Запоріжжя проти карантину
Саме таке складається враження, коли виходиш на вулицю. Жодна людина не дотримується масочного режиму та соціальної дистанції. Кожних вихідних усі парки, Дубовий Гай, Райдуга, порт, навіть ТРЦ із закритими магазинами повні людей, яким вже набрид карантин за два роки. Тим паче прийшла весна всі хочуть гуляти. Проте вірус нікуди не дівся, а навпаки – модифікувався. Він досі забирає тисячі життів.
Здавалося б, з’явилася навіть вакцина, але вона дійсна лише пів року. Навіть з нею ви не застраховані від коронавірусу. Тому неабияк важливо в період свят, який вже зовсім скоро прийде, попіклуватися про себе та своїх рідних і пам’ятати про карантинні обмеження.
Запоріжжя знаходиться у «червоній» епідеміологічні зоні. Перелік заборон і обмежень, які передбачає для населення «червона» зона, починає діяти не після віднесення МОЗ до такої зони того чи іншого регіону, а після відповідного рішення Державної комісії з техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.
Коли ж комісія ухвалює своє рішення, у «червоній» зоні забороняється наступне:
На питання «Чому ми опинилися в цій зоні і як скоро вийдемо?» повинні відповідати лише ми! Чи дотримувалися ми обмежень? Чи були свідомими громадянами? Перш ніж жалітися на дії нашого уряду дайте відповідь на ці питання.
Складається враження, що люди так і чекають локдауну, розгулюючи по місту без будь-яких хвилювань. Усі тільки можуть критикувати владу: «яка вона погана, все закрила і не дає людям працювати». Подивіться хоча б на досвід інших держав. Деякі з них (Німеччина, Великобританія, Франція) по кілька місяців жили в умовах локдауну і нічого – впоралися. Бо у них є ціль, яка об’єднує – здолати вірус та вберегти інших від хвороби!
Ніколи не знаєш, що може статися, коли ти просто пройдеш повз людини, яка є носім і навіть не усвідомлює того. Тому і потрібно носити маску. Тому і треба дотримуватися дистанції. Тому і треба пити вітаміни та на деякий час пожити в умовах карантину. Це не на все життя, але нам потрібно докласти зусиль і вже через рік, а можливо і раніше ми знову повернемося до нормального життя.
Я знаю як це – сидіти дома і не мати можливості вийти. Моя рідна людина перехворіла на коронавірус. Нам пощастило – хвороба пройшла легко. Вже все добре. Але ми, як порядні громадяни держави відсиділи на карантині 3 тижні. Навіть більше ніж треба, бо піклуємося про рідних та інших людей. Ось це і врятує нас – свідоме ставлення до життя не тільки свого, а й оточуючих.
Запоріжжя не будь байдужим! Дотримуйся карантину!
Валерія Єфименко