Незвичайна наука про звичайні монети: розмова з Юрієм Мосейчуком про нумізматику

Юрій Мосійчук – студент другого курсу історичного факультету ЗНУ. Юрій з дитинства колекціонує різноманітні монети та банкноти, грошові марки та інші платіжні засоби. Ми вирішили поцікавитися у майбутнього історика, як це – бути нумізматом та що можна розказати про звичайну, здавалося, монету.

• Коли Ви зрозуміли, що хочете стати нумізматом?

Коли мені було 8 років, мій дідусь віддав мені монету, яку знайшов на городі. Це була звичайна монета 1914 року, ніякої унікальності, просто монета часу Першої світової війни. Ну мені стало цікаво, до того ж історією я захоплювався ще до того, як мені дідусь віддав цю монету. Ось потихеньку й почав входити в цю справу, збирати монети, які зараз є в Європі, і поступово це переходило на збирання монет певного історичного періоду, а там трошки й зачепилася й банкнотна справа. За деякими купюрами я прочитав дві книжки та вивчив міжнародну класифікацію, а ось з монетами все пішло глибше, їздив на різні конференції. Також цікавими мені стали різні системи збереженості монет. Ми користуємося єдиною системою – це американська система: чим вища буква (А, В, С, D) – тим краща збереженість. Плюс до цього єдині каталоги, єдині критерії, за якими автори описували монети. Наприклад, є каталог монет царської Росії (це каталог 1742 року). Він досі діє, бо досі нічого кращого не зробили. Автор написав у цьому каталозі буквально все, що можна. Там частково розповідається про формування монетної справи та монетних систем у Європі та світі. До того ж, це каталог – тобто ви можете відкрити його, подивитися малюнок монети, її опис, рік, монетний двір. Цікаво й те, що багато з таких авторів – це люди, які й створювали ці монети, тобто вони були представниками монетного двору.

• Які монети зберігаються гірше?

Римські монети погано збереглися. Це тому що вони довгий час ходили, до того ж матеріал, з якого виготовляли римляни монети – це поєднання срібла поганої якості та інших сплавів, тобто не було єдиного сплаву. У нас римських монет велика кількість. Ті монети, які добре збереглися, то вони не були в обігу. Ще такий цікавий факт з римськими монетами. Коли вони переходили до нового імператора, то здебільшого вони просто перебивали свій портрет, усе інше не змінювалося. Тому одна монета могла бути в обігу великий період часу, через що вона зношувалась. Проте саме римське карбування є еталоном якості. Неякісні монети просто не випускали з монетного двору. Візантійські монети також були поганими.

Існує така гіпотеза, що монета зі справжнього стовідсоткового золота м’яка. Це золото, так звані «три дев’ятки», насправді достатньо тверде, його просто неможливо зігнути. Якщо зробити монету зі сплаву золота й срібла, то вона в житті гнутися не буде! Але на практиці часто брали сплав золота з міддю, який дуже добре мнеться. Система розбавлення золотом існувала фактично усюди. Я навіть більше скажу – зараз монета, зроблена зі сплаву золота й срібла, цінується більше, ніж монета з чистого золота.

Чому не робили монети з чистого золота? Бо його практично ніде не було, тобто це було дорого та неефективно. Був навіть період в історії, коли нормальної сировини для монет зовсім не було, тому у цей час з’являються «гарматні монети». «Гарматні» не від того, що монетами стріляли. Річ у тому, що якщо золото та срібно з колоній почали везти одразу, то мідь та олово везти не хотілося. Тому олов’яні та мідні гармати просто переплавлялися задля того, аби потім використати цей матеріал для сплаву з дорогоцінним металом для виготовлення монет

До речі, цікавий факт. У деяких країнах навіть існує «їстівне золото», яке подають в ресторанах.

Також те, на скільки монета збереглася, залежить і вид ґрунту, в якому вона знаходилася. Є п’ять основних видів: сірі, червоні, чорнозем, піщаний та каштановий. До того ж впливає і кількість сланців у ґрунті.

• В якому ґрунті зберігаються краще?

