Історії волонтерства студентів факультету журналістики

«Без тилу не буде фронту , без фронту не буде тилу»

З початком повномасштабної війни тисячі українців стали волонтерами, парамедиками та добровольцям . 

Сьогодні ми хочемо розповісти вам про 3 таких історії на прикладі студентів факультету журналістики . 

Каміла Ситнік , 21 рік.

Волонтерська діяльність Каміли розпочалась майже відпочатку повномасштабної війни на території України. Бо це був один із складних періодів для наших хлопців, які боронять наші землі. Невідомість, зима, нестача базових потреб. Коли вона дізналась, що знайома активно займається зборами всього необхідного для військових, то одразу разом зі своєю сімʼєю долучилась до допомоги.  Це були збори одягу, тари для готової теплої їжі, яку готували деякі ресторани міста для хлопців, медикаментів, перевʼязувальних матеріалів, коштів тощо. 

Згодом приєдналась до команди вчителів та учнів школи, в якій навчалась, там ми готували тканину на маскувальні сітки для захисників. 

Через деякий час дівчина стала частиною команди волонтерів Запорізького національного університету і наразі продовжує працювати там . Її  зона відповідальність це комунікація в соцмережах , з цих джерел надходять запити на допомогу. 

Наразі продовжує брати участь у перевірених зборах для хлопців як фінансово, так і в інформаційному просторі. 

«Ввжаю, що важлива зараз будь-яка участь аби підтримувати наших військових, які стали на захист нашої країни ціною власного життя. Ми маємо про це пам’ятати та цінувати!» — каже Каміла. 

Манько Владлена , 21 рік . 

До повномасштабного вторгнення займалася розвитком свого блогу , моделінгом та навчанням на факультеті Журналістики . 

Допомагати війську Владлена почала ще з підліткових років , коли батько пішов служити в АТО. 

Після взяла перерву , до подій в Маріуполі .

Серйозний шлях волонтерської діяльності , почалася з повномасштабного вторгнення, а точніше з облоги Маріуполя .

На початку Владлена донатила , робила у своїх соц.мережах : пости, заклики, міні фільми про про хлопців в Маріуполі , боролася за захисників Азовсталі , а надалі вже за полонених . Допомала в розголосі зборів , акцій , організації акцій . Налагодила комунікацію з німецькими волонтерами , які надсилають медичну допомогу для військових . 

Зі своїх основних досягнень, дівчина вважає : закритий збір для 53 бригади ЗСУ , 2 закритих збіра в рамках проєкту « тиловики Азову» на загальну суму 150 тисяч. грн , закритий збір на автівку для 3ОШБР та боротьбу за полонених. 

Наразі займається теплими посилками для хлопців , за останній місяць було відправлено 7 посилок , по 50 кг допомоги . 

«Без тилу немає фронту , без фронту немає тилу, це повинен розуміти кожний свідомий українець» — говорить Владлена. 

Катерина Бутенко 19 років , м.Бердянськ . 

До повномасштабного вторгнення займалась журналістикою та ходила в музичну школу , батько на війні з 19 року, тому коли передавали посилки хлопцям , завжди любила допомагати. 

Після повномасштабного вторгнення виїхали з Бердянська до Запоріжжя, спочатку дівчина донатила, влітку допомагала у волонтерському фонді «Бердянці — свій для своїх» з вересня відокремилась, бо не встигала з навчанням, після останнього штурму батька з якого всі повернулись або з важкими контузіями або з пораненнями , дівчина вирішила серйозно займатися волонтерською діяльністю . 

Зараз Катя вже передала 4 посилки з « теплом» та важливими речами , хлопцям з бригади «Азов» , при цьому дівчина особисто відвозила їх на Донбас .

«Очі військових коли для них щось робиш це щось неймовірне» — говорить Катя . 

Зараз дівчина робить другий великий збір для тро ЗСУ на гарячий напрямок фронту . 

Манько Владлена