Чого чекати від жіноцтва, або комедія «Обережно — жінки» на запорізькій сцені
Вистава «Обережно - жінки» за п'єсою білоруського драматурга Андрія Курейчика в запорізькому театрі ім. Магара збирає щоразу чимало глядачів. Комедія на одну дію в постановці Денис Астаф’єва інтригує вже своєю назвою
Вистава «Обережно — жінки» переносить глядачів у місто кохання, до Парижу, де з кожного вікна видно Ейфелеву вежу, а кожен житель – художник і спокусник. На сцені грає невимушена спокійна музика і звучать думки вголос головного героя — Сержа Дюбуа, роль якого зіграв запорізький актор театру Вадим Кир’ян.
Серж — відвертий звабник жіночих сердець і натхненний художник. Дія відбувається саме в його лаштунках — у квартирі на легендарній вулиці Монмартр. На сцені розташовано тематичний реквізит: біля припалого пилом мольберту лежать фарби і пензлі, а на стіні висять барвисті картини.
Високий, з приємною посмішкою художник Серж чекає в гості свою чергову спокусливут пасію — студентку Лулу (Поліна Чувашова), яка сподобалась йому своєю дитячою наївністю і привабливими формами.
І ось лунає дзвінок у двері, на сцену забігає вбігає енергійна рудоволоса студентка Сорбони та кидається в обійми свого улюбленого маляра. Лулу весь час щось емоційно розповідає, відверто зізнається Сержу у коханні. Але паризького Дон Жуана вабить дещо інше…
Постійно поїдаючи дівчину поглядом, Серж таки пропонує своїй молоденькій подрузі нарешті «познайомитися поближче». Лулу погоджується, а Дюбуа миттєво визначається з датою – четвер.
Рудоволоса студентка біжить на навчання, а тим часом наш невгамовний ловелас, вихваляючись своїми знаннями зі спокуси жінок, предстає перед глядачем безжалісним споживачем жіночої ласки.
Наступна дія вистави наповнена прямим контактом глядача з актором. Серж спускається вниз до глядацької зали і звертається до осіб протилежної статі. На власному прикладі він відтворює майстерність тонкого слова і лестивість. Аж ось раптом на сцені лунає грубий крик — до Дюбуа рветься в гості ще одна його знайома Жаклін (у виконанні Олени Бодарєвої). Вона, трохи старша за свого кавалера, вривається до квартири та майже зносить з ніг героя. Жаклін виявляється брутальною байкершою в чорному шкіряному костюмі. Кожне її слово сковує самовпевненого ловеласа, і він начебто стає маленьким хлопчиком та потуратає забаганкам своєї сміливої подруги.
Після коротенької розмови, спустошивши майже половину пляшки коньяку, Жаклін полишає художника та поспішає на роботу до бару. Але до Сержа знову гості! Лагідно постукуючи у двері, просить аудієнції ще одна його коханка — Марісабель (Тетяна Єрентюк). І тут Серж, як хамелеон, знову міняє образ — він миттєво перетворюється у спокійного цілеспрямованого йога. Він медитує. Марісабель — статна, значно старшого віку жінка у червоному капелюсі з широкими білими полями та в довгій, як прийнято носити аристократичним дамам у Франції, сукні. Дама легкою ходою пересувається по кімнаті і невимушено сідає на ліжко. В ході їхньої розмови стає зрозуміло, що наш митець ніде не працює, і лиш живе за кошти цієї жіночки. Виявляється, Серж Дюбуа — альфонс!
З кожною дамою він — актор, з кожною в нього своя стратегія. З Лулу – чутливий, ніжний поет. З Жаклін – тихий, слухняний пуголовок. З Марісабель — натхненний поціновувач прекрасного, художник Рафаель.
І ось, минає час і настає той довгоочікуваний четвер, якого з нетерпінням чекає Серж. Але в головного героя в голові крутиться купа думок: «Що далі? Невже я справді не так добре знаю жіночий характер?». Що таїть у собі жіноча помста та наскільки жінки бувають солідарні одна з одною? Таємниця жіночого характеру ховається під сценічною завісою спектаклю.
Дар’я ПАСІЧНИК