Нормалізація насильства в масовій культурі

За даними ООН, 97% жінок хоч раз в житті зазнавали сексуальних домагань (опитування було проведено у Великобританії). При цьому 25% чоловіків звинувачують в подібних ситуаціях самих жінок, а близько 20% чоловіків вважають насильство допустимим елементом відносин та соціальної взаємодії. Саме через такі думки у суспільстві виникає культура насильства.

Культура насильства – це соціальні та культурні стереотипи, через які  ми спрощуємо та нормалізуємо статеве насильство. Його нормалізація містить в собі звинувачення жертви, слатшеймінг (різновид сексизму), і звісно − відмову визнавати насильство як таке.

Нормалізація насильства в масовій культурі – переконання, що воно є звичайною та кумедною частиною нашого життя. Цей стереотип просувається через медіа, фільми, серіали та  літературу. Тому, з приводу цієї теми, я написала відомій блогерці та феміністці – Анастасії (прізвище не вказано за її побажанням). На запитання «У чому найбільше проявляється нормалізація насильства?» вона відповіла:

«Мені здається, в ігноруванні принципів згоди. Себто у нас досі поширені концепції «жіноче ні − означає так» або «якщо ви подружжя чи пара − партнер/ка автоматично дала згоду на секс під час початку цих стосунків та зобов’язана вам надавати сексуальні послуги». Також люди не бачать проблеми в тиску та вмовляннях на секс, що теж є насильством. Більшості людей здається, що насильство − це коли маніяк ловить дівчину в парку і вчиняє над нею дії сексуального характеру, проте набагато більше речей ним є».

Для підтвердження цієї тези, Анастасія наводить приклад з власного життя, що, коли вона була першокурсницею, то сиділа в кав’ярні з колишнім однокласником. «Він пішов робити замовлення і спитав, чи взяти мені каву. я відповіла «ні, дякую, я не п’ю каву» але повернувся він з двома картонними стаканчиками й протягнув мені один з них». Тобто, таке ігнорування принципів згоди, може призвести до ще жахливіших речей, бо все починається з простого ігнорування жіночих слів.

Що ж таке культура згоди та чому вона настільки важлива?

«Секс – це подружній обов’язок», «жіноче ні – означає так», «жінка зобов’язана задовольнити чоловіка в ліжку» − усі ці твердження так чи інакше можна було почути всюди. І у фільмах, і в літературі, та навіть у звичайній родині. Можливо, вони були не настільки виражені, але натяки/маніпулювання точно пропагували більше культуру насильства, аніж активної згоди. Нижче наведено, що таке культура згоди.

Культура згоди – явище, яке нормалізує прохання про згоду і повагу до будь-якої з отриманих відповідей.

Це набагато більше, ніж просто обговорення сексу. Вона може знадобитися і коли хтось хоче опублікувати фотографії іншої людини в інтернеті, і коли хочеться когось обійняти. Важливо поважати «ні» або все, що не викликає ентузіазму, і розрізняти стовідсоткове «так» в словах чи діях. Культура згоди полягає в тому, щоб цінувати іншу людину та дозволяти їй приймати власні рішення. У цьому і виражається термін «позитивна сексуальність», тобто коли безпечний секс за згодою двох сторін є ознакою здорових стосунків.

Чому ж важлива культура згоди?

піраміда зґвалтування.jpgАнастасія: «Важлива вона тому, що її відсутність провокує насилля та його  толерування. У нас поширена думка, мовляв, ґвалтівники − це якісь хворі люди, але насправді в більшості випадків все впирається саме в відсутність культури згоди, бо жінки та жіночі тіла віками подавались як речі, якими можна розпоряджатись − очевидно, жіноча згода в такій системі координат не всіх цікавить».

Зважаючи на те, що не усі знають про культуру згоди та продовжують пропагувати такі насильницькі дії (деякі навіть не вважають їх насильницькими), як «ну подумаєш, ущипнув колегу за сідницю», «ну подумаєш, вмовив дівчину на секс, коли вона того не хотіла», була сформована умовна «піраміда зґвалтування».  По іншому, це ще можна назвати культурою зґвалтування, яка спирається на сексистське ставлення (наприклад, постери з оголеними жінками на робочому місці) та слова (наприклад, жарти про зґвалтування), що призводить до більш серйозної поведінки (від домагань на вулиці до насильницьких дій).

photo_2022-12-06_19-51-05 (2).jpgЧому ж це згадано у пункті про культуру згоди? Бо саме через необізнаність багатьох людей, які вдаються до жартів про насильство чи гендерні стереотипи, починається нормалізація насильства у масовій культурі. Наприклад, сексистські жарти нормалізують неуважність до жінок, що призводить до їх беззахисності перед сексистськими актами, а в кінцевому підсумку і до сприйняття словесних образ та дій (в т.ч. зґвалтування) як прийнятних. Майкл Паренті вважає, що культура зґвалтування проявляється через прийняття насильства як повсякденного явища, і навіть чоловічої прерогативи. Офіційна статистика зґвалтувань є неповною, викривленою, часто відсутньою через такі причини:

  • бездіяльністю поліції у справах про зґвалтування,
  • звинуваченням потерпілих,
  • небажанням влади йти проти патріархатних  культурних норм,
  • а також страхом стигматизації жертвами насильства та їх сім’ями.

