Лідер гурту Skystation: «Ми не пишемо пісень російською мовою»

18 квітня в Запоріжжі відбувся перший фестиваль альтернативної рок-музики. У студію радіо "Universe" завітав його організатор, музикант гурту Skystation Віталій Очерет та розповів про організацію та емоції від фестивалю, а також про рок-музику в Запоріжжі. 

— Віталію, розкажи, про себе, хто ти за професією, де навчався і де працюєш?

— Приблизно рік тому я закінчив запорізький національний університет за спеціальністю «Журналістика», став магісторм, благополучно випустився. І з того часу я став вільною людиною, почав більше займатися музикою, іншими справами.

— Розкажи, як ти прийшов у музику, це було твоє дитяче захоплення?

— Ні, це якось дивно сталося, бо мої батьки, бабусі, дідусі ніколи не займалися музикою, на скільки я знаю. І я не цікавився цією справою до 15-16 років, а потім почав «втягуватися» в музику, мені сподобалися певні гурти. І потім на першому курсі університету я познайомився зі своїм теперішнім найкращим другом Валерієм Калайтаном. Тоді він був вокалістом, співав попсу і я йому запропонував робити живу музику. Він погодився і ми пішли у студію спробувати, що ми можемо. Тоді ми насправді нічого не уміли, я не знав як грати на гітарі. Але от зараз пройшло майже п’ять з половиною років і приємно розуміти, що недарма ми тоді почали робити музику. Власне з того моменту і почався гурт «Skystation».

— Я так розумію, у тебе немає музичної освіти?

— Немає, у нашому гурті ні у кого цього добра немає, окрім Валерія Калайтана. Він якраз із музичної сім’ї і розуміється на музиці в плані технічних моментів.

— Ти сам навчався грати на гітарі чи у тебе був вчитель?

— Сам, у мене виникло бажання на підсвідомому рівні, хочу, і все, і навчився.

— Зараз грати на гітарі — це супер і клас!

— Це завжди, коли є в компанії хлопець із гітарою — він перший хлопець на селі. Але до мене це не стосується, тому що я не знаю жодної «блотної» пісні, чи «русский рок». Тобто якщо до мене якийсь гопнік підійде коли я буду з гітарою і скаже «зіграй мені», то я відповім, що не знаю його пісень і він мене поб’є.

— Ви з Валерієм Калайтаном зійшлися 5 років тому, а як двох інших учасників ви знайшли, чи, можливо, вони вас?

— У нас було багато спроб, помилок, ми шукали людейякі підійшли б нам за характером, які б доповнили б нас. І от минулого року ми знайшли барабанщика Андрія Петровського. І менш ніж пів року тому ми знайшли басиста Олександра Гондарєва. Тепер у нас Валєра просто співає, бо раніше він грав на басі і співав, а тепер у нього є можливість більше спілкуватися з публікою,  також грати на клавішах, бо він такий мультиінструменталіст.

— Ви не думали запросити дівчину, можливо, для вокалу?

— У нас був такий досвід на початку роботи і потім ми зрозуміли, що краще коли буде чоловічий гурт, нам тоді простіше.

— А ви відкриті для музикантів, людей, які могли б поповнити ваш гурт?

— На даний момент мене все влаштовує — 4 людини, які майже повність зіграні, які розуміють оде одного. В принципі, мені хотілося б зіграти концерти з віалончеллю, зі скрипками і наживо з ними пограти концерти. А щоб вони стали повноцінними учасниками гурту — не знаю, це потрібно колегіально вирішувати.

— А ти лідер вашого гурту, можна тебе так назвати?

— Мабуть можна, тому що я займаюсь усима мас-медійними справами, що стосуються розкрутки гурту.

— Є якість суперечки між вами у гурті, чи ви дружні?

— Ми, я б сказав, як брати. Є, наприклад, гурт «Kings of Leon», там три брати ридних, а четверий — їхній троюрідний брат. І коли у них на інтерв’ю запитали, що буде, якщо хтось із учасників налажає, вони відповіли, що нічого не буде, бо вони можуть дати у пику своєму брату і все буде знов чудово. І у нас так само. Ми критикуємо одне одного, але потім розуміємо, що так і має бути.

— Тобто у вас після виступів бувають якість «разборы полетов», ви сидете і говорите, що було не так?

— На наступний день після виступу ми спеціально передивляємося відео чи переслуховуємо записи, щоб зрозуміти, де ми злажали
чи не злажали. І цікавимося у глядачів, звичайно. Тобто ми намагаємося підвищувати свій рівень майстерності.

— Розкажи про ваш стиль, у якому ви виконуєте музику.

