Не все влаштовує в гуртожитку? Так і має бути!

Цього року сотні підлітків відчули себе героями якогось американського фільму жахів. Чому американського? Тому що вони нарешті вступили в доросле, незалежне від батьків життя... Це свобода, друзі, пригоди. Чому жахів? - запитаєте ви. А тому що не все виявилося таким, яким уявляли собі наївні абітурієнти

30-31 серпня виявилися справжнім випробуванням для всіх, хто брав участь у заселенні майбутніх першокурсників. У передостанній день цього літа, за словами подруги, було нестерпно жарко і неймовірно метушливо. 31-го приїхала заселятися я зі своєю сестрою. І цей день я запам’ятаю до кінця свого життя… Нас привіз тато, було дуже холодно. Сонце десь сховалось, відмовляючись спостерігати за тим, як ми відчайдушно намагаємося налагодити своє життя на новому місці. Треба було вистояти всі черги, рознести купу необхідних документів, підписати договори і, нарешті, отримати ключ! Це був реально щасливий момент для всіх, хто з дев’ятої ранку бігав територією гуртожитку та університету.

На ключі — відзначений код, який одразу вказує на номер блоку, поверху та кімнати. Стоявши в черзі за цим «священним» предметом , я із заздрістю спостерігала за тим, як деякі щасливчики вже повним ходом заселяються в свої кімнати.

Днями я провела невеличке опитування серед знайомих першокурсників, де звучало одне просте питання: «Як тобі живеться в гуртожитку?»

«Жити в гуртожитку дуже весело, звичайно, тут у мене з’явилося дуже багато друзів, але зосередитися на парах неможливо», — відповіла моя однокурсниця Анастасія Куркіна, сумно знизуючи плечима.

«Нормально, — відгукнувся Володимир Шалоїменко, студент журфаку, — у мене затишна кімнатка, всього один співмешканець…»

Першокурсниця Ганна Підлужна зазначила, що кімнати в 3-му гуртожитку мають досить пристойний вигляд. Вона очікувала побачити тільки стіл і ліжко, з обдертими стінами, але її побоювання, на щастя, не виправдалися.

«Мене все влаштовує. Тільки напружує відсутність гарячої води і те, що з вікон задуває», — висловлюється Потоцька Олена, сусідка по блоку.

А одна з моїх однокурсниць вже встигла знайти тут своє кохання.. Що тут ще можна сказати 🙂

Розповім я про свої враження. Повернемося до дня заселення — незабутнього 31 серпня! «Через те, що вчора ліфти були перевантажені, сьогодні вони не працюють!», — дали нам з ранку знати в першому корпусі ЗНУ. Я майже не надала значення цим словам, АЛЕ НА ТОЙ МОМЕНТ Я НЕ ЗНАЛА, ЩО БУДУ ЖИТИ НА 8 ПОВЕРСІ! Бідний мій тато… йому дісталося найбільше у той день — прощання відразу з двома дочками, а також — їх нереально важкі сумки.

На ключах — номер 187. Піднімаємося на свій поверх і відкриваємо двері своєї кімнати…

Хочу висловити подяку тим, хто врахував моє прохання в заявці поселити мене з сестрою в одну кімнату. Ви дуже добрі люди! Ми з сестрою були в захваті від загального стану приміщення. Провівши тата, ми тут же взялися за прибирання, почали знайомитися з сусідами по блоку.

Окремо хочу сказати про сусідів — вони у мене найкращі! У перший же вечір хлопці з «п’ятірки» запросили нас з сестрою на чай, дівчата із восьмої кімнати приготували цей чай і в дружній атмосфері ми продовжили наше знайомство. Тимур Дубачинський, студент другого курсу факультету журналістики і член студради, став моїм щирим другом з першої секунди знайомства. Його поради рятують мене і донині. Днями він отримав серйозну травму ноги, граючи у футбол, і деякий час він не зможе відвідувати заняття. Дуже сподіваюсь, що він якомога швидше одужає.

Умови в гуртожитку такі, що перші пару тижнів я не могла прийти до тями — куди я попала і що я тут взагалі роблю. Навіть у творі для Віктора Володимировича Костюка я написала, що гуртожне життя це «жесть», хоча зараз трохи соромно за це.

Загалом, хочу закінчити цей текст такими рядками: якими б чудовими не були умови в гуртожитку, твій настрій не буде там таким же класним, якщо тобі не пощастить з сусідами по блоку. Думаю, я і зараз із задоволенням приходжу сюди, як в свій дім, завдяки людям, які живуть поруч зі мною.

Всім іншим мешканцям гуртожитків ЗНУ бажаю, веселих студентських буднів, хороших друзів, крутої музики і легкого навчання!

Автор: Шахсанам БІНАЛІЄВА