«Професійні фото – це як їжа з ресторану»: інтерв’ю з фотографинею Лізою Коломоєць.

Ліза Коломоєць  - студентка другого курсу факультету журналістики. Вона займається фотографією вже 4 роки. В цьому інтерв’ю вона поділилася з нами деякими деталями своєї роботи, розповіла про кумедні випадки та пояснила, чому інколи так важливо себе тішити себе фотосесіями.

В чому особливість жанру жіночого фешн-портрету, в якому ти знімаєш?

 — Деякі думають, що це – тільки портрети й нічого більшого. Але насправді це про жінок, про пошук себе, про впевненість, бо я помічаю зміни дівчини протягом фотосесії та після: дівчина виходить з неї більш впевненою, аніж була «до».

Як потрібно збиратися до тебе на фотосесії: в якому одязі, що з собою брати?

— Знаєш, я часто чую, що «навіщо готуватися до фотосесії, якщо є фотошоп? Адже все можна «домалювати», поправити». Мене дуже бісить така думка, адже для гарного фото все має бути гарно за всяк час підготовано: підібраний макіяж, локація, зачіска, одяг.

Зараз ти навчаєшся на факультеті журналістики. Ти вступила на нього, щоб отримати більше знань, якихось практичних навичок з цієї галузі, чи тебе цікавлять якісь інші спеціальності, а фотографувати ти власне й так вже вмієш?

 — Насправді якщо б я хотіла вступати на якийсь напрям, пов’язаний з фотографією, то я б не робила цього в нашому місті.

Стривай, так в тебе ж є предмет «Фотожурналістика». Ти можеш сказати, що те, що тобі викладають на факультеті, ти вже й так знаєш, адже маєш практичний досвід?

 — «Фотожурналістика» — це більше про теорію, історію… І в нас ще практики не було…  Якщо казати про те, чи легше мені серед інших одногрупників, то, можливо, з точки зору якихось базових знань про фотографію, про композицію, про якісь такі ази, то в цьому плані простіше.

 Чим ти частіше займаєшся: замовленнями від простих людей, фотозйомками з моделями, чи, можливо, робиш власні творчі проєкти?

 — Коли в мене багато замовлень від простих людей, то натхнення зникає. Я просто сиджу за компом та годинами оброблюю фотографії. Тому я беру якісь творчі зйомки з моделями, їжджу до Києва, там роблю фото з якимось популярними блогерами. Це стимулює триматися на рівні.

На твою думку, фотограф – це художник чи звичайна людина, яка вміє працювати з фотоапаратом?

 — Це творчість. Фотограф – це художник. Звісно, якщо робити все «на автоматі», то це взагалі буде не той результат. Тож це абсолютно про творчість.

Чи хотіла б ти отримати Пулітцерівську премію за одне зі своїх фото? Чому я це запитую: цю премію дають за фото, яке викликає жалість, страх, сльози. Ти б хотіла зробити фото, яке б викликало у людей такі емоції?

 — Не знаю, можливо, через 5-8 років моя думка зміниться. Але зараз моя відповідь – ні.

А яка твоя мрія у фотографії?

 — Я б не назвала це мрією, але я хотіла б спробувати знімати весілля. Але це дуже відповідально. Тому це не мрія, це ціль.

А взагалі твоєю метою є слава, гроші, чи впізнаваність?

 — Напевне, впізнаваність. Адже в мене вже є сформоване «ім’я», тому я намагаюся його просувати.

Які місця в Запоріжжі для тебе є найбільш «фотогенічними»? Де ти любиш фотографувати людей, природу найбільше?

 — Я фотографую у фотостудіях. У нас їх не дуже багато, але вони якісні. Якщо говоримо про природу – то це на Хортиці біля скель. Там дуже гарно на заході сонця фотографувати: можна лавсторі, можна індивідуально. Це, напевно, одне з моїх найулюбленіших місць. Також є ще філармонія ім. Глінки. Там є така коричнева будівля, всі там люблять фотографуватися, адже це непоганий бекграунд для фото.

Питання до тебе вже як до професіонала. В епоху соцмереж фотографії живеться нелегко, адже кожен другий – фотограф. Всі знімають на свої смартфони, постять в Інстаграм, збирають лайки. На твою думку, хто такий фотограф зараз і що робить фотографа фотографом?

 — В мене є зустрічне запитання. Ось ти питаєш, навіщо потрібна фотосесія, якщо є телефон і можна так сфотографуватися. А навіщо тоді йти в ресторан, якщо є вдома їжа? Навіщо косметика, якщо й так дівчина гарна?

Звісно, і на телефон можна зробити класні фото. І домашня їжа інколи краща за ресторанну. Але всі ми хочемо себе час від часу балувати, тому професійні фото – це як їжа з ресторану. І вони залишаться з вами надовго.

Як багато ти робиш знімків, щоб отримати хороший кадр?

 — За годину фотосесії ми отримуємо в результаті десь 300-400 фото.

Це багато?

 — Це достатньо. Деякі фотографи працюють у репортажному жанрі. Там може бути до 800 знімків.

Що потрібно робити як моделі, так і фотографу, щоб знімки вийшли гарними?

 — Багато дівчат, які приходять до мене на зйомку думають, що фотограф стане перед нею та скаже: «Ну, давай, стань як-небудь, покажи клас». Але це стереотип. Напевно, вони не дивилися «Топ модель по-українськи» (ред. — українське реаліті-шоу, в якому дівчата та хлопці виконують різні завдання, щоб отримати титул нової української топ моделі та підписати контракт з модельним агентством), де фотографи взагалі не допомагають з позами. Звідси й страх у дівчат. Я насправді зацікавлена в результаті, так само як і дівчата. Допомагаю з позами: часто встаю та показую на своєму прикладі як краще стати, куди діти руки. Я готуюсь до фотосесії, так само як би я готувалася до своєї власної.

