Мистецтво сьогодні: ренесанс чи футуристична яма?
Зараз так модно бути несхожим, епатажним, що все це стає банальністю і дурістю. Унікальним залишається той, хто не намагається шокувати чи наслідувати цю «незвичайність». Творчі люди демонструють сучасності речі, які називають мистецтвом, хоча їхня творчість подекуди викликає лише сміх
Я цікавлюся сучасною поезією та часто відвідую літературні вечори молодих поетів. Мені подобається спостерігати за тим, як люди зараз бачать письменницьку творчість і як вони по-новому її позиціонують. Можливо, через 30-50 років творчість багатьох сучасних двадцятирічних поетів буде вивчатися за шкільною програмою, а їхні вірші декламуватимуть біля дошки школярі. Я вірю, що це можливо, бо дуже багато талановитої молоді. Але разом з цим мене обурює те, як деякі люди легковажно ставляться до літературної діяльності і нахабно називають віршами або красивим французьким словом «верлібр» свої беззмістовні поєднання слів. Я не ворожо ставлюсь до жанру вільного вірша, але ж не можна невміння писати виправдовувати «своїм творчим баченням». Остап Вишня сказав дуже влучні слова: «Коли входиш у літературу, чисть черевики!». Не може кожен бажаючий стати поетом чи письменником, треба заслужити це звання і витрати багато днів і ночей на те, щоб хоч трохи наблизитися до когорти письменників.
Те ж саме можна помітити на сучасних художніх виставках, де поряд з геніальними картинами розміщені якісь дитячі розмальовки з «дуже глибоким» сенсом. І це не кажучи про деякі інсталяції, що насправді є купою сміття, яке автори цих «шедеврів» намагаються виправдати благородною ідеєю, запевняючи, що «це провина глядача, якщо він не може зрозуміти великий задум митця». Ми не повинні хвалити таку творчість, ставити її на одну полицю поряд із геніальними речами. Якщо ми будемо заохочувати цих митців, то вони скоро закопають всю сутність мистецтва у велику футуристичну яму! Не треба аплодувати голому королю, роблячи вигляд, що він має шикарне вбрання.
Автор: Ірина КРАМАРЕНКО