«Хоч правда сьогодні доступна ширше, ніж будь-коли раніше, вона може бути похована в морі лайків та брехні» або як соціальні мережі змінили світ

Ні для кого не секрет, що Інтернет та соціальні мережі змінили життя людей та самих людей. Інтернет та соціальні мережі змінили світ. За допомогою всесвітньої павутини ми можемо знайти ледь не всю необхідну інформацію, дізнатися чиюсь адресу, прочитати роботи один одного, скласти своєрідну уявну картину про людину, поспілкуватися з кимось, хто знаходиться від тебе за тисячі кілометрів тощо. Людство знає чимало винаходів, які змінили світ та вплинули на хід історії. Інтернет є одним із них.

В той же час Інтернет змінив і принципи ведення війни.

Війна, яку розв’язала росія проти України, також дала нам зрозуміти, що соціальні мережі сьогодні є своєрідним полем бою. Кожен допис, твіт чи публічна заява – це новий фронт війни.

Соцмережі сьогодні як впливають на хід війни, так і змінюють політичний ландшафт.

Суть російських соцмереж з початку війни 2014 року не в тому, щоб донести правдиву інформацію, а в тому, щоб виправдати вторгнення. Користувачі апелюють одними й тими ж фразами, які вичитали десь на просторах свого інфопростору, а медіа психологічно «обробляють» свою аудиторію, породжують в ній агресію та домагаються схвалення воєнних дій переважною частиною населення росії.

І поки одні користувачі використовують Інтернет для закликів припинити війну, інші, свідомо чи ні, але використовують його, щоб цю війну продовжити.

«Facebook – як поле бою, а Instagram – ніби концентраційний табір вільного часу із «лайками»-наглядачами. Сюжет для кіберпанку? Аж ніяк. Наше сьогодення» – пишеться в книзі Пітера Сінґера й Емерсона Брукінґа «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж».

Автори описують дослідження, яке вони проводили протягом п’яти років, що стосується  розвитку Інтернету, соціальних мереж та зброї, якими вони у результаті стали. Смайлики, меми, твіти й дописи, лайки й поширення – все це детально проаналізовано. Адже хоча сутички починаються онлайн, вони не обов’язково тільки там і залишаються. У світі «війни лайків» інтернет-конфлікти сьогодні зливаються зі справжніми.

Отож сучасна війна потребує не лише добре спланованої військової кампанії. Тут не минеться також і без вірусної маркетингової кампанії.

Дописи на особистих сторінках, інформація, яка згодом набуває розголосу, «бої» у коментарях, фото- та відео, які сьогодні з легкістю можна підробити, – все це має реальні наслідки.

Александр Нікс, директор «Cambridge Analytica» колись сказав таку фразу: «Жахливо, що деяким речам необов’язково бути правдою, адже в них вірять і так». Це дійсно проблема сьогодення. Мережею шириться чимало домислів, перекручувань інформації чи зумисних фейків, в мережі чимало «диванних» аналітиків і експертів, які мають велику аудиторію, що готова свідомо чи ні розділяти їхні думки.

Цікаві факти із книги:

  • У 2017 році технології та міжнародне право перетнули новий кордон, коли Міжнародний кримінальний суд виніс вирок Махмудові аль-Верфаллі за серію масових убивств у Лівії. Він став першим, кого звинуватили у військових злочинах тільки на підставі доказів, знайдених у соціальних мережах.
  • Італійське видавництво журналу «Wired» висунуло Інтернет на Нобелівську премію миру.
  • У 2013 році Верховний суд Китаю постановив, що окремі особи можуть бути звинувачені в наклепі (й засуджені на три роки ув’язнення), якщо вони поширюватимуть онлайн-чутки і ці чутки побачать п’ять тисяч користувачів Інтернету і поширять їх понад 500 разів.

Не важливо, хто ви: генеральний директор, головнокомандувач, військовий командир. Якщо ви не працюєте із соцмережами, то програєте – запевняють автори. І з ними важко не погодитись.

Цитати із книги:

  • Відео та зображення швидші, ніж правда.
  • Там, де німці використовували радіо та бронетехніку, ІДІЛ вперше застосувала інший тип бліцкригу – Інтернет як зброю.
  • Віртуальні голоси лунають гучніше.
  • Хай які є новини, якщо вони походять від друзів та рідних, їм схильні вірити більше.
  • Замало знати, які дії планують китайські адмірали, – потрібно також пильнувати за думками 600 млн китайських користувачів соцмереж.
  • Так само як Інтернет переформатував війну, війна тепер радикально переформатовує Інтернет.
  • Хоч правда сьогодні доступна ширше, ніж будь-коли раніше, вона може бути похована в морі лайків та брехні.
  • Найефективніші інструменти онлайн-битв – виклад, емоція, автентичність, спільнота та інтернет-наводнювання.
  • Кожна битва нібито персональна, а кожен конфлікт – глобальний.
  • Соцмережі дозволили активістам «організовуватися без організації».
  • Що частіше ви чуєте якесь твердження, то рідше оцінюєте його критично.
  • Кожен має право на власну думку, але не на власні факти.
  • Реальність не тотожна сприйняттю.
  • Що сильніше залучені емоції, то ймовірніша вірусність.

Отож соцмережі змінюють світ. Вони впливають на політику, економіку, культуру. Вони є ключовим важелем у ході війни.

Сьогодні можна безпосередньо комунікувати з людьми, з якими ви воюєте. Із ними можна вступати в дискусії у коментарях, надсилати їм запити в друзі, переконувати та заохочувати до якихось дій, спільними діями блокувати їхні сторінки або ж тихо стежити за їхнім цифровим життям.

І хоч сьогодні повідомлення в соцмережах дуже часто поширюють боти,  рабами їхньої діяльності майже завжди є люди.

Підготувала: Маргарита Нікітіна