Зараз в Україні неможливо сказати точну кількість зґвалтувань через російську агресію, але ще у 2021 році, в результаті соціологічних опитувань, близько 23% українців стали жертвами сексуального насилля або домагань ще в дитинстві. А за даними World Population Review у 2019 в Україні вчинено 1,4 зґвалтування на 100 тис. населення (або 635 на 43 млн), але цифри набагато більші.

Як розвивати культуру згоди?

Анастасія: Як розвивати − звертанням уваги на певні питання. Наведенням статистик, аби підкреслити, наскільки проблема розповсюджена та жахлива. Розмовами про те, як має працювати нормальне суспільство. В глобальному плані − введенням уроків сексуального виховання для дітей, де в тому числі мають проговорюватись питання згоди на секс та особистих кордонів кожної людини. Питання того, що робити можна, а що ні. Як реагувати, якщо твої кордони порушують, куди йти та що робити.

Треба чітко усвідомлювати та навчатися тому, що у кожної людини є особисті кордони, поважати їх та дотримуватися активної згоди. Говорячи про активну згоду, необхідно пам’ятати − вона діє в моменті. Те, що ви були згодні й хотіли сексу 10 хвилин тому, не зобов’язує вас хотіти його і зараз. Можна перехотіти в процесі − і це нормально. Під час поцілунків, взаємних ласок, безпосередньо пенетрації − в будь-який момент!

У підсумку, я б хотіла додати, що культура згоди – це універсальний концепт, який може підходити, як для жінок, так і для чоловіків та дітей. Але чому для написання цього матеріалу я взяла тільки жіночу проблему, адже чоловіки теж піддаються насиллю? Бо жінки та діти є найуразливішими до сексуального насильства. І ця проблема є актуальнішою саме для цих груп, особливо для жінок. Я хочу погодитися з Анастасією, та сказати, що якісна сексуальна освіта та інформованість про культуру згоди є просто необхідними для суспільства. Можливо, це б зменшило кількість насильства, чи принаймні навчило б постраждалих сигналізувати про нього до відповідних служб та отримувати своєчасну допомогу.

Мовчання допускає насильство!

Якщо Ви потребуєте психологічної або юридичної консультації, звертайтеся за номером:

0 800 500 335 або 116 123

Заставенко Анжеліка

Нормалізація насильства в масовій культурі

За даними ООН, 97% жінок хоч раз в житті зазнавали сексуальних домагань (опитування було проведено у Великобританії). При цьому 25% чоловіків звинувачують в подібних ситуаціях самих жінок, а близько 20% чоловіків вважають насильство допустимим елементом відносин та соціальної взаємодії. Саме через такі думки у суспільстві виникає культура насильства.

photo_2022-12-06_19-51-05.jpgКультура насильства – це соціальні та культурні стереотипи, через які  ми спрощуємо та нормалізуємо статеве насильство. Його нормалізація містить в собі звинувачення жертви, слатшеймінг (різновид сексизму), і звісно − відмову визнавати насильство як таке.

Нормалізація насильства в масовій культурі – переконання, що воно є звичайною та кумедною частиною нашого життя. Цей стереотип просувається через медіа, фільми, серіали та  літературу. Тому, з приводу цієї теми, я написала відомій блогерці та феміністці – Анастасії (прізвище не вказано за її побажанням). На запитання «У чому найбільше проявляється нормалізація насильства?» вона відповіла:

«Мені здається, в ігноруванні принципів згоди. Себто у нас досі поширені концепції «жіноче ні − означає так» або «якщо ви подружжя чи пара − партнер/ка автоматично дала згоду на секс під час початку цих стосунків та зобов’язана вам надавати сексуальні послуги». Також люди не бачать проблеми в тиску та вмовляннях на секс, що теж є насильством. Більшості людей здається, що насильство − це коли маніяк ловить дівчину в парку і вчиняє над нею дії сексуального характеру, проте набагато більше речей ним є».

Для підтвердження цієї тези, Анастасія наводить приклад з власного життя, що, коли вона була першокурсницею, то сиділа в кав’ярні з колишнім однокласником. «Він пішов робити замовлення і спитав, чи взяти мені каву. я відповіла «ні, дякую, я не п’ю каву» але повернувся він з двома картонними стаканчиками й протягнув мені один з них». Тобто, таке ігнорування принципів згоди, може призвести до ще жахливіших речей, бо все починається з простого ігнорування жіночих слів.

Що ж таке культура згоди та чому вона настільки важлива?

«Секс – це подружній обов’язок», «жіноче ні – означає так», «жінка зобов’язана задовольнити чоловіка в ліжку» − усі ці твердження так чи інакше можна було почути всюди. І у фільмах, і в літературі, та навіть у звичайній родині. Можливо, вони були не настільки виражені, але натяки/маніпулювання точно пропагували більше культуру насильства, аніж активної згоди. Нижче наведено, що таке культура згоди.