Це сірі та піщані. Тобто територія Криму, Одеської, частково Миколаївської області.

• Який існував прототип монетам?

Спочатку замість монет існував бартерний обмін. Також першими грошима можна вважати красиві мушлі або ж спеціальні примітивні вилиті з міді плиточки у вигляді дельфінів або різноманітних тварин. Вони навіть так і називаються «монети-дельфіни» або «монети-стріли». Ні, це не тоді, коли зламали наконечник стріли та створили з неї монету. Це такі спеціальні монети, що мали свою вагу і не були гострими, ними не можна було порізатися, вони мали красиву форму та використовувалися як платіжний засіб. Також першими прототипами монет можна вважати аси, які, наприклад, були в Ольвії. Це монета, але монета, що має достатньо велику вагу. Обличчя людини, яка зображена на монеті, обов’язково мала висунутий язик. Це вплив грецького пантеону богів.

• Які монети Ви можете назвати найцікавішими?

Найцікавіші монети – це монети Київської Русі. Це, можна сказати, новаторство, щось незвичайне. Подібні до цього були лише в Європі. Формуються вони з появою державності. Ось Володимир заснував державу і перше, що він зробив, це держава, військо і монетна система для торгівлі, адже без торгівлі жодна держава не може існувати. Володимир починає карбувати свої перші монети. Перша монета – це златник та срібник. Збережених златників офіційно існує в Україні 12 штук. Срібників – близько 200 екземплярів, це приватні чималі колекції, приватні видання. Також є Володимирські монети – це звичайна монета Володимира Великого, зроблена вона з міді. У часи Київської Русі ходило також багато монет Візантії, що не подобалось купецтву. У той час уже існувала інфляція, невелика, але існувала.

По суті можна сказати, що формування монетної системи вплинули на формування державності. Це дуже цікавий факт. Що можна сказати цікавого? Це грецькі монети. Вони краще збереглися, їх велика кількість, саме вони були тими прототипними монетами, на які дивилися і говорили: «Ось подібні ми хочемо зробити». Бувало навіть таке, що греки виготовляли спеціальні монети для деяких народів (окремо для скіфів, окремо для кочових народів). По суті, вони ж і купляли у греків ці монети, аби з ними ж і торгувати. Потім греки могли вже просто впливати на інших кочовиків, що починали робити свою власну монету. Наприклад, монети, що карбували скіфи, вважаються піком монетної справи, які навіть Володимир Великий не зміг повторити.

• Чи було таке, що під час правління якогось імператора якийсь герцог карбував свою власну монету?

Так, було. Але зазвичай ця монета ходила лише на території герцогства. Якщо ж приїжджали посли від імператора забирати податки, то вони мали виплачуватися загальноімперською монетою. А взагалі, це було не дуже зручно. Тобто він мав взяти монету свого імператора, знайти ювеліра, аби той розплавив монету та вичеканив нову. Але, наприклад, у Венеції або Данії багато герцогів місцевих так робили, адже це, на їх думку, показувало їхній престиж та статус.

• Які є правила збереження монет?

Сучасні правила передбачають наявність спеціальних контейнерів, засобів для обробки монет. Деякі монети закупаються без доступу до кисню, аби вони не окислювалися. А в той період їх якимись примітивними розчинами з солі або яблуневим оцтом протирали. І взагалі, це були поодинокі випадки. Поширилося це лише в XII-XIV столітті, коли імператори почали колекціонувати монети та зберігати їх.

• Де нумізмати беруть нові монети для своїх колекцій?

