Чинники, що впливають на духовний розвиток особистості

Людина прагне до духовного зростання та особистісного розвитку впродовж усього життя. Духовний розвиток визначається усвідомленням людиною власного духовного світу, тобто елементів, які складають духовну культуру людства, таких як освіта, наука, мистецтво, релігія, мораль і етика.

Духовний розвиток визначає подальший розвиток людини, підтримує психічний і фізичний розвиток та визначає життєві цілі.

Духовна культура — це цілісна культура, яка охоплює науку і релігію. Її концепцію підтримують митці та значна кількість філософів, які стверджують, що мистецтво та філософія відіграють особливу та унікальну роль і частково відкидають включення науки (не кажучи вже про техніку) в культуру. Елементами духовної культури є традиції, норми, цінності, знання, інформація та смисли.

Поняття психокультури охоплює всі сфери духовної сфери і відображає соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві. Давні греки сформулювали три класичні елементи духовної культури людини: істина, добро і краса. Іншими словами, вони визначили три найважливіші абсолютні цінності в людській духовності: теїзм, етику та естетику.

Це продукт розумової діяльності людини, що містить поняття, ідеї, переконання, емоції та переживання, які існують здебільшого в ідеальній формі, тобто проникають у свідомість і розуміння всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, які формують і задовольняють наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура є продуктом суспільного розвитку і її головне призначення — формувати свідомість.

Освіта перетворює та орієнтує життя суспільства і захищає все, що є цінним для людини. Вона визначає стратегії та практичні умови розвитку суспільства, перетворює «сьогоднішнє суспільство» на «завтрашнє суспільство», формує у громадян новий спосіб мислення та нове бачення сенсу життя.

Вона дає знання про навколишній світ і розвиває прогресивні погляди на життя. Це найважливіше для еволюції нації. Без освіти ніхто не може відкривати нові ідеї. Тому що без ідей немає творчості, а без творчості немає національного розвитку.

Освіта є важливим елементом, який відіграє життєво важливу роль у сучасному індустріальному світі. Люди потребують хорошої освіти, щоб вижити в конкурентному світі.

Наука є невіддільною частиною психокультури суспільства як соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і використання теоретично структурованих об’єктивних знань про дійсність.

Вона також є найважливішим чинником технічного, соціального і культурного прогресу та перетворення дійсності, а також всебічного розвитку людських можливостей і здібностей. Розвиток науки сприяв формуванню прогресивного світогляду та утвердженню матеріалістичного світогляду. Наука — це метод визначення і розуміння об’єктивної істини. Тому вона принципово протистоїть релігії, містиці та умоглядним спекуляціям. Боротьба з цим проявляється у появі позитивістської концепції сцієнтизму, яка, з одного боку, абсолютизує «істинне» знання і виступає проти людської цінності культури, а з іншого — антисцієнтизму, який тяжіє до позиції, що ірраціонально заперечує роль наукового знання.

Мистецтво дає людям можливість відкрити та показати світові свої таланти, емоції, почуття і душу. А глядачі дивляться на витвори мистецтва не лише з цікавості, але й для того, щоб отримати естетичну насолоду та заряд позитивних емоцій.

Воно існує для того, щоб мобілізувати емоції людей, зворушувати їх, засмучувати, радувати, надихати й давати їм підказки, необхідні на їхньому життєвому шляху.

Мистецтво вчить людей моралі, спрямовує їх на правильний життєвий шлях і розвиває їхні духовні, естетичні та моральні почуття.

Релігія відіграє важливу роль у суспільстві. Ба більше, сприяє добру і єдності людства, концентрує в собі всі прагнення людства (діяльність, любов, думку), спрямовує політику, мистецтво і філософію.

Релігійна свідомість має два взаємопов’язані й водночас відносно самостійні рівні: релігійну психологію та ідеологію. Релігійна психологія — це сукупність уявлень, почуттів, настроїв, звичок і звичаїв, пов’язаних з певною системою релігійного мислення, притаманних групі вірян. А от ідеологія — це більш-менш цілісна система ідей, яку розробляють і пропагують релігійні організації, професійні богослови та релігійні діячі. З історичної точки зору, психологія та ідеологія релігії — це етапи її розвитку.

Мораль як форма суспільної та індивідуальної свідомості — це система поглядів, ідей, норм і оцінок, які регулюють поведінку людей.

Вона є свідченням певного рівня розвитку, духовної зрілості людини, характеру її стосунків з іншими людьми і світом. Крім того — ґрунтується на віруваннях, традиціях, звичаях і громадській думці. Вона охоплює всі сфери суспільного життя. Ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім’я тощо), і ті, що не регулюються державою чи громадськими органами (дружба, кохання, приятелювання, побут тощо).

Метою етики є раціональне обґрунтування моралі, з’ясування її природи, сутності, місця і значення в розвитку людини і суспільства. Етика як наука зародилася і розвивалася в межах філософії та була визнана практичною або моральною філософією.

Класифікація етичних цінностей:

— Базові людські цінності (цінність життя, свідомості, діяльності, страждання, сили, свободи волі, влади, передбачення, передбачливості, сенсу життя), до яких більшою чи меншою мірою причетні всі інші етичні цінності;

— Чесноти (справедливість, мудрість, мужність, самовладання, любов до ближнього, правдивість і щирість, вірність і відданість, доброта і співчуття, довіра і віра, смиренність і скромність, доброта до інших)

— Більш спеціалізовані етичні цінності (любов до найближчих істот, здатність дарувати свої духовні надбання іншим, особиста цінність, любов, спрямована на ідеальну цінність інших).

Таким чином, духовний розвиток людини має вирішальне значення для її гаразду загалом. Він відображає сутність нашого життя (те, що є для нас дійсно важливим і найціннішим), його сенс і цілі. Можна сказати, що це своєрідна вершина людського розвитку, яка об’єднує найкращі сторони людини та робить її особистістю.

Ростислав Балута