Історії з вуст фанатів – чарівні, захопливі, палкі

Історії з вуст фанатів – чарівні, захопливі, палкі. В них знаходить своє продовження сюжет та зустрічає кінець темрява якихось змовчувань. Тут – м’який глиняний світ, власні герої в чужих панцирях та вподобана історія у власному продовженні. Не важливо, фанфік чи оріджинал, на дві чи двісті дві сторінки – іноді занадто прекрасний, тремтячий світ, який хтось бачити перед собою

«Fanfiction» – це те, як виглядала б література в пост-апокаліптичному світі, якби була знову винайдена купкою талановитих фанатів поп-культури, закритих в бункері. Вони роблять це не заради грошей. Зовсім не для цього. Письменники пишуть й викладають в інетрнет свою творчість заради власного задоволення. Вони – звичайні шанувальники, але не мовчазні диванні вживачі медіа. Культура звертається до них, і вони відповідають їй на її власній мові.

– Лев Гроссман, TIME, 18 липня, 2011 рік.

Я згодна з цим без марних суперечень. Дійсно, подібний вид творчості існує далеко не заради грошей – заради задоволення, яке отримуєш ти в процесі написання і задоволення, яке отримає читач в процесі читання. Адже дивовижне чарівництво – створювати історії, нехай і продовжувані з чиїхось.

Тому що ти пишеш заради того, щоб писати; отримати егоїстичне задоволення від процесу, ледь не спробувавши на смак кожне слово – у тебе в кишенях залишиться гучний дзвякіт дріб’язку, і справжнє ім’я буде сховано за псевдонімом. І це нічого – любов до письменництва не згасне жалібною восковою свічкою, залишиться яскравим полум’ям і буде відігрівати у скруті.

Бо справжня творчість – вона безцінна.

Тобі ціни не скласти за кожний рядок, ти не спиш вночі і ледь волочиш ноги вдень, раз у раз випиваючи гірку каву, чашку за чашкою. Тому що хтось вбирає твої історії замість знань, знаходить в них своє спасіння і боязко дякує у відгуках або особистих повідомленнях. Тому що, по суті, в стандартах сучасності ані тобі, ані тому невідомому читачеві ці історії не мають бути потрібними та цінними – ти ж напишеш їх заради грошей, а він прочитає тому, що треба. Ось тільки все виявляється абсолютно іншим в реальності – хтось дякує тобі за вистражданий, вигрітий думками і збитими кінчиками пальців світ, а ти лише заради цього можеш не спати, забуваючи про буденність.

Тому що вдень – бездарний нероба, зобов’язаний бути сірістю серед людей, що звикли до гноблення та палючого алкоголю на вихідних; вночі – хтось, даруючий цілих світ сотнею сторінок.

І, насправді, важко зрозуміти, що й надалі штовхає писати – дивлячись на текст в інший час дивуєшся собі, не пам’ятаєш, звідки пришла ідея і наскільки важко плелись рядки. Адже там, в минулому, десятки втрачених заради цього годин, і майбутнє відобразить його ще тисячі разів.

Адже письменництво, навіть у рамках фанфікшену, – безцінний талант.

Автор: Марина БОГУСЛАВСЬКА