Чому зараз варто передивитися «Форреста Ґампа»?

Після початку повномасштабного вторгнення я припинила дивитися все, окрім новин. Фільми, серіали, мультфільми — їхній перегляд втратив для мене сенс, я не могла сконцентруватися ні на чому, в голові була сама війна.

Однак минув час, ми трошки, як це не страшно, але пристосувалися до нової реальності та почали повертати у своє життя те, що любимо. Замість нових фільмів я передивляюся вже добре знайомі та улюблені. Один з них — історія про хлопця, на ім’я Форрест Ґамп. Після першого перегляду мій світ сколихнувся від усвідомлення деяких речей, про які раніше я не замислювалася.

Цей хлопець, IQ якого не дотягує до умовної норми, може навчити нас того, чого не навчать найвеличніші уми людства.

Попри громіздкі скоби на його ногах і труднощі, які чекають на нього в школі через рівень розвитку, мама Форреста повторювала, що він нічим не відрізняється від інших.

Якби це був класичний фільм із голлівудським нальотом, Форрест виявився б генієм, а у фіналі на нього чекав би гучний успіх, премії та всесвітня слава. Але він лише виступає свідком своєї епохи, її злетів та падінь. Він залишається спостерігачем, який зберіг дитячий погляд на світ. Ця його особливість дає можливість подивитися на події історії під іншим кутом і співвіднести їх із собою.

Ця історія про людину, яка живе у непростий час, як ми, тому її зрозуміє кожен.

«Я не дуже розумний, але я знаю, що таке кохання».

Наївність та внутрішня чистота — головні якості Форреста Ґампа. Через весь фільм простягається потрібна режисерська нота: щира й дуже особиста, попри те що реальна історія другої половини 20 століття огортає головного героя весь фільм.

Форрест застав багато подій. Сегрегації в університетах, антивоєнні протести, хіти Елвіса та вбивство Кеннеді. Він стає частиною цих подій, але не втрачає себе. Він живе за своїми почуттями й приймає людей такими, якими вони є. Його дружба щира, а кохання безкорисне.

Можливо, щастя Форреста в тому, що він не міг усвідомити того, що відбувається навколо. Однак деякі головні людські цінності хлопець усвідомлює краще за багатьох з нас. Він може любити й співчувати, цінує дружбу та цінує життя у будь-якому його прояві. Цьому нам треба навчитися. Так, він не розуміє багатьох прозорих для дорослої людини речей. Але при цьому протягом усього фільму мені здавалося, що він знає щось важливе, що недоступно для нас.

Форрест дивиться на світ дитячими очима й вміло відокремлює добре від поганого. Він не розуміє натяків і не бачить прихованих сенсів. Але він знає, що треба виконувати обіцянки, допомагати іншим і бути вірними своєму серцю. Якби таких «недалеких» як він було б більше, може наш світ був би трохи добрішим.

«Моя мама завжди говорила: «Життя схоже на коробку шоколадних цукерок: ніколи не знаєш, що тобі трапиться»».

У той час, коли живе Форрест, відбувається багато різних подій, деякі з них трагічні. Хлопець попадає на війну у В’єтнамі. Його дитяче ставлення до армії та бойових дій підкреслює безглуздість того, що відбувається, та відсутність людяності.

В армії він знайомиться з Баббою, який «знає все про креветки» і збирається зайнятися сімейною креветковою справою, коли «все це закінчиться». Лейтенант Ден Тейлор мріє героїчно померти на війні, як загинули його пращури. Мрії Бабби та Тейлора не можна порівняти. Один прагне мирного життя, інший хоче смерті на війні. Але життя вирішує по-іншому: Бабба гине, а Тейлор через поранення втрачає обидві ноги та повертається додому. Він впевнений, що тепер сенсу в його житті немає. Війна ламає навіть тих, хто їй служив. Але минає час і, завдяки Форресту, він знаходить у житті сенс.

«Біжи, Форресте!»

Ця культова цитата про рух попри все. З будь-якої ситуації є вихід. Як казала мама Форреста, дива трапляються щодня.

Форрест Ґамп — втілення людини, яка не здається й не впадає у відчай, тому що не вміє цього робити.

Ця людина бігла марафон понад 3 роки. Він ніби проголошує, що люди існують заради того, щоб рухатися. Щоб любити, спостерігати за життям, помічати прості речі. Це не так просто, але нам потрібно рухатися й бігти, бо потрібно.

Форрест нагадує нам саме про головні людські якості: про щирість, співпереживання, чесність та доброту.

Нам завжди буде чому в нього повчитися.

«- Форресте, ти вже знаєш, ким станеш, коли виростеш?

— Ким буду я?

— Так.

— А хіба я не буду самим собою?»

 

Олександра Кутова