«Найбільший суперник – це ти сам»: Артур Бутенко про досягнення у спорті
Артур Бутенко, студент НУ «ЗП», розпочав кар'єру плавця в шість років. Наразі Артур – майстер спорту, бронзовий призер юнацького чемпіонату України та багатократний призер Всеукраїнської Універсіади.
Ми вирішили поспілкуватися з молодим спортсменом та дізнатися, як йому вдалося досягти таких вершин.
Взагалі, це була ідея мого батька. Він хотів, щоб я не хворів
— Артуре, чому ти вирішив займатись саме плаванням?
— Я прийшов до басейну у ранньому віці. У чотири роки навчався триматися на плаву, а з шести років почав займатися професійно. Спробував, сподобалось — так і почав. Взагалі, це була ідея мого батька. Він хотів, щоб я не хворів, бо плавання загартовує і розвиває усі групи м’язів. З 14-15 років вже серйозно займаюсь цим спортом.
— Тобто, ти займався спортом паралельно зі школою. Чи важко поєднувати професійний спорт та навчання? Можливо спорт вплинув на вибір спеціальності?
— У школі було важко поєднувати навчання та тренування, бо мало хто з вчителів йшов на поступки. Доводилося приходити на тренування раніше, щоб встигати на перший урок і сидіти до останнього, та потім знову йти на тренування. В університеті набагато легше, тут більшість викладачів йдуть на поступки і дають завдання додому. Я лише повинен все добре знати та прийти до викладача, щоб усе скласти. Спорт вплинув на обрану мною спеціальність. Зараз я навчаюсь в НУ «ЗП» на спеціалізації фізична культура та спорт. Я хотів поступити на фізреабілітолога і бали в мене були високі, але там сказали — або плавання, або навчання.
Зараз я тренуюсь два рази на день у басейні та один раз у залі
— Як часто ти тренуєшся?
— День плавця починається з раннього підйому о 5:20, сніданок і — на тренування на сьому годину ранку. Після цього їду додому відпочивати, а потім — знову на тренування о 14:45. Після басейну я одразу вирушаю у тренажерний зал і до шостої години вечора я приходжу вже додому. Коли навчався в школі, то мав інший графік: тренування, школа, тренування, дім. Зараз я тренуюсь два рази на день у басейні і один раз у залі. Всього за тиждень займаюсь спортом на воді 11 раз і 4 рази відвідую тренажерний зал.
— Ти проводиш багато часу на тренуваннях та поєднуєш навчання зі змаганнями. За весь час не було думки здатись, залишити спорт?
— Звичайно, були такі думки, але слідом думав, що невже я даремно стільки років так рано вставав, працював, не досипав, щоб так просто здатися. Також є люди, які мотивують йти далі, чогось досягати. Наприклад, для мене це — Майкл Фелпс, 23-кратний олімпійський чемпіон. Він, як приклад того, чого можна досягти в плаванні.
Пам’ятаю змагання, коли я виступив з температурою 38 градусів
— Які були в твоєму житті найскладніші змагання?
— Змагання самі по собі всі складні. Добре пам’ятаю змагання, коли я захворів в останній день і виступив з температурою 38 градусів.
— Яка найбільша дистанція, яку ти пропливав?
— Найдовшу дистанцію я плив на тренуванні 5 км без зупинки кролем. Проплив за годину. На змаганнях максимальна дистанція — 1500 кроль.
— У спорті завжди є суперники,хто твій?
— Найбільший суперник — це ти сам, але є друг і спаринг — партнер на тренуванні.
— Як ти готуєшся до змагань?
— Ми готуємося до змагань на тренуваннях, відпрацьовуючи техніку стартів, поворотів, техніку плавання. Режим дня дотримуватися також потрібно весь час. За тиждень чи два не потрібно розпорошувати свою «змагальну» енергію, тобто треьа вести себе спокійно, не біситися, ну, і все в цьому дусі. З приводу правильного харчування – не підкажу, бо їм усе. Але, те, що ніколи не можна – це чіпси, сухарики, газована вода.
Я подивився, яке життя в іншій країні, відпрацював помилки та плаваю в новому колективі
— Судячи з твоїх фото у соцмережах, ти зараз тренуєшся в Омані. Розкажи, як взагалі ти туди потрапив? Чим там займаєшся?
— В Омані я тренуюсь у запорізького тренера Івана Проскури. Тут я вже брав участь у змаганнях з оманцями «Першість Маската» та посів три перших та одне третє місце. Ми виступали у спеку 42 градуси, але попри всі недоліки, я вважаю, що це — важливий досвід. Я подивився, яке життя в іншій країні, відпрацював помилки з техніки та плаваю в новому колективі. Я тут вже півтора місяці. Головний недолік поїздки – це довготривалість. У майбутньому я б хотів ще приїхати, але не на такий великий строк.
— Що можеш порадити початківцям спортсменам?
— Головне – це поставити для себе мету та завдання, знайти взаєморозуміння з тренером, слухати його — та все вийде!
Інтерв’ю підготувала Софія НАЗАРЕНКО