Демографічна криза причини та наслідки
Демографічна ситуація в Україні залишається щонайменше складною. Зменшення кількості населення, низька тривалість життя, низький рівень народжуваності та від’ємне сальдо міграції є основними індикаторами демографічної кризи.
Причини цього явища мають історичне коріння. Це втрати Першої та Другої світових воєн, три голодомори (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років), насильницька колективізація та масові репресії у 1930-1950-х роках. Також негативно вплинули на демографічну ситуацію аварія на Чорнобильській АЕС та затяжна економічна криза 1990-х років.
Питання демографічної кризи стало особливо важливим після широкомасштабного російського вторгнення в Україну. Нинішня війна вважається особливо складною для країни через довоєнну ситуацію, тобто вже скорочення населення з низькими показниками народжуваності та тривалості життя порівняно з сусідніми країнами.
Обговорення демографічного виживання країни може здатися недоречним у світлі нинішніх подій. Країна зазнала невиправданого нападу, і мільйони сімей ховаються в укриттях, щоб захиститися від бомбардувань, або намагаються вести нормальне життя, знаючи, що безпечного притулку немає.
На відміну від інших розвинених країн та країн із середнім рівнем доходу, в Україні останній традиційний перепис населення проводився у 2001 році; у 2019 році уряд провів електронний перепис, який більшість дослідників вважають недоцільним.
Поєднавши дані з різних джерел, українські та закордонні демографи визначили деякі ключові тенденції, які розвивалися в 1990-х роках. Аналіз показує, що Україна мала демографічні проблеми ще до війни. Чисельність населення досягла вершини в 51,6 мільйона і з 1990 року зменшувалася; за оцінками ООН, населення у 2022 році становитиме 43 000 792 особи, але ООН включає населення в межах міжнародно визнаних кордонів України.
Згідно з цими даними, Україна втратила близько 10,7 мільйона осіб (понад 20 відсотків свого населення) у період з 1990 по 2022 рік, тоді як росія — 1,3 відсотка свого населення. Якщо оцінки Національного статистичного управління за 2019 рік є правильними, то нинішнє населення України становить лише близько 37,9 мільйона осіб, що менше, ніж за оцінкою ООН.
Таким чином, до широкомасштабного вторгнення росії демографічна криза в Україні, спричинена анексією Криму та окупацією частини Донбасу, а також еміграцією та зниженням рівня народжуваності, призвела до скорочення населення на понад 26 відсотків у період з 1990 по 2022 рік.
Наразі населення України продовжує скорочуватися. Додаткові смерті, пов’язані з війною, велика кількість внутрішньо переміщених осіб, збільшення міграції (біженців), зниження народжуваності та потенційна втрата територій є факторами, які можуть призвести до демографічної катастрофи.
Першим з них є втрата людських життів. У той час як очікувана тривалість життя в Україні не зростала до війни, у Польщі очікувана тривалість життя зросла на 7,3 року для жінок і 8,4 року для чоловіків у період з 1999 по 2020 рік. В Україні вона становила 1,8 і 0,8 року відповідно через спад на початку 1990-х років і вплив коронавірусу на тривалість життя у 2020 році.
Джерело: Державна служба статистики України
Друга причина — вплив війни на географічний розподіл населення. Він постійно і повністю змінюється через постійне масштабне внутрішнє переміщення. За оцінками Міжнародної організації з міграції, понад 7,1 мільйона людей (16% населення країни) стали внутрішньо переміщеними особами.
Третя причина полягає в тому, що велика кількість біженців залишили свої сім’ї, майно, освіту і роботу, щоб мігрувати в інші країни. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, кількість біженців з України з 24 лютого досягла 6,6 мільйона.
Неможливо передбачити, скільки біженців повернеться. Це буде залежати від багатьох факторів, включаючи тривалість війни, щільність біженців у населених пунктах і ситуацію в країні після закінчення війни.
В окуповані росією райони, такі як Донбас, українці з меншою ймовірністю повернуться або зможуть повернутися.
Четверта причина — можливість зменшення кількості народжень через зниження народжуваності внаслідок наслідків війни та зменшення кількості жінок репродуктивного віку.
Страх перед майбутнім, викликаний війною, може ускладнити прийняття жінками та сім’ями рішення про народження дітей.
П’ята причина — це вплив демографічної структури з високою часткою населення похилого віку. Навіть без точних даних про вікову структуру біженців і про те, якою буде вікова структура тих, хто повертається в Україну, нова вікова структура, ймовірно, призведе до того, що молодих людей стане менше, а літніх — більше, що створить додатковий тиск на економіку під час відбудови.
Прямий демографічний вплив війни в Україні вже помітний і руйнівний для країн з вразливою демографічною ситуацією.
Якщо ця тенденція збережеться, існують наступні ризики:
— У короткостроковій перспективі може стати майже неможливим відтворення кількісних та якісних показників українського населення;
— Дефіцит робочої сили, особливо кваліфікованих кадрів, постійно зростатиме;
— Українська економіка стане неконкурентоспроможною на світовому ринку;
— Послабиться здатність України захищати себе, а отже, зберігати свій суверенітет і територіальну цілісність;
— Україна може бути віддалена від світового прогресу, а її роль може зрештою звестися до постачальника сировини та дешевої робочої сили.
Потенціал затяжної демографічної трагедії неминучий, хоча її довгострокові наслідки неможливо передбачити. Але це не тільки демографічна трагедія, це також і гуманітарна трагедія. Хоча ця війна навряд чи стане другим Голодомором за кількістю жертв, її наслідки можуть бути посилені тривалими наслідками війни та невизначеним майбутнім з деструктивними сусідами.
Ростислав Балута