Пророча назва: рецензія на збірку «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього»
«Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» – це збірка одкровень та спогадів очевидців аварії на ЧАЕС – тих, хто вижив. Книга – про Чорнобиль, про ліквідаторів, про тих, кого евакуювали з місця катастрофи, яка сталася 26 квітня 1986 року. Про те, як один день, одна мить та одне рішення безповоротно змінило життя усього міста та цілої країни.
«Відлучилася… Повертаюся – на столику біля нього апельсин… Великий, але не жовтий, а рожевий. Усміхається: «Мене пригостили. Візьми собі». А медсестра через плівку махає, що не можна цей апельсин їсти. Раз біля нього вже якийсь час полежав, його не те, що їсти, до нього торкатися страшно».
Хто написав?
Світлана Алексієвич – лауреатка Нобелівської премії з літератури 2015 року, радянська й білоруська письменниця, журналістка, сценаристка документальних фільмів. На рахунку письменниці понад 20 престижних премій і нагород, серед них такі: Лейпцизька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (1998), премія Гердера (1999), премія Ремарка (2001), Національна премія критики (США, 2006), Літературна премія Центральної Європи «Ангелус» (2011) за книжку «У війни не жіноче обличчя», Премія Медічі за есеїстику (2013, Франція) за книжку «Час секонд-хенд» і Нобелівська премія з літератури (2015) — «за її багатоголосну творчість – пам’ятник стражданню і мужності в наш час».
Світлана Алексієвич
Який жанр?
Жанр збірки – non-fiction, художньо-документальна проза. Сюжетна лінія будується виключно на реальних подіях, використовуються і спогади самої авторки та роздуми перекладачки Оксани Забужко. Книга на історіях очевидців та документах.
«Поки я була з ним… Цього не робили… Але, коли йшла, його фотографували… Без одягу. Голого. Тільки легке простирадло поверх тіла. Я кожен день міняла це простирадло, а до вечора воно вся у крові. Піднімаю його, а у мене на руках залишаються шматочки шкіри, прилипають».
Про що назва?
У 1997 році у книзі «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлана Алексієвич публікує історії людей, які в той чи інший спосіб постраждали від аварії на ЧАЕС. Переклад, здійснений Оксаною Забужко, виданий під назвою «Чорнобиль: Хроніка майбутнього» (1998), став першим виданням текстів Алексієвич в Україні. Роман, в основу якого лягли інтерв’ю з ліквідаторами та їх близькими, переселенцями, посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими – це більше, ніж історії, це дійсно – молитви.
«Виносили дітей, піднімали на руках: «Дивися! Запам’ятай!». І це люди, що на реакторі працювали… Інженери, робітники… Були й учителі фізики… Стояли в чорній пилюці… Розмовляли… Дихали… Милувалися… Дехто за десятки кілометрів приїздив на машинах, велосипедах, щоб поглянути. Ми не знали, що смерть може бути така прекрасна».
Як написано?
Складається враження, що історію не читаєш, а слухаєш – настільки жива мова. Як відомо, авторка майже не коригує розповіді, тому присутня і нецензурна лексика, і стилістично забарвлені вирази, адже це – особливості мовлення респондентів. Починаючи з перших рядків, ніби занурюєшся у минуле, у той 1986 р. і разом з героями переживаєш ті страшні трагічні події. Інколи, хочеться плакати разом з оповідачами – настільки все емоційно та реалістично описано.
«Мені показали… Дівчинка… «Наталочка, – покликала я. – Папа назвав тебе Наталочка». Здавалося – здорова дитина. Ручки, ніжки… А у неї був цироз печінки… У печінці – двадцять вісім рентгенів… Вроджена вада серця… Через чотири години сказали, що дівчинка померла.»
Цікавий факт
На обкладинці перекладеної німецькою книги Світлани Алексієвич є така цитата: «Від трагізму цієї книги ніхто не зможе відвернутися», а також, як його потім назвуть – «пророчий підзаголовок»: «Хроніка майбутнього». Як зазначає сама авторка, після аварії на АЕС Фокусима-1, ці слова дійсно прозвучали як передбачення.
«Там, на могилі не написано: Наташа Ігнатенко… Там тільки його ім’я… Вона ж була ще без імені, без нічого… Тільки душа… Душу я там і поховала…»
Кому це буде цікаво?
Книга про правду, про точку неповернення, про покоління розгублених чорнобильців. Буде цікава поколінню радянського союзу, адже вони стали якщо не учасниками, то свідками цієї події. Може зацікавити тих, хто народився значно пізніше, але цікавиться цією темою та історією. З цієї збірки можна дізнатися про те, які заходи треба вжити, аби врятуватися, коли навколо радіація. Така інформація не буде зайвою, тому що ніхто від цього не застрахований.
«За одну ніч ми перемістилися в інше місце історії. Здійснили стрибок в нову реальність, і вона, ця реальність, виявилася вище не тільки нашого знання, а й нашої уяви. Обірвався зв’язок часів… Минуле раптом виявилося безпорадним, в ньому більше нема на що спертися.»
Авторка: Радченко ЯНА