Ельфи та гобіти в Запоріжжі: на «Толоці» розказали про українські переклади творів Толкіна (ФОТО)

А ви знали, що в "чорновій" версії "Володаря перснів" Гендальф був гномом, а Араґорн - гобітом? Дилема "Торбінз або Беґінз", давноанглійські поеми та ілюстрації Алана Лі - і це лише частина захоплюючого обговорення легендаріуму Джона Р. Р. Толкіна, яке відбулося в Запоріжжі за участю перекладачки Олени О'Лір та письменника Володимира Аренєва.

Захід під назвою «Ельфи, гобіти, люди, дракони… Як відбувається українізація героїв Дж. Р. Р. Толкіна?» проводився в контексті фестивалю «Запорізька книжкова толока», що тривав з 26 по 28 жовтня включно. На зустрічі були презентовані книжки Джона Толкіна видавництва «Астролябія», а також — перше видання «Гобіта» в українському перекладі Олександра Мокровольського. Книжка «Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори» видавництва «Веселка» з ілюстраціями Михайла Біломлинського вийшла накладом у 115 тисяч примірників у 1985 році.

Під час заходу Олена О’Лір зачитала уривки зі своїх перекладів творів Дж. Толкіна та розказала історію їх створення:

Перекладач, звичайно, зобов’язаний якнайбільше вивчати контекст твору, який перекладає. І Олег Фешовець (директор вид-ва «Астролябія»- прим. ред.) мене, власне, до цього і спонукав. Він надав мені в користування видання, які на той час мав: і англомовні, і переклад «Володаря перстенів» Олени Фешовець. Звичайно, я орієнтувалася на ці переклади. А також спиралася й на інші твори Толкіна, щоб охопити зміст якнайглибше: міфологію, географію, мову».

Також модератори зустрічі детально розказали про «Берен і Лутієн» — твір, що зовсім нещодавно вийшов англійською, і вже є і в українському перекладі Олени О’Лір.

Це — історія про кохання смертного чоловіка Берена і безсмертної ельфійки Лутієн. Джон Толкін бачив цих персонажів, як уособлення себе самого та своєї коханої дружини Едіт. Він заповів викарбувати ці імена — Берен і Лутієн — на їхній спільній з дружиною могилі. Розпочав цей сюжет Толкін ще під час Першої світової війни», — розказала перекладачка.

Український письменник та літературний критик Володимир Аренєв розповів про долю видань нині всесвітньо відомих творів Джона Толкіна, що побачили світ вже після смерті англійського письменника завдяки його сину — Крістоферу Толкіну. Крістоферу допомогав канадський письменник Гай Габріель Кей: разом вони працювали з рукописами й видали спочатку «Сильмариліон», як «більш сюжетний, більш популярний твір», а потім — 12 величезних томів «Історії Середзем’я».

Це були всі рукописи, всі начерки Джона Толкіна. Потім Крістофер підготував видання незавершеного твору «Діти Гуріна», український переклад якої теж вийшов у «Астролябії». Далі — «Берен і Лутієн» і третя частина, що тільки цього року вийшла англійською, «Падіння Гондоліна». Видання проілюстровані відомим художникрм Аланом Лі, який, до речі, працював і над оформленням екранізацій творів Джона Толкіна», — розповів Володимир Аренєв.

Про Алана Лі говорили детально: про особливості його фантастичних малюнків, про вже колекційне видання «Гобіта» з ілюстраціями художника, про відповідність зовнішності персонажів описам Толкіна тощо.

Згадали на заході й про книжку «Листи до Різдвяного Діда», що в українському перекладі Олени О’Лір вийшла друком у 2017 році, й про видання «Падіння Артура», й про переклад давньої епічної поеми «Беовульф», яку Толкін «переспівав баладною строфою». 

Наприкінці зустрічі в аудиторії була можливість поставити питання модераторам: цікавилися складнощами перекладу, з якими зіткнулася під час праці Олена О’Лір, питанням перекладу власних імен у творі, а також — хто є улюбленим персонажем перекладачки у легендаріумі Толкіна. «Моїх улюблених героїв — двоє. Це — Берен і Лутієн, історія їх безсмертного кохання, яка відтворена і в нашому виданні українською», — зізналася Олена О’Лір.

Протягом «Запорізької книжкової толоки-2018» гості заходу мали можливість ознайомитися з презентованими виданнями Джона Толкіна: на фестивалі був представлений стенд «Астролябії» — львівського видавництва, яке надрукувало більшість творів Дж. Толкіна українською мовою.

Олександра ЛОЗОВ’ЮК