Викладачі факультету журналістики стали членами Ради експертів української «Пулітцерівської премії». Мова йде про конкурс «Честь професії».
Мабуть, нескладно здогадатися, що на цей конкурс подаються саме журналісти зі своїми тексто-, відео- та аудіоматеріалами. Основних номінацій шість: інтерв’ю, репортаж, новинне висвітлення резонансної події, аналітика, розслідування і публіцистика. Приймали матеріали до 19 березня. І ось вже незабаром закінчиться перший етап оцінки конкурсних робіт на "Честі Професії 2021" і Відбіркова комісія передаватиме естафетну паличку Журі конкурсу.
За словами керівниці конкурсу Наталії Терес, «Честь професії» відрізняється від інших журналістських конкурсів тим, що його придумали і створили журналісти для журналістів. Організатори, спонсори та меценати «Честі професії» не впливають на жоден вибір — починаючи від формування ради експертів й закінчуючи визначенням найкращих матеріалів.
Торік організатори навіть створили документальний фільм «Звичайні люди, які змінюють країну» на основі матеріалів переможців і фіналістів конкурсу. Фільм показували на регіональних каналах Суспільного.
Тепер перейдемо безпосередньо до наших викладачів, які є в Раді експертів. До речі, вона частково формується з переможців попередніх конкурсів. Рада рейтинговим голосуванням обирає склад журі в кожній із номінацій. Відбіркова комісія добирає від 10 до 30 найякісніших матеріалів із-поміж поданих, а потім їх оцінює журі. Далі традиційно визначають переможців та нагороджують їх під час офіційної церемонії.
А зараз ми поговоримо з викладачами нашого факультету, які стоять на цьому такому довгому шляху оцінювання матеріалів.
Почнемо з асистентки кафедри ЗНУ, завідувачки навчальної лабораторії інтернет-радіо «Юніверс» та новітніх медіа Наталії Логвиненко.
— Пані Наталю, Ви є однією з тих, хто обирає журі для того, щоб вони своєю чергою могли компетентно оцінити журналістські матеріали, які подають на конкурс. Як відбувається цей процес?
— Треба сказати, що зовні процедура рейтингового голосування за журі конкурсу виглядає достатньо просто, особливо в технічній частині. Раз на рік я отримую лист від організаторів конкурсу із повідомленням про те, що маю проголосувати за склад основного журі конкурсу «Честь професії». Мені надсилають пароль до сторінки, на якій відбувається голосування, і я маю обрати п’ятьох фахових журналістів, які представлятимуть нашу професію у найвищому суддівському органі конкурсу. Але якщо технічно це достатньо просто і зрозуміло, то сам процес вибору морально звичайно вимагає такої відповідальності досить серйозної за те, хто з моїх колег оцінюватиме роботи інших моїх колег.
— Наскільки я розумію, Ви декілька років поспіль вже є членкинею Ради експертів. У Вас є якісь свої критерії з відбору людей, які матимуть за честь бути у складі журі?
— Що стосується питання критеріїв вибору, то вони досить чітко прописані в Статуті конкурсу. Ми маємо їх дотримуватися, і принаймні має ще спрацьовувати така професійна колегіальна відповідальність. Тобто члени журі мають бути представлені різними регіонами України, це робиться для балансу і неупередженості у суддівстві. Ну, і звичайно всі ті п’ятеро, за кого я проголосую, мають бути повністю «включеними» в професію. Тобто мати досвід журналістський, або редакторський. Тільки, здається, третина претендентів оновлюється щороку. Звичайно я послуговуюся своєю точкою зору фаховою, намагаюся обирати людей з матеріалами, роботою яких я знайома, і які дійсно, на мій погляд, мають право представляти професію журналіста.
Рада експертів – це багаторівнева структура, де у кожного є свої обов’язки та завдання. Хтось, як пані Наталія Логвиненко, обирає склад журі, а хтось – відбирає уже конкурсні роботи, які мають право претендувати на нагороди. Цим і займаються медіаекспертка, старша викладачка факультету журналістики Запорізького національного університету Наталія Виговська та радіожурналіст, доцент кафедри журналістики Запорізького національного університету Павло Мірошниченко.
