Алла Яременко про туристичні походи: «Якщо вас вабить дух свободи, краса природи, мальовничі краєвиди, то це — ваше»

Кажуть, ніщо так не збагачує, як мандрівки. Нові враження, унікальний досвід, зустрічі та емоції - що може бути цікавішим? А тим паче, коли подорожуєш дикою природою в компанії однодумців. Про свій туристичний досвід, про спогади й курйозні випадки розказала нам студентка факультету журналістики Алла Яременко.

— Алло, розкажіть нам, як давно ви почали займатися туризмом?

— Туризмом я почала займатися ще зі школи. Як зараз пам’ятаю, це був клас 8. До нас завітав викладач з туристичного клуба «Едельвейс» і, власне, заохочував всіх бажаючих долучитися до його туристичного гуртка. І я цим зацікавилась. Звичайно, я розуміла що, в першу чергу, треба порадитися з батьками, перш ніж щось вирішувати самій. Але все ж таки наважилась записатись до гуртка. «А вже з батьками якось домовлюсь», — подумала на той момент. Однак батьки не розділяли мого захоплення і навіть намагалися заборонити відвідувати заняття. Тоді я вирішила «нацькувати» на них нашого керівника, аби він трішки поспілкувався з ними і пояснив, що це — дійсно цікаво, і не варто бути так категорично налаштованими. Розмова з керівником не була даремною, і батьки вже не були проти моїх захоплень. Я займаюсь туризмом вже сім років і мені дуже подобається.

 — Взагалі, як часто ви ходите в туристичні походи? Куди саме?

— Якщо брати організацію, до якої я залучена, то походи відбуваються щосезону. Ані дощ, ані сніг для туриста не є бар’єром. Однак, враховуючи те, що в мене — навчання, звичайно, я не в усі походи можу фізично потрапити. Зазвичай я намагаюсь по максимуму встигати скрізь, проте, самі розумієте… Найчастіше, коли я можу бути присутня на туристичній програмі, це — влітку та восени. Інколи на зимових канікулах виходить.

Вабить сама атмосфера згуртованості, дружелюбності, завзяття та командного духу, адже в туризмі без цього — ніяк

— А що вас найбільше захоплює, подобається в туристичних походах?

— Найбільше вабить сама атмосфера. Ось ця атмосфера згуртованості, дружелюбності, завзяття та командного духу, адже в туризмі без цього — ніяк. Щоразу ти долаєш все нові маршрути, зустрічаєш нових цікавих людей, вчишся долати складнощі та перешкоди на своєму шляху. Це, безумовно, гартує дух та допомагає рухатись вперед.

 — Чи можете згадати свій перший похід, свої емоції, враження?

— Так, звичайно, я добре пам’ятаю свій перший похід. Це був 2014 рік, програма назвалася «7 бродів» м. Енергодар. Тоді я вперше одягнула величезного рюкзака на плечі і рушила з усією групою. Спочатку було важко, боліли плечі, спина, затекла шия, хотілось кудись викинути того рюкзака подалі… Тоді я йшла і думала, нащо воно мені здалося, сиділа б зараз у школі, а не тягла оцей вантаж на своїх плечах… Однак, чим довше ми йшли, тим легшим мені здавався рюкзак. Це було під час навчального року, жовтень місяць. Вечори були холодними, ночі — також, проте це мене не лякало, навпаки викликало цікавість. Тиждень життя в наметі, їжа, приготована в казані на вогнищі, відсутність інтернету та гарячої води — для багатьох таке життя може здатися диким і незручним. Однак, я не помічала цих незручностей, адже навколо була жива природа, тепле коло однодумців. Тоді я відчула, що це — моє. Враження після походу були мегакрутими. І потім, вже сидячи на уроках в школі, я подумки поверталась туди, на нашу стоянку, в Енергодарі і знов переживала ті теплі моменти біля багаття.

