Кияни представили драму «Розстріляні Від(ро)дження» в Запоріжжі
29 вересня до Запоріжжя завітала театральна спільнота «ДСП» міста Києва з пластично-поетичною драмою «Розстріляні Від(ро)дження»
Вистава відбулася на сцені театра-лабораторії «VIE».
Чого і варто було очікувати, в залі був повний аншлаг. Протягом усієї вистави глядачі затамувавши подих, зберігали повну тишу. Вразила дивовижна майстерність акторів: рухами та словами їм вдалося донести до глядача атмосферу доби «Розстріляного відродження». Мурашки пробирали усе тіло, а емоції захоплення не відступали ні на мить. Час за переглядом плинув швидко, а гучні овації не змусили себе чекати.
Також після вистави нам вдалось поспілкуватися з режисером – постановником Алексом Боровенським:
— В нашій країні усіх хвилює питання війни. Чому саме період «Розстріляного відродження» на вашу думку відзеркалює події, які наразі відбуваються?
— Коли створювали цю виставу, ми навіть не мали на думці нічого такого. Я просто «захворів» темою розстріляного відродження, побачив документальний фільм «Будинок слова» і мене дуже зацікавила ця тема. Спочатку ми почали працювати з віршами, хотіли, щоб кожен великий поет того часу був представлений, і нам це вдалось. А от коли почали працювати з їхніми текстами, то вже зрозуміли про що ж вони, і наскільки це корелюється з сучасністю. Наприклад, початок, сцена на майдані коло церкви — там зрозуміло, що це — про сучасний майдан і воно виникло само по собі, тобто у нас не було такої задачі спочатку. Але коли ти живеш зараз в цій країні, ти не можеш про це не говорити. Останній вірш — це єдина сучасна поезія. Борис Гуменюк – це сучасний автор, який пройшов АТО, в нього всі вірші про це. Цей вірш ми підготували для фестивалю, до цього в нас його не було. Чим далі тим більше ця вистава стає сучаснішою.
— А можливо таке , що через деякий час ми знов побачимо цю виставу, але вже доповнену?
— Звісно! Це вже мабуть шоста версія, в мене актори іноді плутаються. До цього було більше віршів та довга любовна лінія, але ми її скоротили. Залишили такі актуальні теми, як прийняття своєї долі, смерть, знищення української нації. Відповідно деякі вірші почали з`являтися, інші не витримавши іспит часу зникли.
— За яким принципом ви обирали поезії для вистави?
— Спочатку зробили вибірку всіх визначних поетів того часу. Також вирішили взяти поезії Олени Теліги, яка по часу не зовсім підпадає під покоління «розстріляного відродження», але доля в неї значно перекликається з ним. Тичина, який не розстріляний фізично, але він розстріляний душевно. Як режисер я обрав те, що мені подобається.
— Як обирали акторів?
— Мені важливо щоб людина мала голос, душу, щоб вона розуміла, про що вона читає. Я наприклад не маю режисерської освіти, і я вважаю, що незалежний театр — це дуже добре. Потрапити до театральної спільноти «ДСП» мають шанс усі, бо склад команди постійно змінюється. Під кожний проект ми збираємо кастинг, в нас зараз готується друга вистава під назвою «Коліно Костенко» за поезією Ліни Костенко, там, наприклад, для ролей треба 10 дівчат.
Наразі це була не остання зустріч міста Запоріжжя і театральної спільноти «ДСП». Алекс Боровенський планує приїхати з вдосконаленою поетичною драмою «Розстріляне відродження» в майбутньому.
Анастасія АНДРЄЄВА