— Павле Васильовичу, наскільки мені відомо, Ви вперше у Відбірковій комісії. Як Ви туди потрапили та чому погодилися приймати такі, можна сказати, для декого доленосні професійні рішення?
— Опинився у Відбірковій комісії вперше, рішення було ухвалене свідомо. Тому що журналістська спільнота, зокрема, і Рада експертів, організатори конкурсу довірили мені оцінювати журналістські матеріали в номінації «Найкраща публіцистика». Тому особливих вагань в мене не було, я знову ж таки, свідомо підійшов до цього.
І гарно те, що ось ті критерії оцінки, з якими ми підходимо до розуміння журналістських матеріалів, дуже добре розписані і прописані, на них можна спиратися, не тільки покладаючись на власний журналістський професійний досвід.
І прикро те, що автори й авторки не читають уважно ті вимоги до матеріалів до кожної з номінацій. І так трапляється, що гарно написаний журналістський матеріал не проходить це «сито» відбіркового туру тільки через те, що матеріал не відповідає вимогам самої номінації. Проблеми навіть виникають на рівні розуміння того, що таке публіцистика. Бо був матеріал, який явно є аналітичним, який дійсно відповідає цій номінації, але чому він опинився з-поміж публіцистичних творів – мені важко сказати. Але саме через це непоганий, на мій погляд, матеріал не проходить далі, бо він був заявлений як власне публіцистичний.
— У списку Ради експертів конкурсу «Честь професії» налічується майже двісті осіб. Як відбувається процес комунікації між усіма вами, узгодження рішень та власне сам відбір матеріалів?
— В тому й річ, що учасники та учасниці Ради експертів по суті не контактують між собою, вони висловлюють індивідуально. Я ні з ким не узгоджую свої рішення, кого обираю у Відбіркову комісію. Це рішення уже ухвалюється на рівні організаторів конкурсу, коли вони дивляться на статистику й розуміють, що якість журналісти й журналісти або викладачі журналістики у виші отримали належну кількість голосів від Ради експертів.
Самі члени й членкині Відбіркової комісії між собою не контактують так само, маємо право на свою професійну думку й оцінку матеріалів згідно з конкурсними критеріями. Єдине – ми завжди контактуємо з організаторами конкурсу, якщо у нас виникає, наприклад, таке поняття як «конфлікт інтересів». Ми можемо повідомити організаторам, що ми, наприклад, не можемо оцінювати ці матеріали внаслідок наявності цього конфлікту інтересів. Тобто це може бути робота, наприклад, теперішнього чи теперішньої студента чи студентки, це може бути робота мого товариша чи товаришки. Відповідно я не можу бути об’єктивним в оцінці якості цієї роботи. То я тоді відмовляюся, ці роботи передаються моїм колегами з групи Відбіркової комісії – а мені, наприклад, дістаються ці матеріали, які викликали конфлікт інтересів у цих колег.
Тому контакти завжди є з організаторами, а між собою члени комісії та Ради експертів, я думаю, контактують нечасто.
На відміну від пана Павла, старша викладачка кафедри журналістики Наталії Виговській вже неодноразово доводилося брати участь у відборі матеріалів журналістів для їхньої оцінки журі.
— Як формується Рада експертів (переможці попередніх років?)
— Рада експертів – це ті люди, які вважаються релевантними до цінностей цього конкурсу, і саме з цих людей потім обирають в журі. Як обирається? Я отримую листа, в якому мене просять обрати п’ятьох людей, окрім себе – що правильно, які я вважаю можуть бути в журі. Після цього через якийсь час оголошується, хто стає частиною Відбіркового журі, і хто входить в основний склад журі.
Наприклад, в мене ось кілька років була номінація «Журналістські розслідування». На початку я просто читала чи дивилася усі подані матеріали, які були в цій номінації, і обирала ту кількість, яку організатори просили обрати. Наприклад, ми маємо 100 матеріалів, а я маю обрати 15 чи 20. Зараз змінилася система через те, що багато дуже потрапляє номінантів. У Відбірковому журі працює декілька людей, між якими розподіляються всі матеріали. Я цього року аналітичні матеріали оцінюю з кимось, кого я не знаю. Я працюю в парі в парі з іншим експертом чи експерткою. В мене є 50 текстів, в нього чи в неї – також 50. З них ми маємо обрати 15-18. І після цього, я так розумію, ще декілька експертів чи експертом оцінюють, й потім вони йдуть у фінал, де їх оцінює головне журі.
