Раз, два, три, чотири, п’ять, я іду засуджувать! Або хто не сховався, я не винуватий

За даними UNICEF, в Україні близько 50% підлітків ставали жертвами кібербулінгу. Основними соціальними платформами для цькування є Instagram, TikTok та Snapchat. Давайте одразу позначимо: небо – блакитне, вода – мокра, сонце – світить, онлайн-цькування – погано. Останнім часом цькування обговорюється все частіше, але на співчуття, як правило, можуть розраховувати лише ті, хто зіткнувся з цим офлайн. Цькування в інтернеті іноді досі вважається чимось незначним. Що ж це таке, цей «кібербулінг»?

За словником термінів з онлайн-безпеки, який запровадили у Міністерстві цифрової трансформації, «кібербулінг» – це:

«цькування онлайн. Навмисна та неодноразова ворожа поведінка в онлайні з метою соціальної, психологічної чи фізичної шкоди. Зазвичай термін використовується для визначення жорстокої поведінки з дітьми та підлітками в інтернеті. Чи траплялося з тобою таке, коли хтось отримував доступ до твоїх акаунтів і надсилав твоїм друзям, рідним чи знайомим повідомлення з неприємним змістом? Це ще один прояв кібербулінгу, він називається самозванством (англ. impersonation)».

У міністерстві цифрової трансформації створили тлумачний словник термінів та явищ цифрового світу для того, щоб навчити українців цифровій грамотності.

На мій погляд, прийшов час створювати словник толерантності та взаємоповаги. Час пояснити людям, що такі позиції як «є моя точка зору, а всі інші – неправильні» або «якщо людина живе та міркує не так як я, то вона живе неправильно» — не зовсім доречні. В нашій країні, на щастя, є свобода слова. І я ніколи не думала, що колись настане час, коли люди будуть боятися висловлювати власну думку. Або вагатися чи потрібно публікувати фотографію у соціальній мережі. Це не про невпевненість у собі або комплекси, це про очікування необ’єктивної критики та засуджень за те, що ти просто є.

Іноді люди, які булять інших в інтернеті через, наприклад, необізнаність в чомусь, не розуміють, що вони роблять щось погане. Так, я розумію, що просвітницька діяльність – це дуже важливо. Багато людей, які зараз розділяють позиції, наприклад, фемінізму, раніше були його противниками. Просто через те, що не розуміли що це таке або отримували спотворену інформацію. Але коли я бачу як людина через лайку, погрози та образи намагається довести іншій людині, що «ти нє прав/а» — це виглядає дико і незрозуміло. Ліна Костенко писала: «Не треба класти руку на плече», я ж скажу, що не треба «класти» людям в голову те, що вони не хочуть, або поки через певні обставини, не можуть збагнути. Можна самому залишитися «в мінусі»: витратиш час, емоції, енергію, а в результаті отримаєш лише щось на кшталт «не треба мені розказувати, бо ти тупий, а я ні». Іноді переконати можна, іноді не виходить. У другому випадку, на мій погляд, треба такої людини просто уникати. І ти не будеш потрапляти під вогонь з невігластва, і людина далі продовжить собі спокійно жити.

Нещодавно одна бьюті-блогерка з Харкова висловила свою думку щодо тестування косметики на тваринах (коли вірусним став ролик з кроликом, на якому проводили досліди). Вона зазначила, що на тваринках тестуються не тільки косметичні вироби, а й ліки, компоненти для побутової хімії. Ну і звичайно, тварин вживають в їжу. Її «месседж» полягав у тому, що кожна людина може вибирати, що їй їсти, пити, користуватися косметикою або ні. Тому, за думкою «правильної» громадськості, нам усім потрібно відмовитися від м’яса, ліків, косметики, побутової хімії тощо. Може легше просто покинути власну домівку і поїхати жити до лісу? Їсти одні гриби та ягоди, воду пити з річки? Все одно знайдуться люди, які скажуть, що ти дурень. До речі аудиторія тієї блогерки, на моє здивування, дівчину підтримала.

Похизуватися підтримкою в інтернеті можуть не всі. Думаю, багато хто чув, що акторка Елізабет Олсен нещодавно видалила свій профіль в Instagram. З’ясувалося, що Олсен вчинила так через інтернет-цькування, тому що після смерті її колеги Чедвіка Боузмана вона не зробила публікацію в мережі зі співчуттями і словами підтримки на адресу його сім’ї, як зробили це інші актори. І історія пані Елізабет не єдина. Ми звертаємо на це увагу, тому що вона відома акторка. А тепер уявіть, скільки звичайних дівчат та хлопців стають жертвами кібербулінгу щодня. Можна уявити як почуває себе дитина, яка під своїми фотографіями або відео бачить агресивні коментарі про свою зовнішність, фігуру та навіть побажання смерті. Останнє, до речі, не рідкість, тому трохи вище я і пропонувала створити словник, а краще навіть посібник, взаємоповаги.

В останні десять років по всьому світу почастішали випадки суїциду серед жертв кібербулінгу. Один з нещодавніх випадків — 13-річна школярка з південноафриканської Преторії наклала на себе руки через те, що школярі пересилали один одному в месенджері WhatsApp її фотографію. Що саме було на знімку — невідомо. Поліцейським вдалося з’ясувати лише те, що через це фото над нею знущалися однокласники і дівчина боялася ходити в школу. У 2016 році в Техасі наклав на себе руки Девід Молака — 16-річний школяр, кілька місяців піддавався кібербулінг через свою зовнішність. Після цього в штаті почав діяти закон, за яким жертва може домогтися фінансового або судового покарання для агресора. Це тільки капля в морі, я думаю це зрозуміло.

«Не подобається, що пишуть – не читай», «Що хочу, те й пишу», «Ніхто не питав твоєї думки, це нікому не цікаво, виродок» — такі аргументи досить часто використовуються, коли мова заходить про кібербулінг. Мені здається, немало вже таких людей, які просто залишають свою думку при собі, тому що знають чим це може скінчитися. Я сама зрідка переглядаю коментарі, тому що розумію, що я там знайду. Тим паче, щоб щось коментувати – ні в якому разі.

Булінг не мотивує людей ставати кращими — він запускає програму морального самознищення. На жаль, ініціаторам булінгу в інтернеті байдуже, що людина може дійсно постраждати через їхні висловлювання. Слово може вбити, пам’ятаєте як батьки казали в дитинстві? А їм, непевно, не казали.

В Україні за вчинення булінгу наступає адміністративна відповідальність, це треба знати і пам’ятати. Можливо, це допоможе нам почувати себе хоч у якійсь безпеці.

Що таке кібербулінг, до чого він призводить та як себе можна захистити можна почитати тут: https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling

 

Олександра Кутова