Подорожні роздуми про Запоріжжя: гаї, Хортиця, вогні Дніпрогесу
Дорогою з дому до Запоріжжя я завжди дивлюся з вікна автомобіля - і не можу відвести очей від нашого міста. В Україні багато чудових міст, але я патріот свого краю, про Запоріжжя я можу говорити годинами
Мені дуже подобається природа нашого краю. Найбільше подобаються дерева: таке відчуття, ніби вони перегукуються одне з одним, розмовляючи про щось.
Дорогою можна побачити, як на горизонті видніється гайок беріз, ніби відокремлених від усієї щоденної метушні. Вони прекрасні, кожен листочок наповнений радістю, але в якісь мірі й смутком, адже вже осінь, і кожен листочок опаде. Ми навіть цього і не помічаємо, для нас це усього зміна пір року, а для них — ціле життя. Ввідразу хочеться згадати цитату Ліни Костенко:
“Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
То пробіжить невидимий їжак…”
В межі самого міста, я вже не бачу такої краси, адже тут стоять багатоповерхові будинки, багато транспорту, але, в той же час, модна пороздивлятися безліч архітектурних та історичних пам’яток. Одна з найулюбленіших — Дніпровська ГЕС, моє серце, ніби завмирає на кілька хвилин від краси, яку я бачу на висоті шістдесяти метрів. Помилуватися всією красою наповну можна у темний час доби, коли Дніпрогес виблискує вогнями жовто-синього кольору, зачаровуючи погляд.
Але Дніпрогес — це далеко не все, що вражає мене так сильно. Звичайно, люблю я й Хортицю. Люблю заповідник, розташований на найбільшому на Дніпрі однойменному острові. На території Хортиці знаходиться більше п’ятдесяти пам’яток археології та культури, кожен з яких має особливе значення в історії нашого міста і країни. Унікальність заповідника полягає в тому, що на його території можна спостерігати рідке сполучення унікальних природних комплексів – плавневих лугів та лісів, справжніх степів, скелястих утворень, нагорних дібров, висячих боліт та озер. Хортиця не тільки милує око зовні, але і лікує душу зсередини, чого тільки коштує подихати свіжим повітрям природи острова.
Як добре, що є такі місця для відпочинку від щоденних проблем і, рештою, від самого себе. У Запоріжжі є ще безліч красивих місць, я впевнена, що вони завжди будуть дарувати радість мені, скільки б не минуло часу. І я щаслива, що в моєму рідному Запоріжжі є така краса.
Кристина НИКОНЕНКО