— Наталю Анатоліївно, є таке філософське питання до Вас: що цей конкурс робить для суспільства і журналістики?
— Я всього лише членкиня Відбіркового журі. Чому я погоджуюся, як волонтерка, на цю роботу, досить таки складну? Тому що я вважаю, це один з найбільш професійних конкурсів, які є в Україні серед журналістів. Тобто для журналістів це можливість дійсно отримати якусь нагороду за професійну журналістику без будь-яких «домішувань» чогось, що не є журналістикою. Наприклад, якісь конкурси, які заангажовані владою, або спонсорами, які мають якісь свої інтереси. Цей конкурс дійсно професійний, для професійних журналістів. Він дає можливість молодим журналістам також подаватися та отримувати таку підтримку і визнання. У нас на факультеті студентка Катя Полякова подала розслідування, яке ми з нею робили, подала своє розслідування на «Честь професії» й виграла в номінації «Надія журналістики».
Такий вигляд має нагорода конкурсу
А торік випускниця факультету журналістики Юлія Стець разом зі свою колегою перемогла у номінації «Найкраще новинне висвітлення резонансної події» від конкурсу «Честь професії». Їхній матеріал стосувався гучного обшуку в Криму, який стався у березні 2019 року. «Пытаются выдавить крымских татар»: день массовых обысков и задержаний в Крыму» – саме таку назву отримав їхній ефір
Цьогоріч пані Юлія – серед членів Ради експертів конкурсу «Честь професії».
— Які у Вас були емоції, коли дізналися, що стали однією з переможниць у номінації?
— Я дізналась про перемогу під час трансляції. В той день частина номінантів були онлайн через карантинні обмеження. Тож, після представлення номінантів я у прямому ефірі була на зв’язку зі сценою через «Zoom». В цей час я була у батьків в місті Кривий Ріг і поруч зі мною була моя мама і сестра. Я не очікувала, що саме ми переможемо — я і моя ведуча, тому це було дуже несподівано.
Також, тому що інші номінанти були надзвичайно поважні та професійні, конкуренція дуже висока. «Честь професії» — один з найпрестижніших конкурсів в Україні, й для мене це велика честь та досягнення. Раділи усі та вітали. Мама навіть не здивувалась. Все було частково реально, адже я була у місці проведення конкурсу. В той момент я була приємно здивована, а потім отримувала чисельні вітання у соцмережах. Тільки тоді зрозуміла, як це надзвичайно стати лауреатом такого конкурсу. Тепер на згадку маю диплом та статуетку з моїм ім’ям. Дуже приємно.
— Що для Вас є перемога у номінації конкурсі «Честь професії»?
— Насправді такі конкурси це підтвердження того, що ти як спеціаліст рухаєшся у правильному напрямку, адже твої досягання та праця оцінюються на такому високому рівні. На мій погляд, це значно більше ніж просто перемога у конкурсі. Кожен журналіст, редактор та ведучий, які працюють зі складними, іноді непопулярними, небезпечними, заслуговують на такі перемоги. Наша тема — події в Криму, вже багато років залишаються поза увагою в інформаційному просторі, тому важливо відзначати фахівців у таких конкурсах. Робота працівників ЗМІ буває різною, тому заслуговує також іноді на нагороду.
— Ви – однозначно є яскравим прикладом для студентів факультету журналістики, нашого зокрема. Що можете побажати конкурсантам та студентам, які не наважуються подаватися на такі журналістські конкурси?
— Якщо ви дуже гарно знаєте свою тему і вам вдалось розкрити її з усіх боків, обрати якнайкращий формат подачі для аудиторії — не має бути сумнівів чи подаватись на конкурс. «Честь професії» та інші журналістські конкурси завжди відкриті для молодих та досвідчених журналістів не лише у Києві та у центральних ЗМІ, а й в регіонах. Тому подаватися завжди потрібно.
Алла Стрілець