Таблоїдна преса у 21 столітті, як не потрапити на гачок.
Перші прояви жовтої преси, в деяких частинах світу також відомі як таблоїдна преса, з'явилися в кінці XIX століття, точніше між 1895 і 1898 роками.
Походження назви
Існує кілька версій щодо походження цього поняття. Згідно з однієї така назва походить від кольору газет, що друкувалися на дешевому папері. За іншою версією, виникнення пов’язане з розглядом між газетами «New York World» і «New York Journal», через комікс у якому був жовтий малю.
У словнику молодого журналіста сказано, що ЖОВТА ПРЕСА – це бульварно-сенсаційні друковані органи масової інформації, які під предметом журналістики розуміють події скандально-порнографічного характеру й розраховані на невибагливі смаки малоосвіченого, досить примітивного за своїм культурним рівнем, але чисельного кола читачів.
Відмінні ознаки жовтої преси:
- Ілюстрації емоційного характеру.
Це можуть бути фотографії конфліктів або фото знаменитостей в безглуздих ситуаціях. В даний час існує також можливість обробки реальних знімків за допомогою фотошопу таким чином, що реальний об’єкт можна змінити до невпізнання.
- Сенсаційні заголовки.
- Велика кількість ілюстрацій. Якщо подивитися на одне фото, то воно може не справити сильного враження, але коли таких зображень багато, то вони на підсвідомому рівні впливають на людину, посилюючи емоційну складову сприйняття і притупляючи його раціональне мислення.
- Використання яскравих насичених кольорівв ілюстраціях і спеціальних шрифтів для виділення ключових фраз в тексті. Ідея цих елементів та ж сама, тобто збудження інтересу у читача.
- Неструктурованість інформації, «неуважність»фактів, недоведеність тверджень і висновків. Такий текст створює лише плутанину і хаос в мисленні читача.
Відтак, жовта преса — це емоційний і сенсаційний текст з «красивими» картинками і низькою щільністю корисної інформації.
Як боротися з жовтою пресою?
Звичайно, у читача виникне питання — а як же боротися з жовтою пресою? Існують такі головні критерії для перевірки інформації — джерело новини і рівень її емоційності:
- В новині, яку публікує ваше улюблене медіа, зверніть увагу, звідки взята інформація — якщо джерела немає, тоді ставте під великий сумнів. Фейкова інформація не має чітких джерел — вони або умовні, або розмиті. Іноді придумуються назви джерел, близьких до реальних — придумана або спотворена назва організації.
- Звертайте увагу на емоційність або емоційні індикатори – найчастіше це прикметники: «величезний», «одіозний», «шокуючий» і так далі. Якщо людина бачить якусь інформацію, яка викликає емоцію, то відкладає її у голові. Ставте запитання — хто про це перший сказав, звідки взялася ця інформація, чи можу я її перевірити, хто ще про це сказав?
Інформаційний простір світу страждає від величезної кількості фейків. Багато хто вважає, що жителі, наприклад, Європи набагато розумніші за українців і можуть відрізнити правду від брехні. Але, за словами медіа-експертів, особливої різниці в сприйнятті фейків немає і кожному потрібно бути обережним.
Інна Малахова