Чому було ліквідовано Запорозьку Січ: лекція Володимира Мільчева

На початку жовтня у книгарні «Є» декан історичного факультету ЗНУ професор Володимир Мільчев провів лекцію на тему «Чому було ліквідовано Запорізьку Січ?». У книгарні «Є» розповіли, що лекцію планували провести до Дня козацтва (14 жовтня), але відбулося певне зміщення дат у розкладі, через що захід відбувся дещо раніше.

Запоріжжя у туристів завжди асоціюється з Хортицею, Запорозькою Січчю та козаками, хоча насправді, як говорить Володимир Мільчев, особливо активного козацького життя в цьому регіоні не було. Найбільше січей мала Дніпропетровщина. Там же була й остання Покровська Січ (вона ж — Мала та Підпільненська), зруйнована 4 червня 1775 року. Але ліквідація відбулася не в сенсі «фізичного знищення», а як «система комплексів, що спрямована на пацифікацію».

У 1709 році, коли Полтавська битва була програна, Петро І ліквідував Січ, а частина козаків перейшла на 25 років у турецько-османське підданство. Коли ж вони повернулися, то за імператриці Анни Іоанівни в 1734 році було засновано останню Покровську Січ.

У нашій свідомості, за словами Володимира Мільчева, дата ліквідації Січі є «вододільною»: до цього була козацька вольниця, одна з перших демократій на теренах тогочасної Європи, а потім наступають темні віки разом з панщиною. Але історики віднаходять факти, що суперечать цьому ствердженню.

Гетьманом у цей час стає Кирило Розумовський, а кошовим отаманом – Петро Калнишевський. Російська Імперія планувала реформувати запорозьке низове козацтво за прикладом донського, коли у них відбулося Булавінське повстання, яке жорстоко «придушили».

У багатьох формується хибне бачення того, що ліквідація останньої Запорозької Січі була у вигляді тотального зруйнування після довгої кровопролитної спроби захисту. Але, вірогідно, це було дещо не так. У 1775 році наприкінці квітня в Російської імперії з’являється підозра, що Запорозьке низове козацтво хоче перейти до турків. Через це до столиці було викликано кошового отамана Калнишевського, але він не поїхав. Цей факт викликає в сучасних істориків думку про те, що певні переговори могли вестися.

9 травня того ж року було прийнято рішення ліквідувати Нову Січ. Майже через місяць до Січі підійшли війська на чолі з Петром Текелієм (версія, що військо налічувало 40 тисяч, однозначно є міфом на думку професора ЗНУ). Петро Текелій був особисто знайомий з Петром Калнишевським, вони брали участь в тих самих військових походах.

Козаки боронитися не стали. Старі знайомі проговорили увесь вечір 4 червня 1775 року, а на ранок 5 червня відбулася передача справ, казни, Січового архіву, зброї.

Фактично, коли ми говоримо про ліквідацію Запорозької Січі, це не разова акція 4 червня, коли підійшли, оточили в районі сучасного села Покровського Нікопольського району Дніпропетровської області, ні! Це пацифікація, умиротворення, так би мовити, перетворення на підданців Імперії всього населення війська Запорозького низового», – говорить професор .

Зруйновано міф про Петра Калнишевського. Усі шкільні підручники стверджують, що кошовий отаман прожив аж 112 років, а після ліквідації Січі відбував покарання на Соловках у жахливих умовах. Після дослідження тіла в могилі, яку вважають похованням Петра Калнишевського, було виявлено, що за життя ця людина проживала в гарних умовах і померла у віці 82-85 років. Це підтверджують деякі положення й документи, адже кошовому отаману виділялося по 1 карбованцю на день, що на той час вважалося великою сумою.

Володимир Мільчев пов’язує поширеність міфу серед населення через дидактичне використання його в школах.

Розумієте, чому нам, історикам академічного напрямку, дуже важко буває читати те, що пишуть наші колеги, які учать дітей у школах? Тому що там багато, якщо не неправди, то вигадок. Я розумію, що на прикладі Петра Івановича Калнишевського виховати патріота легше, і якщо Петро Іванович у 112 років десь там у сирій ямі страждав. Набагато важче його виховати, якщо мати на увазі, що він мав по 1 карбованцю на день і з цих грошей робив коштовні подарунки, Псалтирі, оздобленні дорогоцінним камінням, ікони багаті в останні роки свого життя. На цьому прикладі якось важче, одним словом», — зазначив професор.

Професор продемонстрував різноманітні портрети діячів та карти, зокрема й ту, де добре видно те, що насправді територія Запорозьких Січей є досить малою у порівнянні з усією територією Російської Імперії. Взагалі ж українське козацтво було певним фронтиром між Росією та Кримським ханством з Османською Імперією. Також під час лекції Володимир Мільчев зробив невеликий історичний екскурс до подій, що передували ліквідації останньої Січі, адже ця подія не існує в вакуумі.

Тут приємно, тому що тут дорослі люди, яким не потрібно писати конспект і які просто прийшли для того, щоб знайти щось цікаве. Зі студентами трохи важче. Тут ти виступаєш із темою, яку ти добряче знаєш, тому що ти десятиліттями цим займаєшся. Якусь навіть насолоду власну від цього отримуєш», — поділився враженнями від проведеної лекції Володимир Мільчев.

У книгарні «Є» розповіли, що планують й надалі проводити освітні лекції, зокрема, найближчим часом — лекцію про астрономічні чорні діри.

Анастасія ГУБІНА