Привітання до Дня вчителя, або Шкільний урок за університетськими стандартами
Жовтень. Навчання йде повним ходом не лише у нас, в університеті, а і в школах. Як усім нам відомо, в першу неділю жовтня відзначають тематичне свято – День вчителя.
Зазвичай у школах у цей час дуже багато справ: треба і концерт підготувати, і дітей чимось зайняти. Ось я і вирішили оригінально привітати свого класного керівника, вчителя російської мови та літератури – Тетяну Дмитрівну. Для того, аби моя ідея втілилася в життя, мені потрібно було домовитися з вчителькою заздалегідь. Їду у рідне місто – Токмак. Запропонувала їй свою допомогу: провести замість неї урок літератури у старших класах. Щоб і я змогла попрацювати з дітьми і написати гарний матеріал, і вона змогла зайнятися своїми шкільними турботами. Тетяна Дмитрівна мою ініціативу підтримала. І ось, в п’ятницю, йду до школи №5.
Вже тут знаходжу клас, у якому сьогодні буду проводити урок. Думаю: «Хоч би діти були не балувані, хоч би слухалися», і на мою радість – мене чекали майже зовсім дорослі люди, підлітки, 9 клас вже. На мене з цікавістю дивляться 14 пар очей, а я дивлюся на них. Кажу : «Мене звуть Яна, можна звертатися на ти», але діти вважали за краще звертатися на «Ви». Бачу, що учні розгублені, пропоную їм пограти, аби трішки роззнайомитися з ними та звикнути один до одного. Грали у «Сніжний ком», сенс у тому, щоб запам’ятати один одного. Тобто кажу: «Я – Яна і я – яскрава», а кожен наступний повторює мою репліку та додає своє ім’я та прикметник на першу літеру. Посміялися трішки, поспілкувалися, а потім прийнялися за роботу.
Я пояснюю усім, що шкільні уроки дуже відрізняються від університетського подання інформації, пропоную зайнятися тими видами роботи, які подобаються мені. Школярі охоче погоджуються. Ділю їх на 5 команд та роздаю аркуші з цитатою. Висловлювання я брала з тих творів, що 9 клас прочитав у вересні (Священні книги, Античність, Мацуо Басьо). Задача полягає у тому, аби прочитати цитований текст та висловити свою точку зору з цього приводу, розповісти, як розумієш фразу.
«В мене цитата така: «Поки нога в капкани не загрузла бід, легко щасливцеві повчати нещасного» (Есхіл «Прикутий Прометей» — прим. ред.). Я вважаю, що цей вислів актуальний і зараз. Легко роздавати поради, коли в тебе все добре. Я по собі знаю», — каже Рома.
«А в нас така: «Благаю, благаю вас, будьте милосердними, біду чужу побачивши. Адже невтомно кочує злополуччя від одних до інших» (Есхіл «Прикутий Прометей» — прим. ред.). Ніхто не може бути застрахований від біди. Треба з розумінням ставитися до проблем інших людей, а також, якщо це можливо, — допомагати їм», — висловила свою думку Соня.
Ох і багато ж суперечок у дітей викликало це завдання. Кожен хоче висловити свою думку, і у кожного вона — своєрідна, не схожа на інші. І у кожного вона правильна. Відразу згадала слова Василя Симоненка: «Ми – не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних». Коли я вже вислухала усіх, то завдання ускладнилося: до цитати ще треба було додати ситуацію з життя, якийсь приклад. Діти замовчали. А потім почергово почали казати… Розповідали і про своїх друзів, і про родичів, і про самих себе. Я впевнена, що кожен, хоча б на мить, «занурився з головою» у ці вислови і зрозумів їх сенс. По очах бачу, що така вправа дітям до вподоби.
Але ж час переходити до іншого, не менш цікавого завдання — бліц-опитування. До кожного було поставлено запитання, як і літературного характеру, так і «на логіку». Наприклад, що таке антична література, логос, що написав Гомер — «Одіссею» чи «Іліаду». Діти з легкістю відповідали на мої запитання, а потім, коли залишився час, почали запитувати мене. Питання були різного типу: чи важко навчатися в університеті, які екзамени я складала, чи є в мене такі дисципліни, як математика та російська мова. А потім один з хлопців каже: «А ви не хочете стати вчителькою?», я відповіла, що ні, а він : «Шкода…».
Урок закінчився і прийшов час прощатися з дітьми. Тетяна Дмитрівна запитує: «Вам сподобався такий урок по-університетськи?», на що діти відповідають хором: «Та-а-ак!». І мені також дуже сподобалося спробувати себе в якості вчителя та поділитися своїм шкільним та університетським досвідом. Я побачила, що тінейджерам подобається працювати у групах, і я рада, що змогла знайти індивідуальний підхід до кожного, почути усіх та розговорити навіть наймовчазніших! Дійсно, мені дуже легко знаходити спільну мову з вже дорослими дітьми, у кожного своя точка зору, і він сам – вже сформована особистість. І хоча в підлітків зараз важкий час, коли починаєш дорослішати, по-іншому дивитися на звичні речі, — я бачу, що вони вже готові до вступу у коледжі, технікуми, а також до переходу у старші класи. Ось такий сюрприз влаштували: і вчителька вирішила свої шкільні питання, і діти заробили гарні бали!
Яна РАДЧЕНКО