Кожен нумізмат спеціалізується на своєму періоді. Тобто, він обирає цікавий йому період: монети Риму, які ходили на території сучасної України, або монети певних країн (наприклад, Російської імперії), або ж монети певних монетних дворів. Після того, як колекціонер визначився з періодом, він починає шукати монети в «своїх» місцях. Ну, тобто, ось є колекціонери монет Швеції або Норвегії. Якщо в Україні такі є, то їх дуже мало, бо такі монети на території України не ходили, тож ця спеціалізаціє є дуже вузькою. Аби знайти їм потрібні монети, скоріше за все, їм потрібно їхати власне до цих країн і вже там шукати. Є широкі галузі, наприклад, монети Російської імперії, вони є практично в кожного колекціонера. Тобто їх можна купити практично усюди, на будь-якому ринку: хоч Анголенко, хоч Малий. Таж сама ситуація і з монетами радянського періоду. Є, наприклад, монети, які рідко зустрічаються. Ось я зараз збираю монети Ольвії, і є деякі монети реально важко знайти, адже вони фактично в єдиному екземплярі. Ну типу викарбувати монет двісті тисяч, а потім імператор помер – і все. Ну одну монету казначей собі забрав, одну ще комусь віддав, а усі інші пішли на переплавляння для нового імператора. І ось саме ці монети вважаються рідкісними та унікальними.

• Яка цінова категорія монет існує? Які монети найдорожчі?

У нашій країні специфіка монетного ринку дуже цікава. Девальвація гривні, девальвація долара… Найдорожчими монетами у нас вважаються рідкісні монети, в основному. Є, звісно, дорогі золоті монети, але, наприклад, римські золоті монети використовуються, здебільшого, як інвестиції (від 200 доларів до 1300 за одну монету). Монети Московської імперії від 3000 до 6000 гривень (це саме золоті монети). Античні монети…На їхню ціну впливає їхня збереженість та монетний двір, а також імператор, при якому їх чеканили, та кількість. У нашій країні це також пов’язано з тим, що у нас є велика кількість іноземців, тобто ринок підлаштовується під них, через що постійно ростуть ціни. Монети краще купувати в тих районах, де вони були знайдені. Ось якщо це монета Ольвії, то краще поїхати до Миколаївської або Одеської області і там їх купувати. Краще так. Якщо це Данія, то краще купувати на великих аукціонах та колекціях. Між колекціонерами можливий обмін. Наприклад, в одного колекціонера є цікава монета Риму, а в іншого – Греції, тож вони можуть просто обмінятися. У цій сфері без обміну нікуди! Специфіка нашого ринку також в тому, що люди хочуть зібрати все і одразу, не визначивши певні періоди або країни. Я ж вважаю, що краще обрати один період і збирати його.

• Мені відомо, що Ви обрали на історичному факультеті кафедру джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін. Це аби вивчати нумізматику?

Ну не тільки нумізматику, там ще боністика є, там багато таких спеціальних дисциплін. Вивчати нумізматику дуже цікаво, адже лише за однією монетою можна багато чого дізнатися. А навіщо її чеканили? А якого року? А за якого імператора? Що цей імператор змінив у той період? Саме це вважається науковою частиною нумізматики. І це лише одна монета. А якщо ми візьмемо цілі країни, то там можна розповідати історію по монетам цілі дні й тижні. Також ми можемо відслідковувати, скільки було випущено монет. Іноді цифри показують, наприклад, не рік, а кількість. Були також монети, які через свій великий розмір переламувалися в певних місцях. Завдяки монетам можна відслідковувати їхню градацію та розвиток товарно-грошових відносин. Ось, наприклад, купець купував зерно і мав сплатити 13 з половиною золотих монет. І він, аби не ламати одну монету навпіл, міг віддати певну кількість мідних монет, які дорівнювали половині золотої.

• Які можете дати поради для нумізматів-початківців?

Їм я раджу вирішити, яким вони періодом хочуть займатися: старовинні монети, сучасні монети. Також варто вирішити, куди вони більше хочуть відходити: наукова (це, по суті, старовинні монети) або ж просто колекціонування (збирання цікавих сучасних монет, адже тут наукової частини вже немає). Можливо, хтось захоче зробити монети як засіб інвестицій. Так, сьогодні якась монета коштує 100 доларів, а через кілька тижнів – вже 200. Знову таки, вирішити, який період історії та яка країна. Якщо це, наприклад, Франція, то вирішити потрібно, який, можливо, монетний двір. Так, найчастіше збирають монети певного правителя (Карла або Людвіга), тобто збирають всі монети за його період. До того ж, варто вирішити, у якому стані будуть збиратися монети і вже під це купувати певні аксесуари (ті самі альбоми).