Альона Нойвілль: «Кажуть, кожен журналіст – наполовину «готовий» письменник. Я б додала – більш, ніж на половину»
"Хто відчуває в собі покликання до письменництва, той має володіти знанням, мистецтвом і магією: знанням музики слів, мистецтвом бути природнім і магією любові до читачів", – саме з цієї цитати філософа й письменника Х. Джебрана хочеться розпочати нашу бесіду з Альоною Нойвілль – випускницею факультету журналістики Запорізького національного університету, яка нещодавно запалила новий вогник в світі сучукрліту. Дівчина видала свою першу книжку – роман-фентезі "Нічна". Про шлях від журналістики до письменництва, про навчання й роботу, хобі й мрії читайте в інтерв'ю від "Юніверс".
— Розпочнемо з традиційного для випускників питання: чому вирішили навчатися на журналістиці? Були ще якісь варіанти? Чи це було єдиним й непохитним рішенням?
— Єдине, що я вмію у житті робити добре – це писати і язиком плескати. ? Ну може ще непогано готую яблучний пиріг. Моя доля була вирішена в одинадцятому класі, коли я у паніці шукала професію, де не треба бути спецом у математиці й вітається творче мислення. А вже журфак ЗНУ терпляче відшліфував мої природні таланти й задав потрібний напрямок.
Неможливо бути «колишнім журналістом». Це як медицина або вчителювання – оселяється у тобі назавжди і не відпускає
— Зараз ви присвятили себе письменництву. Журналістика — це тепер пройдений етап чи ви маєте на меті займатися нею й далі?
— Неможливо бути «колишнім журналістом». Це як медицина або вчителювання – оселяється у тобі назавжди і не відпускає. Зараз грані настільки тонкі, а усі галузі журналістики так міцно переплелися, що навіть не працюючи безпосередньо за фахом можна відчувати себе дотичним до цієї професії. Я не знаю, чи повернуся до журналістики в «чистому вигляді», але в майбутньому бажала б вести колонки, огляди, есе, пов’язані з літературою.
Все, так чи інакше, вело мене до книжки, це — «призначення», як писав фантаст Анджей Сапковський
— Поділіться, будь ласка, своїми враження від роботи в журналістиці? Де були найприємніші враження та найяскравіший досвід? Що було помилковим?
— Я спробувала себе в усіх галузях журналістики, крім, мабуть, радіо. Найбільше досвіду отримала на телебаченні, найсильніше «вкалувала» в рекламі, найвищий рівень відповідальності відчувала, керуючи інтернет-медіа. Помилок у виборі шляху, вважаю, не було. Адже все, так чи інакше, вело мене до книжки. Це — «призначення», як писав фантаст Анджей Сапковський.
— Яким журналістським ремеслом вам найбільше подобається займатися і чому? Записувати інтерв’ю, монтувати відео, начитувати новини в телеефірі, розробляти редакційні проекти, робити фоторепортажі і т.д.?
— Найбільше мені подобалося працювати телеведучою, тележурналістом. Я сумую за тими днями, коли трудилася на ТРК «Запоріжжя». Тоді підібралася класна команда, і ніколи не було нудно. Це була моя перша «офіційна» робота. Також певний час я кайфувала від посади головного редактора інформаційно-розважального сайту. Новий досвід, постійні виклики самій собі. Цікаво було й створювати рекламу. Ми працювали з великими українськими торгівельними марками, креативили, продукували щось із нічого.
Загалом я задоволена своїм студентським життям, саме в університеті я сформувалася, як творча особистість
— В житті не варто ні про що жалкувати, але ж, якщо ви могли б повернути час назад, чому б більше приділили уваги під час навчання? Чи нічого б не міняли?
— Я б суворо наказала собі не прогулювати пари без крайньої необхідності, більше приділяти уваги певним предметам. Мені навіть зараз десь раз на рік сниться сон: нібито я пропустила лекції з масової комунікації і тепер треба переписати увесь підручник Різуна, аби надолужити. ? Але загалом я задоволена своїм студентським життям. Саме в університеті я сформувалася, як творча особистість.
— Що б ви порадили молодому журналісту, який активно працює за професією, як засіб для натхнення працею, як засіб проти так званого емоційного вигорання?
— Мати хобі. Без «відволікання» дуже важко не вигоріти за перші три-чотири роки. Мені допомагали написання музики й віршів. Я мала на що переключитися в ті моменти, коли від моральної втоми – хоч на стінку дерися. Ну, й варто інколи нагадувати собі, чому ти обрав саме цю професію? Чого ти прагнеш? Яка твоя проміжна і кінцева мета? Багато моїх одногрупників досягли успіху в журналістиці, маючи в голові конкретні цілі. По ним із перших курсів було видно, що вони досягнуть певних височин – цілеспрямовані, зосереджені, комунікабельні.
Журналістика допомагає систематизувати знання, терпляче ставитися до критики. Вона навчила мене не лити на сторінках «воду»
— Ви б хотіли мати своє власне ЗМІ? Наприклад, якийсь тематичний, нішевий інтернет-сайт або радіостанцію? Якщо так, чому воно було би присвячено?
— Власне ЗМІ – це велетенська відповідальність, і якщо ти не готовий віддавати йому кожну хвилину свого часу, зосередити свої думки лише на ньому – ти не зможеш видавати якісний контент. Я не люблю «халтурити», робити щось у півсили, тому наразі, доки я повністю зосереджена на літературі, цю тему навіть пошепки не підіймаю.
— На вашу думку, журналістські навички додають письменнику майстерності? Автор публіцистики і автор художньої літератури — вони не заважають одне одному, не ведуть суперечок?)
— І заважають, й підтримують ? Вони – як рідні сестри, що живуть під одним дахом: колись посваряться, колись винця разом вип’ють. Журналістика допомагає систематизувати знання, терпляче ставитися до критики. Вона навчила мене не лити на сторінках «воду». Кажуть, кожен журналіст – наполовину «готовий» письменник. Я б додала – більш, ніж на половину. Коли ти значну частину життя працюєш з текстом, процес написання книжки не лякає тебе, а надихає.
Інтерв’ю провела Олександра ЛОЗОВ’ЮК