І я прекрасно розумію, що у багатьох виникає певний дискомфорт перед камерою. Зазвичай, це ті, у кого попередня фотосесія це була лише зйомка на віньєтку або весільна. Тому коли під час фотосесії я їм допомагаю, вони втягуються у процес і їм здається, що вони вміють позувати. І головне в цьому процесі – це довіра до фотографа. Я все показую, все розказую. Але коли я працюю з професійними моделями, то мені вже можна розслабитися, адже вони все самі вже знають.

А як щодо проблемних клієнтів?

 — Можливо, мені щастило, але таких у мене не було клієнтів. У мене тільки нещодавно був такий випадок, не дуже приємний. Ми домовилися, зустрілися у студії з дівчиною, але вона їй не сподобалася. Почала прискіпуватися до якихось дрібниць, розплакалася й сказала, що фото не відповідають дійсності, і ми з нею попрощалися. Я намагалася знайти компроміси, хотіла перенести в іншу студію, чи інший день обрати…але ми не зробили фотосесію і я повернула гроші.

Розкажи, будь ласка, про свої курйозні ситуації під час зйомок.

 — Ну, знаєш, Алло, ми такі люди творчі, які захоплюються самим процесом. Тому у нас часто є такі ситуації, коли ми приймаємо незручні пози. Мені, які нікому, знайомо що таке стерті штани на колінах, синці на ногах, але це залог успіху, успішної фотосесії. Важко перерахувати, скільки разів я падала на фотосесії, щось зачіпала. Навіть один раз я не помітила кактус…

 А було таке, що ти орендувала студію, а твоя модель не прийшла?

 — Так, було, але таке частіше відбувається з блогерами, у яких «зірка на лобі».

До речі, а як ти ставишся до такого явища як «фото за піар»?

 — Насправді мені пишуть багато дівчаток, у яких 300 підписників в інстаграмі: «Пофоткай мене за піар». Я дивлюся на це повідомлення й думаю: «Взагалі знахабніли…».

І ти не робиш з ними фотосесію?

— Ні. Частіше я сама пропоную пофотографувати «за піар» блогерів, у яких багато підписників та я бачу хороший актив.

А є якісь тренди у фотографії?

 — Зараз дуже велика конкуренція, тому «обирай – не хочу». Можна обрати на будь-який смак, колір, пози…тобто фотографів дуже багато і всі знімають у різних жанрах. Тому, напевно, тут немає тенденцій.

 А можеш пригадати свою найбільшу помилку, якої ти припустилася під час роботи?

 — Забувала часто карту пам’яті. Я приходила вже на зйомку, залишалося 5 хвилин, і я розуміла, що карти немає. І я бігла додому, чи мені привозили її. Потрібну запасну носити, я зараз так і роблю.

Фільтри на фото – це зло?

 — Це як ніколи актуальне питання. Так. І бувають такі випадки, коли викладають фото з фотосесії і накладають фільтри з інстаграму, а це погані фільтри, які псують навіть найкраще фото. Я спитала у дівчини, навіщо вона наклала фільтр, якщо я й так попередньо його обробила. Вона сказала, що їй так захотілося…

В мене таке питання назріло: чому фотографи так довго не віддають знімки? Що вони роблять з ними місяць?

 — Ні, насправді це теж стереотип. Тому що я віддаю протягом тижня, декількох днів. Це стосовно весільних фотографів, вони віддають по пів року… Я не розумію, що вони з ними роблять. Можливо, дуже багато заказів, немає вільного часу. Пів року віддавати фото – це дуже багато. І я вважаю, що так не потрібно робити. Потрібно якомога швидше віддавати. Де взяти стільки терпіння, коли клієнти запитують, коли будуть фото?

Я завжди пишу, коли можу їх віддати. А на другий день мені вже пишуть: «А коли вже фоточки?». А це дуже підганяє та прискорює процес, і відповідно впливає на якість фото.

Лізо, я знаю, що ти кажеш, що немає нефотогенічних людей, а є фотографи, які не можуть фотографувати. Якщо людина погано виходить на фото, ти їй про це кажеш?

 — Так, насправді нефотогенічних людей немає. Адже у кожного є свої «робочі сторони» та гарні ракурси, які можуть підібрати фотографи. Взагалі знаєш, Алло, фотограф не бачить якихось недоліків у людині, тому що це незнайома людина. Наприклад, я не знаю, де у кого боки товсті, целюліт, я цього не бачу. Я бачу тільки гарний знімок.

Під час фотосесії я можу показати якусь позу, але якщо вона не підходить людині, то я про це скажу. А щодо знімків – то людина сама може обирати їх, я можу тільки підказати, що я думаю щодо цього.

 Продовжи фразу.

Фотографу не подобається, коли…

— …коли кажуть, коли фото.

Фотосесія, яку я запам’ятаю на все своє життя, це -…

— … це була фотосесія з котом. З моїм котом, до речі.

 Порада початківцям, які займаються зйомками — …

— Дуже багато фотографувати, у різних жанрах, аби потім визначитися зі своїм. Тому що я займаюся цим чотири роки, і тільки півтора року тому я визначилася остаточно зі своїм жанром.

 

Алла Стрілець