодексі етики українського журналіста. Здавалось би, працювати у ЗМІ – те й означає, що бути об’єктивним, чесним, відданим інтересам народу і, головне, незалежним. Однак у наших реаліях це не зовсім відповідає реальності, а до кінця XIX століття американська преса цілковито потерпала від підприємницького диктату. Виникає запитання: чи може журналіст протистояти циклічності історії і, взагалі, чи треба це робити?

Варто почати з того, що персональний журналізм – поняття неоднозначне. І це важливо розуміти. Одне його значення трактується як явище у журналістиці, коли за певним періодичним виданням стоїть особистість редактора чи видавця, який має суцільний ідеологічний вплив на політику конкретного ЗМІ.

Таке становище у пресі США панувало до 90-х років XIX століття. В епоху Просвітництва великою популярністю користувалися «автори дум» – письменники та філософи. Щоб підтримувати свою репутацію, вони створювали журнали, в яких пропагували власні погляди. Та, незважаючи на таку дикторську політику, пресою ширилися просвітницькі принципи. Сьогодні ж медіамагнати просувають у своїх ЗМІ політичні ідеї, що не несе авдиторії ніякої користі.

Історія знає і інше явище, яке отримало назву «персональний журналізм». Сьогодні, особливо в регіональних ЗМІ, розповсюджена практика, коли видавець, збирач новин, автор, редактор, коректор поєднуються в одній особі. Так ось, в XVII- XVIIІ століттях таке явище було звичайною справою. Універсальність – одна з найголовніших характеристик професійного журналіста, і, як бачимо з історії, вона цінувалася завжди.

Молодому журналісту надзвичайно важливо знати, що ніхто не в праві змусити його робити те, що він не хоче. Працівник ЗМІ має розуміти, його універсальність – не обов’язок, а вміння, яким він повинен користуватися на користь людству, а не своєму керівнику. Персональний журналізм існує і наразі, але тепер наше ремесло може бути об’єктивним і чесним, бо закон – на стороні ЗМІ.

Тож як у наш час наділити явище «персонального журналізму» позитивними рисами? Достатньо знати та дотримуватися Конституції. Наприклад, законів «Про захист професійної діяльності журналістів» та «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Ось декілька основоположних статей з останнього:

Журналіст зобов’язаний:

  • подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;
  • відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону.

 

Анна Лащонова