Культура згоди – явище, яке нормалізує прохання про згоду і повагу до будь-якої з отриманих відповідей.

Це набагато більше, ніж просто обговорення сексу. Вона може знадобитися і коли хтось хоче опублікувати фотографії іншої людини в інтернеті, і коли хочеться когось обійняти. Важливо поважати «ні» або все, що не викликає ентузіазму, і розрізняти стовідсоткове «так» в словах чи діях. Культура згоди полягає в тому, щоб цінувати іншу людину та дозволяти їй приймати власні рішення. У цьому і виражається термін «позитивна сексуальність», тобто коли безпечний секс за згодою двох сторін є ознакою здорових стосунків.

Чому ж важлива культура згоди?

Анастасія: «Важлива вона тому, що її відсутність провокує насилля та його  толерування. У нас поширена думка, мовляв, ґвалтівники − це якісь хворі люди, але насправді в більшості випадків все впирається саме в відсутність культури згоди, бо жінки та жіночі тіла віками подавались як речі, якими можна розпоряджатись − очевидно, жіноча згода в такій системі координат не всіх цікавить».

Зважаючи на те, що не усі знають про культуру згоди та продовжують пропагувати такі насильницькі дії (деякі навіть не вважають їх насильницькими), як «ну подумаєш, ущипнув колегу за сідницю», «ну подумаєш, вмовив дівчину на секс, коли вона того не хотіла», була сформована умовна «піраміда зґвалтування».  По іншому, це ще можна назвати культурою зґвалтування, яка спирається на сексистське ставлення (наприклад, постери з оголеними жінками на робочому місці) та слова (наприклад, жарти про зґвалтування), що призводить до більш серйозної поведінки (від домагань на вулиці до насильницьких дій).

Чому ж це згадано у пункті про культуру згоди? Бо саме через необізнаність багатьох людей, які вдаються до жартів про насильство чи гендерні стереотипи, починається нормалізація насильства у масовій культурі. Наприклад, сексистські жарти нормалізують неуважність до жінок, що призводить до їх беззахисності перед сексистськими актами, а в кінцевому підсумку і до сприйняття словесних образ та дій (в т.ч. зґвалтування) як прийнятних. Майкл Паренті вважає, що культура зґвалтування проявляється через прийняття насильства як повсякденного явища, і навіть чоловічої прерогативи. Офіційна статистика зґвалтувань є неповною, викривленою, часто відсутньою через такі причини:

  • бездіяльністю поліції у справах про зґвалтування,
  • звинуваченням потерпілих,
  • небажанням влади йти проти патріархатних  культурних норм,
  • а також страхом стигматизації жертвами насильства та їх сім’ями.

Зараз в Україні неможливо сказати точну кількість зґвалтувань через російську агресію, але ще у 2021 році, в результаті соціологічних опитувань, близько 23% українців стали жертвами сексуального насилля або домагань ще в дитинстві. А за даними World Population Review у 2019 в Україні вчинено 1,4 зґвалтування на 100 тис. населення (або 635 на 43 млн), але цифри набагато більші.

Як розвивати культуру згоди?

Анастасія: Як розвивати − звертанням уваги на певні питання. Наведенням статистик, аби підкреслити, наскільки проблема розповсюджена та жахлива. Розмовами про те, як має працювати нормальне суспільство. В глобальному плані − введенням уроків сексуального виховання для дітей, де в тому числі мають проговорюватись питання згоди на секс та особистих кордонів кожної людини. Питання того, що робити можна, а що ні. Як реагувати, якщо твої кордони порушують, куди йти та що робити.

Треба чітко усвідомлювати та навчатися тому, що у кожної людини є особисті кордони, поважати їх та дотримуватися активної згоди. Говорячи про активну згоду, необхідно пам’ятати − вона діє в моменті. Те, що ви були згодні й хотіли сексу 10 хвилин тому, не зобов’язує вас хотіти його і зараз. Можна перехотіти в процесі − і це нормально. Під час поцілунків, взаємних ласок, безпосередньо пенетрації − в будь-який момент!

У підсумку, я б хотіла додати, що культура згоди – це універсальний концепт, який може підходити, як для жінок, так і для чоловіків та дітей. Але чому для написання цього матеріалу я взяла тільки жіночу проблему, адже чоловіки теж піддаються насиллю? Бо жінки та діти є найуразливішими до сексуального насильства. І ця проблема є актуальнішою саме для цих груп, особливо для жінок. Я хочу погодитися з Анастасією, та сказати, що якісна сексуальна освіта та інформованість про культуру згоди є просто необхідними для суспільства. Можливо, це б зменшило кількість насильства, чи принаймні навчило б постраждалих сигналізувати про нього до відповідних служб та отримувати своєчасну допомогу.

Мовчання допускає насильство!

Якщо Ви потребуєте психологічної або юридичної консультації, звертайтеся за номером:

0 800 500 335 або 116 123

Заставенко Анжеліка