— Це також дивна історія і суміш, тому, що кожен учасник гурту полюбляє різну музику. Наприклад, басист може слухати усе — від щанслну до попси, барабанщик слухає важку музику, в стилі метал, хард-рок, вокаліст також слухає усе — клубну музку, Грішу Лєпса. А я слухаю,  в принціпі, те, що ми граємо — це суміш інді, гранжу, панку, гаражного року и психоделічного рок-н-роллу. Я якось привив це друзям, а вони прививають мені свої стилі і це цікавий обмін. Але зараз ми працюємо над новим дебютним повноформатним альбомом і там у нас будуть елементи різних жанрів.

— Віталію, розкажи про те, скільки у вас на сьогодні пісен і, власне, про дискографію, що ви вже створили і випустили. 

— У гурту «Skystation» сьогодні є виданий сингл та ЕР (від англ. Extended Play — міні-альбом — ред.) там п’ять пісень. Взагалі на концертах ми граємо, звичайно, більше своїх пісень, яких в доробку близько 20-ти. Крім того виконуємо кавери наші улюблені. Щодо мови пісень, співаємо виключно українською або англійською. Нас часто питають, чому саме англійською, але ми не можемо відповісто. Прото нам так легше передавати емоції, буває, що текст краще пишеться українською, нам важко це пояснити.

— Російською є у вас пісні?

— Ні.

— Чому?

— Так історично склалося, це навіть не пов’язано із теперішніми подіями. А зараз ми і не хочемо створювати слова російською мовою.

— Може бути так, що вам запропонують вірші і попросять їх покласти на музику?

— Чому й ні, можливо якийсь вірш Шевченка, або ще якогось автора, ми можемо покласти на музику. У нас був такий досвід, ми грали на Запорізькому Дубі, були музичним супроводом до вистави «Іродова морока» Куліша і для нас це був цікавий досвід.

— Буквльно минулими вихідними в Запоріжжі відбувся фестиваль, який організував гврт «Skystation». Розкажи, чия це була ідея?

—  «BlackShadowFestival- 2015» називається фестиваль. Я його придумав та втілив. Чому я це зробив? В Запоріжжі якость так склалося, що багато концертів організовують в різних стилях, але саме інді-рок,  грандж,  рок-н-рол менше поширені. І мене це ображало, оскільки я люблю таку музику і ми працюємо в цьому стилі. І тому я захотів організувати фестиваль. Вдалося зібрати 5 гуртів, як і планувалося. Це був одноденний фестиваль.

— Звідки приїхали гурти?

— Був гурт «Virophage» з Дніпропетровська, «Red. Cat. Fish.» з Дніпродзержинська і три запорізькі гурти. Це «СтоЯк1», «BadMovieTitle» і ми — «Skystation». Ці п’ять гуртів грають в одному дусі, але в різних стиля, починаючи від панку, закінчуючи гаражним роком.

— Я так розумію, ти організовував вперше подібний захід. І що тобі виявилось робити найважче?

— Навыть не знаю, мабуть умовляти друзів: «прийди на концерт, я ж організовую, не хтось там із вулиці, я ж тві друг!».

— Скільки було людей на фестивалі?

— Людей, до речі, було не дуже багато, близько п’ятдесяти,  але, я вважаю, що це непогано, оскыльки реклами, як такоъ, не було.  Я вдячний гуртам, що вони приїхали, допомогли мені у втіленні ідеї.

— Що означає назва «BlackShadowFestival- 2015»?

— Black Shadow, взагалі, це модель старого мотоцикла. Із фестивалем це пов’язано тим, що стилі інді-рок, грандж, психоделічний рок-н-рол завжди асоціювалися з мотоциклами. Тому, що інді-рок — це незалежність,  Independence, і мотоцикли відносяться до року напряму. Мені здається, що це неординарно, цікаво, не просто «рок-концерт».

— Чи задоволені ви були публікою під час виступів? 

— Впринципі, можу сказати, що так. Якщо людей було не так і багато, то вони брали своєю якістю. Тобто вони були дуже сильно заряджені енергетично, передавали нам свої емоції. Публіка під сценою не просто стояла, а ворушилась, танцювала, це було дуже приємно.

— Чи буде повторюватися цей фестиваль?

— Маю надію, що у 2016-му році ми проведемо другий BlackShadowFestival, можливо я заручусь підтримкою ентузіастів, можливо вдастся знайти спонсорів і тоді ми б зробили взагалі опен-ейр фестиваль.

— Які плани маєте на маєте на майбутнє?

— Планів дуже багато, звичайно ми думаємо про концертні тури, є варіанти зіграти на фестивалях, в інших містах. Хочеться розширювати діапазон, показати свою музику всій Україні.

Марина Галич