«Вірусоманія»
Роботи великих художників залишаються в людській пам’яті навік. Усі переживання, потрясіння, трагедії, сповіді переходять зі століття в століття, демонструючи нам свою неосяжність та глибину. Художник обирає фарбу, її колір, пензлі, він малює життя таким, яким його відчуває. Хвороби, війни, смерть ? це виклик для нього, спроба стати помітним, спроба привернути увагу. Що ми знаємо про віруси? Та ні, зовсім не комп’ютерні, а ті, які передаються від людини до людини, які вражають своїм масштабом і рівнем смертності, ті, які називаються «чорна смерть».
Творці минулих епох намагалися показати за допомогою картини, що вірусу байдуже, яке твоє походження та посада, яку ти обіймаєш.
Бернт Нотке ? німецький художник, що народився в місті Лассан у Померанії. Навчався в Турне, центрі нідерландського килимарства, в майстерні найбільшого ткача і підприємця Паск’є Ґреньє.
Мене зацікавила одна з його картин, а саме фрагмент «Танців смерті», яка була написана 1463 р.
Бернт Нотке «Танці смерті»
Спочатку робота була завдовжки 30 метрів, але до наших днів дійшла лише початкова частина, на якій зображено 13 фігур.
Художник представляє картину світу людини середньовіччя. Він намагається передати людські емоції через виразну міміку або характерний жест і наївність, дитячість у сприйнятті навколишнього світу. Його мистецтво залишається в сфері релігійно-ідеалістичних уявлень і не дає проникнути в себе жодним світським елементам.
Могутні персони християнського світу постають перед нами та залучаються до танку смерті. Всі: імператор, імператриця, самого кардинала й короля ведуть упевненими кроками в могилу темні скелети, одягнені в білі шовкові рядна. Образ усіх персонажів живий і виразний, а одяг у багатіїв пошитий із дорогих тканин, прикрашених гарним орнаментом. Осінній пейзаж з золотистими деревами начебто не пророкував нічого поганого, але у вірусів були свої плани на наше життя.
Ця картина ніби відображає думки художника про те, що світ жорстокий, а смерть назавжди лишається всесильною, і ніщо нікого не може врятувати, навіть мистецтво. Художник ніби підкреслює безсилля людини перед страшними і розгнузданими силами чуми.
Бернт жив і працював у перехідний період між епохою Середньовіччя і ранньої сучасності, між готикою та ренесансом. Роздивившись його роботи, можна зрозуміти, що з одного боку він ще дотримувався канонів середньовіччя, а з інших вже випробовував нові форми та техніки живопису.
Життя і смерть є базовими категоріями людського існування. Смерть завжди поруч, як би далеко не ступала крок медицина і не підвищувався рівень життя. Страх перед епідемією чуми в середні віки був не сильніший, ніж страх перед СНІДом, що охопив людство в 20-му столітті, і тероризмом у 21-му.
На думку культурологині та дослідниці проблем сучасної культури і постмодернізму, а також естетики та філософії мистецтва Катерини Шапінської ? інтерпретація сюжетів, пов’язаних із життям і смертю, народженням і згасанням людини, любов’ю і руйнівною ненавистю залежать, як від філософських і культурних домінант тієї чи іншої епохи, так і від суб’єктивної установки художника, від його особистого досвіду і творчої здатності.
Творча особистість людини наділена могутніми імпульсами, креативністю та натхненням, тому митці не бояться експериментувати з формами виразності, тим самим привертаючи увагу людства до проблеми не тільки сьогодення, а й минулих років.
Інна Малахова