Павло Мірошниченко про магію радіо та важливість професійної освіти для журналіста
Студентське радіо «Юніверс» продовжує цикл програм про випускників факультету журналістики Запорізького національного університету. Спілкуємось з найуспішнішими випускниками, які активно працюють у журналістиці. Черговим гостем студії став кандидат філологічних наук, доцент, докторант Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, асистент кафедри журналістики факультету журналістики ЗНУ Павло Мірошниченко. Розмову вела Ірина Іванченко.
Кандидат філологічних наук, доцент, докторант Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Закінчив філологічний факультет Запорізького державного університету (1999 р.), дістав ступінь магістра з української філології. 2002 р. захистив кандидатську дисертацію.
Працює над докторською дисертацією з соціальних комунікацій на тему «Звуковий образ українського радіомовлення: проблеми національної іманентності та комунікативної ефективності».
З 1997 року Павло Мірошниченко працював на радіостанціях «Юніверс», «Ностальжі», «Мюзік-радіо», «Панорама новин» на посадах ведучого музичного ефіру, редактора молодіжних програм, головного редактора, власного кореспондента. За рішенням «Мюзік-радіо» — найкращий ді-джей України 2005 року. Член Національної спілки журналістів України. Постійний член експертної ради конкурсу професійної журналістики «Честь професії».
— Павле Васильовичу, оскільки ви за фахом філолог, розкажіть, з чого почався ваш шлях у іншій сфері, а саме у журналістиці?
— На четвертому курсі взяв участь у конкурсі на посаду радіоведучого радіостанції «Юніверс», яка тоді тільки-но збиралася розпочати мовлення в Запоріжжі. В конкурсі я переміг, тому в колі таких самих щасливчиків розпочав стажування: вчився працювати з мікрофоном, зводити музику в ефірі, писати сценарії програм, вести інтерактивні передачі.
— Чому ви обрали саме радіожурналістику?
— Радіо в середині 90-х років було насправді популярним мас-медіа. У Запоріжжі на той час було близько десятка приватних радіостанцій на будь-який смак і їм вдавалося гідно конкурувати. Це був період особливої свободи та можливостей творчої реалізації. Крім цього, радіомікрофон, голоси із радіоприймача завжди випромінювали, для мене принаймні, якусь магію. Зрештою, вже й наука довела, що радіо — майстер із пробудження людської уяви. Хіба ж це не переваги на користь радіожурналістики?
— Які труднощі стояли перед вами як перед новачком-радіожурналістом та як ви їх долали?
— Серед труднощів можу назвати передусім вміння слухати й чути колегу по ефіру. Я тривалий час працював у парних ранкових шоу, в яких треба швидко й уміло реагувати на слова та паузи партнера чи партнерки. Прикрі паузи в ефірі не з технічних причин — це справжнє випробування для ведучого, а для слухачів вони, як і обмовки, часто насолода, можливість покепкувати з радіоведучих. Вміння підхопити незакінчену фразу, знайти загублену думку, згладити неприємні враження від невдалого жарту чи вислову, цікаво й непомітно для слухачів «тягти» час через накладки та збої в ефірі — це справа досвіду, практики.
— Розкажіть, будь ласка, про вашу кар’єру у цій сфері, про власні досягнення та перемоги.
— Працював на різних посадах і різних радіостанціях. Був і ведучим прямого ефіру, і редактором молодіжних програм, і головним редактором, директором радіостанції. Цікавим і важливим досвідом була робота власним кореспондентом київської радіостанції «Панорама новин». Ось там довелося повправлятися в репортажах, навчитися висловлюватися радіофонічно. Парні ранкові ефіри на радіо «Ностальжі» (Запоріжжя) — гарна школа діалогу, творчості в авральних умовах, підтримки та взаємоповаги. Денні програми на «Мюзік Радіо» (Київ) — неоціненний період спілкування з професіоналами, можливість брати участь у високоякісних і оригінальних проектах, відчути, що радіо — це й бізнес… Мені дуже щастило з колегами, в яких можна було повчитися, які часто-густо надихали, та й досі надихають, незважаючи на те, що не всі з них вже працюють на радіо.
— Ви як фахівець, який працював на різних посадах та з різними жанрами, розкажіть, що саме у вас виходило найкраще?
— Пародіювати Вєрку Сердючку в місцевій рекламі вже не пам’ятаю чого ;). А також певний час я був ледь що не фірмовим радіоголосом Запорізького цирку: треба було майстерно та спритно назвати геть усіх тварин чергової циркової програми в коротюсінькому ролику ;). А якщо серйозно, то найбільше мені подобалося працювати в прямому ефірі, в інтерактиві зі слухачами. Новини завжди манили, вправлявся неодноразово, але офіційним новинарем ніколи не був.
— Які, на ваш погляд, якості повинен мати сучасний професійний радіожурналіст?
— Сучасний радіожурналіст повинен мати гарний (приємний) або ж цікавий голос, багату мову та грамотне мовлення, здатність оперативно мислити та блискавично реагувати, вміти самостійно записувати та монтувати аудіоматеріал.
— Наскільки важливо, на вашу думку, мати журналістську освіту, щоб бути професіоналом у цій сфері?
— Професійна освіта ніколи не завадить. Вона дає змогу заощадити час і енергію у практичній діяльності, тобто завдання можна виконувати прицільно, спираючись на здобуті знання, не винаходячи велосипеда.
— Як ви вважаєте, яке майбутнє саме у Запорізького радіо?
— Напевно, майбутнє за ініціативними групами радіопрофесіоналів і аматорів, які поширюватимуть власні проекти в інтернеті. Сподіваюся, що їхні якість і оригінальність зростатимуть, а аудиторія, як і комерційний успіх, збільшуватимуться. Хочеться сподіватися, що в Запоріжжі з’явиться потужний приватний ефірний мовник у форматі розмовного радіо, адже щасливе майбутнє такого великого міста залежить не в останню чергу від якісної інформації, фахово доправленої до голів його жителів.