Еліна Околіт: візок — не вирок
Як ми вже писали, у Запоріжжі відбулася фотовиставка «Сильні духом», організатором якої була Маріанна Смбатян. На ній представлено долі запоріжців, створено 17 неймовірних образів відомих персонажів. Мені вдалося поспілкуватися з однією із учасниць фотовиставки Еліною Околіт, цілеспрямованою дівчиною, від якої віє позитивом та енергією. Еліна професійно займається фотографією, веде активний спосіб життя та має на меті створювати власні проекти.
— Розкажи, будь ласка, про себе.
— Мене звати Еліна, я із Запоріжжя, але народилася у Херсонській області. Активна дівчина, фотограф, обожнюю собак.
В мене був образ ніжної Джульєтти, а також я працювала у ролі фотографа, створила пару цікавих образів
— Як ти потрапила на фотопроект «Сильні духом»?
— Я давно знала Маріанну (Маріанна Смбятн є організатором виставки — прим. ред.), ми з нею спілкувалися через соціальні мережі довгий час, а потім я вирішила зустрітися. Вона мені дуже сподобалася, добра, відкрита. Одного дня Маріанна запропонувала взяти участь у її проекті. В мене був образ ніжної Джульєтти, а також я працювала у ролі фотографа, створила пару цікавих образів.
— Я знаю, що ти літала до Іспанії, як так вийшло?
— Це відбулося завдяки «Еразмус плюс», програмі, яка допомагає організовувати обмін соціально активними людьми з інвалідністю. Головна її мета — це зламати стереотипи і довести, що всі люди рівні та цікаві. Мій друг запропонував приєднатися, а я, не вагаючись, погодилась та зареєструвалася. І згодом разом з іншими новачками потрапила до Іспанії: там нас навчали як фотографувати, знаходити контакт з людьми та створювати свої проекти.
— Чи були якісь перешкоди, можливо важкий переліт?
— Ні, єдине чого я боялася, це — мови. Тому, що я не знаю іспанської. Інші учасники також були з різних країн, з Франції, Бельгії, Кіпру, то одразу зрозуміла, що буде важко спілкуватися. Проте, я даремно хвилювалася, все було дуже круто.
Я дуже люблю собак, вони — частина мого життя
— Чи є в тебе хобі?
— Я навчалась 6 років на кінолога, я дуже люблю собак, вони — частина мого життя. У моїх собак є нагороди, а саме: «Юний чемпіон України», «Юний грант чемпіон України», а також — «Юний представник породи України».
— Ну, в мене є собака, можливо вона також може бути чемпіоном?..
— (Сміється) Тільки в тому випадку, якщо є документи на неї.
Натхнення — коло мами, в рідному селі
— Як ти гадаєш, наше місто достатньо обладнане для людей з інвалідністю?
— Ну, якщо порівнювати з Дніпром, то в Запоріжжі краще створені умови. Безумовно, не вистачає пандусів, високі бордюри перешкоджають рух, прошу допомоги у перехожих. А вони з радістю допомагають, ще й дякують у відповідь, хоча дякувати повинна я. (Сміється)
— Де шукаєш натхнення?
— Коло мами, в рідному селі. Люблю природу, часто беру собак і просто прогулююсь селом. Відпочиваю від міста та насолоджуюсь свіжим повітрям. Також захоплююся фотографією, ходжу до церкви. Часто з друзями збираємося та переглядаємо фільми. А взагалі краще всього відкинути телефон та проводити час з рідними.
Валерія ЛЄНЬОВА