Біженці: труднощі з якими стикаються українці за кордоном
24.02.2022 року російські війська вторглись на територію нашої держави і по сьогоднішній день чинять справжній геноцид українського народу. Від 24 лютого багато українців «тікали» від війни хто куди, деякі шукали прихисток та почуття безпеки виїжджаючи на західну Україну, багато людей не захотіли полишати своїх домівок та досі знаходяться під щоденними обстрілами ризикуючи кожну хвилину своїм життям. За даними Омбудсмен які поширив сайт slovoidilo.ua від початку повномасштабного вторгнення із України виїхало понад 14,5 мільйона громадян, із них 11,7 млн до країн Євросоюзу.
Знаходячись далеко від рідної домівки людям складно адаптуватись, особливо не знаючи чи повернуваться вони до рідної країни та чи буде куди повертатись. Ми вирішили дізнатися, із якими труднощами стикаються українці знаходячись за кордоном завдаши їм питання та тим самим хочемо донести їхні думки, почуття та переживання. Ми поспілкувались із двома українками яким вдалось виїхати із окупації та знайти прихисток у Польщі.
Студентка 3 курсу Запорізького національного університету Бедюх Тетяна яка майже півтора року жила в окупації у Мелітопольському районі та змогла з родиною виїхати до Польщі:
Тетяно, пробувши майже рік в окупованому селищі, які перші емоції ви відчули виїхавши за кордон?
-Як тільки ми виїхали з окупованої території я відчула свободу і вперше майже за півтора року я видихнула з полегшенням, але дім є дім, мені було дуже важко покидати рідні стіни та рідних хто там залишився. Я відчувала водночас і радість за те, що я та моя родина в безпеці і сум за свою рідну неньку, насправді дуже важко психологічно, не тільки мені, а й всім українцям навіть тим, хто знаходиться в безпеці, але не має поняття як жити далі в чужій країні…
Зараз коли ви пожили вже деякий час у Польщі чи зіштовхнулись ви з труднощами життя саме як біженка?
-Морально важко тому що чужа країна. Важко усвідомити що ти біженць, що ти втік від війни. Дуже сумую за домом і часто задаю собі одне питання «А чи повернусь я додому, чи буде мені куди повертатись?», чесно кажучи ці думки не виходять у мене з голови. Кожного дня спостерігаю за новинами і молю Бога щоб все скоріше закінчилось і я повернулася додому. В мене зараз присутні деякі проблеми з документами, тому я не можу працювати, оформивши статус біженця, ніхто з родини не може вийти на роботу, тому що всі виплати від держави перестануть виплачувати, дуже складно знайти роботу зарплатні якої вистачало б на житло, оплачуванння комунальних послуг та загалом на різні потреби, включаючи саме необхідне продукти харчування. Тому труднощі звісно є, але усі ми живемо з надією, що скоро кожен українець повернеться додому і продовжить будувати щасливе життя у вільні та рідній Україні, навіть якщо це потрібно буде робити з нуля.
Студеннтка Бердянського державного педагогічного університету Захарова Марина, яка втікла з окупованого селища Запорізької області та знайшла прихисток у Польщі:
Як ви себе почуваєте знаходячись далеко від дому, чи є відчуття повної безпеки?
-З однієї сторони я дійсно почуваюсь у безпеці, наочно не бачачи всього того, що діється вдома, але з іншої сторони я багато переживаю щодо безпеки членів родини, які залишись вдома.
З якими труднощами ви як біженець стикаєтесь у житті за кордоном?
-По-перше, це мовний бар’єр. Мабуть, це найголовніша проблема яка є у самому початку. Не завжди виходить порозумітися з місцевими жителями. По-друге, це хейт українців. Тобто, приведу приклад зі своєї сестри. Вона ходить у місцеву школу й неодноразово стикалась з неприємними висказуваннями з боку поляків. Була одна вчителька, котра казала щось на кшталт: «Приїхали сюди на все готове», «Ви тут лиш для того, щоб не сидіти вдома у бомбосховищах». Були й школярі, які могли знущатись. Також, є невеликі труднощі з роботою, але це саме в моєму містечку. Не завжди хочуть брати до праці через те, що ти українець.
Можливо ви б хотіли продовжити життя у Польщі коли закінчиться війна в Україні чи все ж таки рідний дім ніяка країна не замінить?
-Це доволі складне питання. Мені би дуже хотілось додому, але я розумію що ще якийсь час вдома буде надскладне життя. Тому, гадаю, на певний час треба ще залишитись у Польщі, а далі вже дивитись за тими обставинами що будуть.
Ми можемо зробити висновок що у будь-якому випадку труднощі у житті біженців за кордоном є та з ними потрібно боротися, і памʼятати що скоро все закінчиться і кожен українець повернеться додому! Це лише певний жахливий період життя, який дуже скоро закінчиться і кожен зможе жити під мирним небом.
Хоменко Дарʼя