“Прокрастинація — головна проблема нашої цивілізації”

Так співає у своїй пісні про цю проблему інтернет-музикант “мс горємика”. Серед усіх соціальних проблем що є світі, однією з найскладніших можна вважати прокрастинацію. Навіть саме слово „прокрастинація“ не всім вдається вимовити й запам‘ятати з першого разу. Якщо сказати простими словами, то це схильність до постійного відкладання навіть важливих і термінових справ, що призводить до життєвих проблем і болісних психологічних ефектів, а саме стресу, почуття провини, втрати продуктивності. Розглянемо більш докладніше цю проблему й способи її вирішення.

Прокрастинація проявляється в тому, що людина, усвідомлюючи важливість і невідкладність справ(наприклад, своїх посадових обов’язків), нехтує цією необхідністю і відволікає свою увагу на побутові дрібниці або розваги. Тією чи іншою мірою цей стан знайомий більшості людей і до певного рівня вважається нормальним. Прокрастинація стає проблемою, коли перетворюється на звичайний «робочий» стан, в якому людина проводить більшу частину часу. Така людина відкладає все важливе «на потім», а коли виявляється, що всі терміни вже пройшли, або просто відмовляється від запланованого, або намагається зробити все відкладене «ривком», за неможливо короткий проміжок часу. В результаті справи не виконуються або виконуються неякісно, з запізненням і не в повному обсязі, що призводить до відповідних негативних ефектів у вигляді неприємностей на роботі, втрачених можливостей, невдоволення оточуючих через невиконання обов’язків тощо. Іронія полягає в тому, що комбінація цих почуттів і перевитрати сил (спочатку — на другорядні справи та боротьбу з наростаючою тривогою, потім — на роботу в авральному темпі) може спровокувати подальшу прокрастинацію.

Вище наведене загальне уявлення визнається більшістю дослідників цього феномена, але різні автори розходяться в точному визначенні та конкретних формулюваннях. Проте, можна виділити особливості відкладання справ, характерні для прокрастинації, що дозволяє відокремити цей феномен від інших близьких за змістом явищ:

• сам факт відкладання;
• наявність планів — відкладаються справи, які були попередньо обмежені певними термінами;
• усвідомленість — людина не забуває про важливу задачу і фізично може нею займатися, вона відкладає її виконання навмисно;
• ірраціональність — суб’єкту очевидно, що відкладання викличе ті або інші проблеми, тобто він діє свідомо всупереч своїм інтересам;
• стрес — відкладання викликає негативні емоції і втому.

Виходячи з цього, можна відокремити прокрастинацію від ліні (лінь не супроводжується стресом), відпочинку (у спокійному стані людина поповнює запаси енергії, а при прокрастинації — втрачає). Також прокрастинація не рівнозначна невмілому планування, коли плани не виконуються і переносяться тому, що ґрунтуються на невірних оцінках можливостей і продуктивності, хоча помилки в плануванні можуть провокувати або погіршувати прокрастинацію. (Інформація з Wikipedia)

В усьому цьому винен наш мозок. Коли з’являється важлива справа, він розуміє її невідкладність, але разом з цим виникає бажання, наприклад, подивитися нову серію фільму. У цей час відбувається битва двох систем у нашому мозку: лімбічної системи й прифронтової кори.

• Лімбічна система відповідає за емоції, є нашим центром задоволення. Це дуже прадавня частина мозку, яка є як у нас так і у тварин. Вона була розвинута ще у наших пращурів — печерних людей і підштовхує нас до інстинктивних дій. Саме «лімб» не дає робити речі, які принесуть нам користь в майбутньому, а в основному «думає» як задовольнити, зробити щасливим свого власника на цей момент.
• Прифронтова кора — більш молодий відділ нашого мозку. Саме він заставляє вас ставити цілі і йти до своєї мети.

Саме через боротьбу цих двох частин мозку виникають ті неприємні симптоми, описані вище й тому продуктивність зводиться до нуля.

На конференції американського фонду TED, цікаво описав модель поведінки прокрастинатора, за допомогою трьох персонажів, що нібито живуть у мозку таких людей, американський блогер й письменник Тім Урбан.

Так він зобразив мозок прокрастинатора.