Через мою неуважність вся група залишилася голодною, зате какао вийшло смачним. 🙂

— Розкажіть, можливо, в походах траплялися якісь помилки, випробування?

— Так, візьму за приклад знов свій перший похід… Дуже запам’ятався один курйозний випадок, який послужив мені гарним уроком на майбутнє. В перший же день мене було призначено черговою по кухні, окрім мене була ще одна дівчинка та два дорослих хлопців, які слідкували за вогнищем. Треба було приготувати вечерю. Як зараз пам’ятаю, на вечерю була пшенична каша з тушонкою та какао. Готувати я більш-менш вміла, тож мене не налякало те, що ми маємо нагодувати весь загін та керівників. Однак, не так сталося, як гадалося. Коротше кажучи, я не помішала кашу вчасно, і вона в мене знизу вся згоріла, була чорною, а на поверхні — сирою. Я спробувала виправити ситуацію, насипавши туди тушонки, аби та перебила присмак горілого та сирого, але не вийшло…стало тільки гірше…))) Куди поділася інша чергова дівчинка я не знаю, винувата була я, бо через мою неуважність вся група залишилася голодною, зате какао вийшло смачним. 🙂

— Взагалі, що ви вважаєте найскладнішим в походах?

— Напевно, два дні походу — перший та останній. Вони є найскладнішими, адже в перший день треба знайти стоянку, розбити табір, встановити намети, обладнати все в таборі аби там було зручно жити певну кількість днів. І головне — це запаси води, її має бути достатньо для приготування їжі. Останній день навіть простіший, бо ламати завжди легше, аніж, будувати, і, тим не менш, зібрати всі речі, провести екологічну акцію, тобто прибрати все — це також морально втомлює. А так, все, що ми не робимо під час програми, йде лише на користь на втіху.

Коли починала ходити в походи, мені давали все необхідне спорядження під мою відповідальність, а вже згодом я придбала все, що потрібно 

— Туризм — це дороге задоволення? Адже спорядження для походів коштує немалих грошей: намет, спальник, каремат, рюкзак, тощо? Тож не кожен може дозволити собі похід?

— Скажу так, зважаючи, куди та на скільки днів ви зібрались. Так, звичайно в ідеалі було б добре мати особисте необхідне обладнання, адже ти розумієш, що воно — твоє і, навіть, якщо загубиш того колишка від намету, звинувачувати окрім себе нема кого. Однак, оскільки в нас громадська дитячо-юнацька організація, до нас приходять різні люди, і в багатьох з них немає нічого з вище перерахованого. Це не є перешкодою, адже в такому разі центр туризму виділяє необхідне обладнання цим людям. Коли я починала ходити в походи, так само, спочатку мені давали все необхідне під мою відповідальність, а вже згодом я придбала все, що потрібно в туристичному магазині. Тим, в кого фінанси обмежені, є альтернатива — сайти, подібні до «OLX», на яких можна придбати все необхідне в хорошому стані за доступними цінами.

— Алло, ви вже як турист з певним стажем, можете дати кілька порад нашим читачам, які, можливо тільки починають або планують займатися туризмом? До чого треба бути готовим?

— Що можу порадити… Напевно, бути більш рішучими, та бути готовими до певних складнощів, пам’ятати, що це все — тимчасово. Як у мене з рюкзаком було: спочатку важко, потім легко, при цьому вага рюкзака — та ж сама. Якщо ви розумієте, як я свого часу, що вас вабить оцей дух свободи, краса природи, мальовничі краєвиди, ліси, степи, гори, колосисті поля, то це — ваше. Якщо вас не бентежить життя в лісі без доступу до інтернету, наметове містечко, їжа з загального казана, то це – ваше. Якщо ви не боїтесь складнощів, а, навпаки, вони вас загартовують, і ви робите все можливе для їх подолання – вітаю, ви обрали правильний напрямок. Головне, одразу зрозуміти це і надалі рухатись у цьому напрямку, не обертаючись.

Юлія КАРНАУХ