Про забуте: рецензія на книгу Наталії Гуменюк «Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму».

Актуальна, надзвичайно важлива та болюча. Історія в історіях. Те, про що на жаль мало кажуть. Недостатньо. «Крим – наш» - саме ця фраза лунає часто з часів початку окупації. Чому тоді ми так мало знаємо про півострів, про наших побратимів? Чому «Крим – наш»? Відповіді на ці запитання можна отримати прочитавши цю книгу, дізнавшись історії кримчан.

Тематика

Документальна література, публіцистика, журналістика.

Про що книга?

Про Крим. Про зелених чоловічків та про наших українських військових, які в одну мить опинилися в епіцентрі військових дій, не маючи жодних наказів. Про кримських татар, які вже вдруге втратила свою батьківщину. Про їхню боротьбу. Про українців, які хочуть жити вдома в Криму та щоб півострів був у складі України. Про українців, які хочуть, щоб Крим був у складі Росії…

«Загублений острів. Книга репортажів із окупованого Криму» — це збірка репортажів з півострову, куди українська журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. Це трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року. Після окупації. З того часу хтось із кримчан живе на півострові, хтось виїхав на материкову Україну, а хтось — переїхав в іншу країну.

Журналістка їздила у Крим сім разів. Перша описана поїздка припала на день того самого «референдуму» 16 березня 2014-го року, коли кримчани нібито голосували за приєднання до Росії. Остання історія вже не на території Криму, вона про обмін наших затриманих, коли їх відпускали у вересні 2019-го.

Робота Наталі Гуменюк — справжній голосом анексованого Криму, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася. Це пазл, який можна скласти прочитавши цю книгу. Вдумливо. З маркером. Зі сльозами на очах.

Хто автор?

Наталя Гуменюк — українська журналістка. Вона працювала  спеккореспонденткою у  Нromadske, а потім була головою ГО «Громадське телебачення». Пані Наталя спеціалізується на міжнародній політиці та конфліктах. Як репортерка працювала в понад 60-ти країнах світу. Вона є авторкою книги «Майдан Тахрір» — про про події «арабської весни». З часів Революції Гідності та початку війни висвітлює події на Донбасі й у Криму.

ВАЖЛИВО

Книга «Загублений острів. Книга репортажів із окупованого Криму»  — це серія репортажів, які пропущені крізь серце. Читаючи книгу, ти не розумієш чому ж так мало ЗМІ говорять про це. Задаєш сам собі запитання – «Чому так сталося?», «Хто винен?» та найголовніше – «Що робити далі?».

Для кожного з нас Крим – це щось своє, особливе місце. Хтось їздив туди відпочивати, в когось там живуть родичі, а хтось не разу там не був. Для мене Крим – це місце радощі, дитинства. З восьми років і до 13, після подій 2014 року, я їздила у табір щороку. Відпочивали там з батьками. Коли окупували Крим, я одразу запитала: «Мамо, а ми що більше їздити на море не будемо?». 8 років пройшло після тієї розмови. До Криму ми не їздили. Чи поїдемо колись ще – не відомо.

Мені було 13 років і я не думала тоді як окупація Криму вплине на його жителів. Читаючи книгу, ти занурюєшься у чужі історії. Переживаєш усе разом з оповідачем. Це важко. Ти не можеш повірити що таке може бути в еру технологій, у 21 столітті. Заджають людей не за що. Діти залишаються без батьків, без годувальників. Говорити правду можно, але за це можно відповісти власним життям.

А хто не пам’ятає про масовий розстріл у навчальному закладі в Керчі у 2018 році? Тоді ця подія сколихнула весь Світ. «Це місто більше ніколи не сміятиметься вголос», — а що зараз???

Крим – це глибок психічна травма, яку ми намагаємося забути. Але забути не можна. Брак достовірної інформації з Криму створює попит та ця книжка є однією з найактуальниших наразі про подій в Криму.

Чому її варто прочитати?

Щоб дізнатися хоча б трішки більше про Крим. Про наш Крим. Про наших кримчан. Скільки, виявляється проблем було у звичайних жителів Криму, а ще більше у тих, хто не відмовився від українського паспорту і в перший час ще намагався продовжувати говорити українською, або ж іншим чином проявляти незгоду з анексією.

Цитати, які запали у душу

«Всі українські політики – як Янукович. Тільки Путін – інший»

Стр. 26

«Раніше ми з колегами в тролейбусі спокійно спілкувалися українською, а зараз – скрізь несприйняття України і всього українського. Ніби створюють умови, щоб люди зненавиділи українців»

Стр.62

«Водночас відчуваю острах: історія окупованого Криму і людей, які лишаються там, не закінчується. А ті, хто вийшли на волю попри все щастя свободи іще не повернулися додому»

Стр. 306

підготувала: Юлія Чернявська