Раціональний чоловічок приймає рішення. Завдяки ньому ми приймаємо рішення, будуємо плани й представляємо себе в успішному майбутньому. Та коли приймає раціональне рішення, з’являється другий персонаж – Мавпочка.

Мавпочка заважає раціоналісту, беручи штурвал рішень на себе. Вона є уособленням нашого тваринного початку. Мавпочка живе тільки сьогоденням. У неї немає ніяких спогадів з минулого, ніяких планів на майбутнє. Її хвилюють тільки дві речі: щоб було легко та весело. Коли ми прокрастинуємо, ми йдемо у неї на поводу, відволікаємося на всілякі дурниці і не робимо те, що важливо.

У світі тварин це працює на відмінно. Коли ти собака, і все життя не робиш нічого, крім легких і веселих речей, це велике везіння. І для Мавпочки люди — це такі ж тварини.

Але як же прокрастинаторам змусити себе зайнятися важливими, але складними речами, щоб домогтися результату?

У цьому допомагає Панічний Монстр. Він прокидається кожного разу, коли занадто близько видніє дедлайн або прокидається страх публічно осоромитися. Загалом, кожен раз, коли має статися щось дуже важливе. Мавпочка піддається паніці, і Раціоналіст, якому вже ніхто не заважає, може приступити до роботи. У цей час ми беремося за справу, яку довго відкладали.

Приблизно так і працює прокрастинація. (Інформація з сайту «Лайфхакер»)

Я думаю, кожен із вас, хоч раз, але бував у такому стані. Це дуже нагальна проблема для багатьох людей, зокрема для мене. У цьому авторському відступі хочу розповісти про свою прокрастинацію й методи боротьби з нею, які, сподіваюсь, допоможуть усім.

Саме через те, що багато часу проводжу у цьому стані, я вирішив висвітлити цю проблему. Мені здається,що прокрастинація притаманна більше молодому поколінню, зокрема студентам. Кому як не мені відомо, що це таке. Причин того, що я переношу справи, багато, наприклад пишучи якусь роботу, постійно з’являються думки про те, що її не приймуть, буде багато помилок, вона вийде неякісною й нецікавою, або хтось вже багато разів писав на цю тему й у сто раз краще, ніж я. Також до всього цього додаються нагадування самому собі, що, окрім написання, є ще купа інших справ, задумів, зустрічей, які, найвірогідніше, будуть реалізовані невчасно. Усе це засмучує, але замість того, щоб зібратися з духом й зробити все разом, «перекладаю справи на поличку вище, щоб очі не мозолило». У такі моменти навіть гола стеля цікавіша. Та все ж приходить той момент, коли потрібно починати робити, а з ним і паніка, тривога, стреси, безсонні ночі та ненависть до себе, пропадає радість до всього, що мені подобається. Це означає, що «Мавпочка задоволень» втекла й прокинувся страшний «Панічний монстр». З неохотою, але беруся за справи.

По-перше, треба розставити пріоритети. Обдумайте, наскільки важлива ця справа, яку винагороду ви отримаєте, виконавши її, що буде, якщо її не виконати.

По-друге, максимально позбавтесь від усього, що вас відволікає. Вимкніть Wi-Fi, телефон, вийміть «сімку», акумулятор й заховайте це все у різні місцях. Вам буде радше лінь збирати все це у час виконання роботи. Щоб не хвилювалися рідні й не відволікали вас, попередьте, що ви будете зайняті. Не спокушайтеся відволіктися, тримайте у голові думку, що річ, яка вас приваблює, нікуди не дінеться.

Нарешті, почніть робити хоч щось!!! Буває так, що починаєш робити щось неприємне і воно поступово затягує. Починайте з найпростішого: таким чином у вас будуть готові декілька справ і поступово спадатиме відчуття провини.

Це основні методи, якими я користуюсь.

Та найефективнішим способом позбутися постійної прокрастинації, можна познайомившись із людьми, які не мають цієї проблеми. Зазвичай, такі особи дуже дисципліновані, успішні й завжди все встигають. Це не обов’язково повинен бути мільйонери, адже й серед звичайних людей є такі. Як кажуть у народі: «З ким поведешся, того й наберешся».

Дій! Just do it!

Автор: Анатолій Соін